Справа № 127/33131/25
Провадження № 3/127/6981/25
05 листопада 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, пенсіонерки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 156 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 669337 від 11.10.2025 року: «11.10.2025 року о 11 год у АДРЕСА_1 , громадянка ОСОБА_1 здійснила реалізацію горілки, ємністю 1 л, ОСОБА_2 , вартістю 80 гривень, без марок акцизного збору».
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась по невідомій суду причині, хоча про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом надіслання судової повістки на адресу місця проживання. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду була розміщена на сайті https://vnm.vn.court.gov.ua.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Частиною 1 ст. 156 КУпАП передбачена відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Із письмових пояснень ОСОБА_1 що містяться в матеріалах справи, вбачається, що остання, 11.10.2025 року перебувала вдома, до будинку підійшли працівники поліції, які повідомили, що вона продає горілку. Однак, ОСОБА_1 повідомила працівникам поліції, що ніяку горілку не продає та добровільно видала працівникам поліції одну пляшку об'ємом 1,5 л горілки, яку тримала для власного вжитку.
Враховуючи, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях заперечила факт торгівлі алкогольними напоями, зазначивши, що виданий нею добровільно та вилучений працівниками поліції алкоголь зберігала для власного споживання, а також те, що працівниками поліції не було відібрано та надано до суду письмові пояснення у особи, якій, за вказаними в протоколі про адміністративне правопорушення даними, було здійснено продаж алкоголю - ОСОБА_2 , то факт реалізації ОСОБА_1 11.10.2025 року горілки, ємністю 1 л, ОСОБА_2 , вартістю 80 гривень, без марок акцизного збору не підтверджено.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази реалізації ОСОБА_1 горілки ємністю 1 л ОСОБА_2 , не ідентифіковано особу з П.І.Б. « ОСОБА_2 », не відібрано в нього пояснення, не вилучено предмет реалізації - пляшку горілки ємністю 1 л. Натомість вилучено в ОСОБА_1 пляшку ємністю 1.5 літрів, яка, за матеріалами справи, не була предметом реалізації.
Згідно з ч.2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не наділяє суд повноваженнями самостійно збирати докази.
Таким чином, викладені в протоколі обставини не підтверджуються наявними у справі доказами. Тому, при наявності двох протилежних версій, одна з яких жодним чином не підтверджена матеріалами справи, а інша жодним чином не спростована, приймаючи до уваги норми статті 62 Конституції України, що всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КУпАП.
Суд, також, враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.
Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 156 КУпАП, закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 265 КУпАП вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. У зв'язку з закриттям судом провадження у справі, правові підстави конфіскувати або знищити вилучені речі - відсутні, що вказує на необхідність їх повернення, на виконання положень ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції.
У зв'язку з вище викладеним, суд вважає за необхідне повернути власнику речі, які вилучені для тимчасового зберігання під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 669337 від 11.10.2025, відповідно акту вилучення, складеного в присутності ОСОБА_1 від 11.10.2025 року.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 156, статтями 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 265, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Речі, які були вилучені під час складення адміністративного матеріалу, відповідно до акту вилучення від 11.10.2025 року- повернути власнику.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: