Справа № 503/1755/25
Провадження № 1-кп/503/126/25
21 жовтня 2025 року м. Кодима
Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12025166180000305 від 01 вересня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Писарівка Кодимського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним внаслідок згоди підозрюваного та потерпілих із встановленими досудовим розслідуванням обставинами:
ОСОБА_2 , будучи батьком доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаючи про зобов'язання передбачені ст.150 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8,12 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з якими виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання , навчання, розвиток та утримання дитини і батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання; створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, умисно ухилявся від виконання покладених на нього перелічених обов'язків.
Так, відповідно до рішення Кодимського районного суду Одеської області від 26 жовтня 2025 року (справа №503/1956/15-ц) з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 400 (чотириста) гривень на місяць на кожну дитину, починаючи з дня подачі позову до суду, тобто з 08 жовтня 2015 року, і до досягнення дітьми повноліття, в подальшому відповідно абзацу другого частини другої ст.182 СК України із змінами, внесеними згідно із Законом №2475-VIII від 03.07.2018 мінімальний грарантований розмір сплати алміентіву розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Однак, ОСОБА_2 , будучи працездатним, умисно систематично, починаючи з з квітня 2020 року по теперішній час включно, тривалий час злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 26.10.2015 року (справа №503/1956/15-ц) коштів (аліментів) на утримання доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 .
У вказаний період часу, будучи працездатним і попередженим державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршенння стану здоров'я у виконавчу службу не пред'являв, в центрі зайнятості, як шукаючий роботу не реєструвався, отримував доходи у межах України, однак про суму заробітку та джерела доходів державного виконавця не повідомляв, аліменти не виплачував, що свідчить про злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліметнів).
Також, ОСОБА_2 , знаючи про свій обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття, будучи ознайомленим про те, що згідно вище вказаного рішення суду він зобов'язаний до виплати аліментів на утримання дітей, злісно ухилявся від сплати аліментів, в результаті чого на підставі розрахунку Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільсьокму районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса) від 04 вересня 2025 року, у останнього за період часу з 26 жовтня 2015 року по 04 вересня 2025 року виникла заборгованість з виплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , в розмірі 159098 грн. 30 коп., що сукупно складає суму виплат більше, ніж три місяці відповідних платежів.
Своїми умисними діями ОСОБА_2 злісно ухилився від сплати аліментів встановлених рішенням суду на утримання доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 , чим заподіяв потерпілим майнову шкоду в розмірі 159098 грн. 30 коп.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
17 жовтня 2025 року до Кодимського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, у якому міститься клопотання прокурора про розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додано заяву обвинуваченого ОСОБА_2 подану в порядку, передбаченому пунктом 1 ч. 3 ст. 302 КПК України, складену ним в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Потерпілий ОСОБА_4 , який є малолітньою особою, у присутності законного представника - його матері ОСОБА_7 підписав заяву в порядку, передбаченому пунктом 2 ч. 3 ст. 302 КПК України, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Потерпіла ОСОБА_3 також подала письмову заяву, складену за участю законного представника - її матері ОСОБА_7 , в порядку, передбаченому пунктом 2 ч. 3 ст. 302 КПК України, щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
За результатом вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів суд не вважає за необхідне призначати розгляд обвинувального акта в даному кримінальному провадженні у судовому засіданні та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження відповідно до ч. 3 ст. 382 КК України.
Ураховуючи виконання, під час досудового розслідування кримінальних проступків у формі дізнання, вимог ст. 302 КПК України, суд вважає, що є підстави, передбачені ч. 1 ст. 382 КК України, для ухвалення вироку.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії ОСОБА_2 , які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (аліментів), правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України.
Обставини, які враховуються при призначенні покарання та мотиви призначення покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, а також надав згоду на спрощений розгляд кримінального провадження, не оспорюючи встановлені досудовим розслідуванням обставини. Наведені відомості є достатніми аби вважати дії обвинуваченого ОСОБА_2 як щире каяття, а отже підставою для врахування їх як обставину, що пом'якшує покарання.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
Відповідно до наявних у суду відомостей, обвинувачений ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, громадський порядок не порушує, алкогольними напоями не зловживає, офіційно не працевлаштований, отримує заробіток, виконуючи господарські та ремонтно-будівельні роботи по найму, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 за ступенем тяжкості, відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.
Отже, при призначенні міри покарання ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12КК України є кримінальним проступком, особу винного, наявність обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, майновий стан винного, зокрема внаслідок його не працевлаштованості, у зв'язку з чим приходить до висновку, що йому слід призначити міру покарання у виді громадських робіт в межах, установлених у санкції ч.1 ст. 164 Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений кримінальний проступок, яке буде необхідним й достатнім як для кари обвинуваченого так і для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, обмежень щодо призначення громадських робіт, передбачених ч.3 ст. 56 КК України, судом за результатом вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів не встановлено.
Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід до обвинуваченого, як і інші заходи забезпечення кримінального провадження, під час досудового розслідування і судового провадження не застосовувалися.
Суд не вбачає ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та як наслідок необхідності обрання обвинуваченому запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Керуючись ст. 369-374, 381-382 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 80 (вісімдесят) годин.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через суд, який його ухвалив Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У відповідності до ч.1 ст.394КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1