Номер провадження: 11-сс/813/2111/25
Справа № 522/3706/24 1-кс/522/5510/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
слідчого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, в рамках кримінального провадження №12024162510000316, внесеного до ЄРДР 10 березня 2024 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , яке погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури ОСОБА_6 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою: АДРЕСА_1 , у проміжок часу з 23:00 год. по 06:00 год. наступної доби, в межах строку досудового розслідування, строком до 30 листопада 2025 року.
Рішення слідчого судді мотивоване вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення та наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що сторона захисту не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне:
- сторона обвинувачення не довела існування ризиків, вказаних в ухвалі. Захисник вважає ризики формальними, оскільки ОСОБА_9 не має наміру впливати на свідків чи потерпілих, а ризик переховування не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення;
-слідчим суддею допущено помилку при кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення підозрюваному, а саме: зазначено ч. 1 ст. 286-1 КК України як тяжкий злочин;
- слідчим суддею залишено поза увагою дані про особу підозрюваного, зокрема те, що останній позитивно характеризується за місцем мешкання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, одружений, має постійне місце реєстрації, офіційно працевлаштований, частково відшкодував шкоду потерпілому, здійснює догляд за матір'ю інвалідом 2 групи.
Посилаючись на викладені обставини, захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та змінити підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою засотувати до підозрюваного особисте зобов'язання.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до клопотання у провадженні СВ ВП № 3 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024162510000316, внесеного до ЄРДР 10 березня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Як вбачається з клопотання, 10.03.2024 року приблизно о 14:45 год., у денний час доби, при необмеженій видимості, в умовах сухого дорожнього покриття, водій ОСОБА_9 , в порушення Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, чим позбавив себе можливості правильно орієнтуватися в дорожній обстановці, достеменно знаючи, що керування транспортними засобами у стані наркотичного сп'яніння заборонено, керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух проїзною частиною вул. Преображенська у Приморському районі м. Одеси з боку вул. Єврейська в напрямку вул. Троїцька, на якій організовано двосторонній рух по одній смузі руху в кожному напрямку, без дорожньої розмітки та наявними по середині з трамвайними коліями для руху в обох напрямках.
При під'їзді до регульованого перехрестя вул. Преображенська вул. Троїцька, режим проїзду транспортних засобів на якому на момент дорожньо-транспортної пригоди регулювався в першу чергу автоматичними світлофорами, що працювали у справному штатному режимі, видимість та оглядовість якого для водія ОСОБА_9 була необмеженою, водій ОСОБА_9 на дозвільний зелений сигнал світлофору у своєму напрямку руху в'їхав на перехрестя для наступного виконання маневру лівого повороту з вул. Преображенська на вул. Троїцька.
В'їхавши на перехрестя, водій ОСОБА_9 перед зміною свого руху та виконання маневру лівого повороту з проїзної частини вул. Рішельєвська на проїзну частину вул. Буніна проявив злочинну недбалість, не в повному обсязі переконався в безпеці маневру і в тому що це не спричинить небезпеки або перешкоди для інших учасників дорожнього руху, був не уважним і не стежив за дорожньою обстановкою, що позбавило його можливості безпечно керувати транспортним засобом, постійно контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу зміну для нього дорожньої обстановки, прийняв відворот руля вліво по ходу свого руху і без зупинки почав виконувати маневр лівого повороту з проїзної частини вул. Преображенська на проїзну частину вул. Троїцька.
Виконуючи маневр лівого повороту, водій ОСОБА_9 почав перетинати зустрічну смугу руху проїзної частини вул. Преображенська, не надаючи переваги в русі мотоциклу «Дніпро-11», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по вул. Преображенська в прямому зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулася контактна взаємодія ударного характеру між заднім правим колесом автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , та переднім колесом мотоциклу «Дніпро-11», р.н. НОМЕР_2 , які рухались у зустрічних перехресних напрямках.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини правого стегна зі зміщенням уламків, рана 4-го пальця правої кисті (в медичній документації вказана як рвана рана).
Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету (предметів), та могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова автомобіля, мотоцикла та дорожнє покриття в умовах ДТП 10.03.2024 року, і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Також під час досудового розслідування встановлено, що у даній дорожньо-транспортній ситуації водію автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , необхідно було перед зміною напрямку руху переконатися в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та перед поворотом ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофору, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо, що передбачено вимогами п. п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України.
У даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом належного виконання вимог п. п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України.
У даній дорожньо-транспортній ситуації у діях водія автомобіля «Renault Duster», р.н. НОМЕР_1 , убачаються невідповідність вимогам п.п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України, і його дії знаходяться у причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, водій ОСОБА_9 своїми необережними діями у формі злочинної недбалості допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б); 10.1; 16.6 Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:
п. 2.3. ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 10.1 ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п. 16.6 ПДР «Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо» , -
- чим спричинив потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
За вищевикладених обставин, 30 вересня 2025 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки у апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює обґрунтованість пред'явленої підозри, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що підозра ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, є обґрунтованою.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
Апеляційний суд погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо висновку про те, що не зменшилися та продовжують існувати ризики (1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду, (3) незаконно впливати на свідків, які обумовлені: характером та тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення - ймовірне вчинення підозрюваним злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту, вчинене в стані сп'яніння, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі до 3-х з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від 3-х до 5-и років; підвищеною суспільною небезпечністю інкримінованого кримінального правопорушення, яке зазіхає на суспільну складову безпечного життя, оскільки формує думку суспільства про незахищеність та уразливість до вчинення відносно них злочинних дій у сфері безпеки дорожнього руху; фактичні обставини справи - ймовірно дії ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.п. 10.1. та 16.6 ПДР України, тобто, вказані порушення пов'язане з очевидним для винного нехтуванням елементарних правил безпеки, що створило реальну загрозу для життя та здоров'я учасників дорожнього руху; а також дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, а також інші обставини, передбачен ст. 178 КПК України.
Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими доказами, існування ризиків, передбачених п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України. Адже, як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведених ризиків не зазначено абстрактно, а переконливо продемонстровано. Й сторона захисту не навела фактів, які б вказували, що ймовірність настання ризиків відсутня.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_9 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні у майбутньому.
Отже, вищезазначені обставини в сукупності узгоджуються з європейськими стандартами та свідчать про обґрунтованість висновків слідчого судді про можливість застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Апеляційний суд приймає до уваги посилання захисника відносно того, що підозрюваний має на утриманні маму інваліда 2 групи, яка потребує стороннього догляду, водночас зауважує, що домашній арешт в нічний час доби не обмежує ОСОБА_9 в наданні належного догляду матері. Разом з тим, дана обставина у світлі інкримінованих обставин справи, не є настільки переконливою, що могла б знизити встановлений ризик до маловірогідних чи до його виключення.
При цьому, твердження сторони захисту про те, що підозрюваний повністю визнає свою вину та частково відшкодував шкоду потерпілому, є передчасними, при цьому, апеляційний суд зазначає, що зазначене має значення при розгляді вказаного кримінального провадження по суті та при реалізації судом своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність при призначені покарання.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обмеження свободи особи, адекватно оцінив ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженні, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, які б могли вплинути на законність судового рішення, колегією суддів також не встановлено.
Згідно з ч.3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст ст. 131, 132, 176, 177, 181, 193, 194, 309, 370, 376, 392, 405, 407, 418, 419, 422 КК України, колегія суддів,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, в рамках кримінального провадження №12024162510000316, внесеного до ЄРДР 10 березня 2024 року,- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4