Провадження № 22-ц/803/9295/25 Справа № 183/12500/24 Суддя у 1-й інстанції - Парфьонов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс» на заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024 року ТОВ “Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ “Діджи Фінанс» посилалися на те, що 28 жовтня 2014 року між ПАТ “Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200134063 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 17050 грн, а відповідач зобов'язалась повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВ “Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський», в тому числі і цим за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15 червня 2020 року №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. 23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України № 14/БТ ПАТ “Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ “Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається. Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов'язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору. Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Позивач зазначає, що станом на 05 грудня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором №200134063 становить 73 930 грн. 88 коп., яка складається з: суми боргу - 48 165 грн. 65 коп., суми інфляційних втрат - 21 426 грн. 75 коп., штрафних санкцій (3% річних) - 4338 грн. 48 коп. На підставі викладеного ТОВ “Діджи Фінанс» просило суду стягнути з відповідача заборгованість в сумі 73 930 грн. 88 коп., яка складається з: суми боргу - 48 165 грн. 65 коп., суми інфляційних втрат - 21 426 грн. 75 коп., штрафних санкцій (3% річних) - 4338 грн. 48 коп.
Заочним рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ “Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі ТОВ “Діджи Фінанс» просить заочне рішення суду від 24 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог ТОВ “Діджи Фінанс», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до увагу ціну позову, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ТОВ “Діджи Фінанс» просило суду стягнути з відповідача заборгованість в сумі 73 930 грн. 88 коп., яка складається з: суми боргу - 48 165 грн. 65 коп., суми інфляційних втрат - 21 426 грн. 75 коп., штрафних санкцій (3% річних) - 4338 грн. 48 коп., витрати на правничу допомогу, посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконувала свої зобов'язання за вказаним кредитним договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка ним у добровільному порядку не погашається.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ “Діджи Фінанс», суд першої інстанції посилався на недоведеність переходу права вимоги за кредитним договором до відповідача, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У справі встановлено, 28 жовтня 2014 року між ПАТ “Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200134063 щодо кредитування (а.с.27).
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 17050 грн., на споживчі цілі, строк користування кредитом - 12 місяців.
23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України № 14/БТ ПАТ “Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ “Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
20 липня 2020 року ТОВ “Діджи Фінанс», набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський» на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ “Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором №200134063 (а.с.23-26).
Приналежність права вимоги за вищезазначеними кредитними договорами які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року укладеним між ПАТ “Банк Михайлівський» та ТОВ “Діджи Фінанс» було предметом спору у справі №910/11298/16 Північного апеляційного господарського суду за позовом ТОВ “Діджи Фінанс» до ТОВ “ФК “Плеяда», ТОВ “ФК “Фагор», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; Національного банку України про застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905 укладеного між ПАТ “Банк Михайлівський» та ТОВ “ФК “Плеяда», визнання недійсним договору факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладеного між ТОВ “ФК “Плеяда» та ТОВ “ФК “Фагор» (а.с.10-21).
Постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/11298/16 від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 визначено зокрема: - застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року №1905, а саме: зобов'язати ТОВ “ФК “Плеяда» передати ТОВ “Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ “Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. - зобов'язати ТОВ “ФК “Фагор» передати ТОВ “Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ “Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 (а.с.10-21).
Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20 липня 2020 року не були передані ТОВ “Діджи Фінанс».
На примусове виконання постанови Господарського суду міста Києва у справі №910/11298/16 від 01 липня 2021 року за заявою ТОВ “Діджи Фінанс» від 12 серпня 2021 року - приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. відкрито ВП №66483131 щодо ТОВ ТОВ “ФК “Плеяда» та від 12 серпня 2021 року - приватним виконавцем відкрито ВП №66491947 щодо ТОВ “ФК “Фагор». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ “Діджи Фінанс», про що приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №66483131 та №66491947 (а.с.8, 9).
Заборгованість позивачем розрахована станом на дату укладання до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного між ПАТ “Банк Михайлівський» та ТОВ “Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів та становить 48165 грн. 65 коп., з яких: 15532 грн. 30 коп. заборгованість за кредитом; 32633 грн. 35 коп. заборгованість за відсотками (а.с.26).
Позивачем на суму заборгованості нараховано три відсотки річних - 4338 грн. 48 коп. та інфляційні втрати - 21 426 грн. 75 коп. (а.с.34, 35).
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, ТОВ “Діджи Фінанс» просило суду стягнути з відповідача заборгованість в сумі 73 930 грн. 88 коп., яка складається з: суми боргу - 48 165 грн. 65 коп., суми інфляційних втрат - 21 426 грн. 75 коп., штрафних санкцій (3% річних) - 4338 грн. 48 коп., витрати на правничу допомогу.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Слід зазначити матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківські рахунки відповідача за кредитним договором №200134063 від 28 жовтня 2014 року.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором №200134063 від 28 жовтня 2014 року., на який посилався позивач у позові, не є первинним документом, який би підтверджував отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Виписка по рахунку позивачем не надана.
Розрахунок заборгованості є документом, що складений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких розрахунок був складений, не може бути доказом наявності заборгованості за договором, на якій наполягає позивач.
Таким чином, позивачем ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не надали доказів на підтвердження дійсного зарахування кредитних коштів позикодавцем на банківські рахунки відповідача (реквізити банківської платіжної картки), позивачем не доведено фактичного користування відповідачкою кредитними коштами, тому відсутні підстави задоволення позовних вимог позивача ТОВ “Діджи Фінанс».
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ “Діджи Фінанс».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс» - задовольнити частково.
Заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05 листопада 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова