Провадження № 11-кп/803/3267/25 Справа № 191/549/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 листопада 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024041390001227 від 14.12.2024 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , поданої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вільнянськ Запорізької області, громадянина України, із середньо-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 25.09.2024 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України (далі- КК) до позбавлення волі строком 5 років роки, із застосуванням ст. 75 КК з іспитовим строком 3 роки,-
визнано винним та засуджено за ч.4 ст.185 КК до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 року, та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді 6 (шести) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_7 - не обиралась.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахується з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 в строк призначеного покарання строк домашнього арешту з 28 січня 2025 року по 28 березня 2025 року, включно, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Цивільний позов задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 в рахунок відшкодування майнової шкоди - 1165 (одна тисяча сто шістдесят п'ять) гривень 80 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 3 000 (три тисячі) гривні, а також судові витрати за надання правової допомоги в сумі - 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК).
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у скоєні кримінального правопорушення за наступних обставин.
Вніч з 08 на 09 грудня 2024 року, приблизно о 01-30 год. ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді навідника 1 розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в порушення вимог Законів України знаходився поблизу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене потворно, поєднане з проникненням в гаражне приміщення, в умовах воєнного стану, введеного 24 лютого 2022 року Верховною Радою України Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє станом на сьогодні.
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 09 грудня 2024 року близько 01-30 год. через зворотній бік подвір'я увійшов на територію приватного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де позаду будинку помітив гараж, за допомогою сили рук зняв один фрагмент шиферу з покрівлі та проник в приміщення гаражу, звідки таємно викрав болгарку у корпусі світло- зеленого кольору з написом «RYOBL» з двома акумуляторами до неї бувшу у використанні, вартістю 6341 грн 60 коп.; бензокосу чорного кольору з написом «HUSQVARNA AB SE-06I 82» бувшої у використанні, вартістю 4944 грн., плоскогубці (кусачки) марки «KNIPEX» бувші у використанні, вартістю 618 грн 40 коп.; рожковий ключ на 17 фірми «Gedope Germany» бувшого у використанні, вартістю 149 гривень, 60 кой; рожковий ключ «BRIGADIER» на 19 бувший у використанні, вартістю 127 грн 20 коп; рожковий ключ «intertool» на 13, бувший у використанні, вартістю грн 20 коп; рожковий ключ «CHROME VANADIUM» на 14, бувший у використанні, вартістю 43 грн 20 коп., рожковий ключ «№6 GEDORE VANADIUM» 14x15, бувший у використанні, вартістю 220 грн 80 коп., рожковий ключ «CHROME VANADIUM» 17x18, бувший у використанні, вартістю 251 грн 20 коп., рожковий ключ «CHROME VANADIUM» на 17, бувший у використанні, вартістю 376 грн, рожковий ключ «DIN 3110 GERMANY» та 17 х19, бувший у використанні, вартістю 329 грн 60 коп., накидний ключ «CHROM atlas vanadium» 16 х17, бувший у використанні,-100 грн, накидний ключ «CHROM atlas vanadium» 20х 22, бувший у використанні, вартістю 180 грн, накидний ключ «CHROM vanadium» 11x10, бувший у використанні, вартістю 43 грн 20 коп.
Доводячи свій прямий злочинний умисел до кінця ОСОБА_7 з викраденим майном залишив місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі - 13 784 грн.
Умисні дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, поєднана з проникненням в гаражне приміщення, в умовах воєнного стану.
В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючі фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 , просить змінити вирок у зв'язку з суворістю призначеного покарання.
В обґрунтування посилається на те, що обвинувачений свою вину визнав повністю, частина викраденого ним майна повернута потерпілій та сам ОСОБА_7 визнав цивільний позов до нього.
Крім того, обставиною, яка відповідно до ст.66 КК пом“якшує покарання обвинуваченого, суд визнав - щире каяття. За час досудового розслідування ОСОБА_7 вже багаторазово пожалкував про вчинене ним кримінальне правопорушення, навчений та покараний наріканням оточуючих людей. Оскільки ОСОБА_7 у скоєному проявив широсердне розкаяння, тому суд, на думку апелянта, мав можливість призначити обвинуваченому більш м“яке покарання.
З урахуванням вищенаведеного захисник просить змінити вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року та пом'якшити покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК до 5 років 3 місяців позбавлення волі.
В судове засідання апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_9 та її представник не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, що, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши захисника та обвинуваченого на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні у повному обсязі та просили пом'якшити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання до 5 років 3 місяців позбавлення волі, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за ч.4 ст.185 КК ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених та оцінених судом в порядку ч.3 ст.349 КПК доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються захисником в апеляційній скарзі, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.404 КПК, не перевіряються.
Зі змісту апеляційної скарги захисника убачається, що ним фактично порушується питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 ККта роз'яснюючих положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
У постанові від 06 лютого 2020 року (справа № 756/6268/18, провадження №51-1763 км 19) ККС ВС зазначив, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й в межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Зміст оскаржуваного вироку свідчить про те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченого ОСОБА_7 належним чином врахував суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно (арк.мат.кр.пр. 72 т.2 ), раніше судимий (арк.мат. кр. пр. 68-69 т.2 ), на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває (ар.мат.кр.пр. 71, т.2), за місцем служби характеризується негативно (арк.мат.кр.пр. 88).
Пом'якшуючою покарання обставиною, відповідно до ст. 66 КК, суд визнав - щире каяття.
Обтяжуючі покарання обставини, згідно ст. 67 КК, судом - не встановлені.
Також суд належним чином врахував, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення за ч.4 ст.185 КК у цій справі, вчинено ОСОБА_7 у період відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.09.2024, тому правильно призначив остаточне покарання ОСОБА_7 за правилами ч.1 ст.71 КК у виді 6 (шести) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі, що відповідає правилам призначення покарання за сукупністю вироків та не є максимально можливим.
Отже колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому, на чому наполягає захисник в поданій апеляційній скарзі, оскільки остаточно призначене покарання ОСОБА_7 - є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів вважає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, а вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК. Підстав для його зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4