Справа № 204/9783/25
Провадження № 3/204/2347/25
30 вересня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Василенко В.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №202007 від 09 вересня 2025 року, 08 вересня 2025 року о 23 год. 25 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 під час застосування до нього заходу забезпечення адміністративного провадження (адміністративне затримання) у зв'язку із доставленням в порядку ст. 259 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_2 за порушення вимоги ст. 210, 210-1 КУпАП не виконав неодноразово повторену законну вимогу поліцейського Коротуна Андрія Сергійовича, а саме - «прослідувати до службового транспортного засобу», ОСОБА_1 різко почав тікати в невідомому напрямку, ігноруючи неодноразово повторену законну вимогу поліцейського, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засідання вину не визнав, зазначив, що вони з товаришем їхали на автомобілі, він був пасажиром. Їх зупинили співробітники поліції та повідомили що він перебуває у розшуку. Вказав, що він нікуди не тікав, проте працівники поліції застосували силу, одягли кайданки, та відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було складено даний протокол. Співробітники РТЦК видали йому повістку та відпустили.
Крім того, ОСОБА_1 через канцелярію суду було подано клопотання про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріали від 09 вересня 2025 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.210, 210-1 КУпАП. Проте в судовому засіданні вказане клопотання він не підтримав.
Також, через канцелярію суду ОСОБА_1 було подано клопотання, в якому він просив винести окрему ухвалу, якою довести до відома уповноважених осіб Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Національного антикорупційного бюро України, обставини, викладені в цьому клопотанні для реагування в межах повноважень.
Вимоги вказаного клопотання обґрунтовував тим, що вимоги будь-яких законів та нормативно-правових актів, які передбачають обов'язкові витрати громадянина на виконання обов'язкових вимог держави, але такі витрати не передбачено при затвердженні розміру прожиткового мінімуму, порушують конституційний лад і не підлягають обов'язковому виконанню, а вимоги щодо їх обов'язкового виконання, великий штраф у випадку невиконання, є незаконними і непропорційними за ст.1 Першого протоколу до Конвенції, фактично, є штучним державним вимаганням, яке створює стан необхідної оборони та крайньої необхідності. Уряд не тільки не поклав край практиці свавільного використання адміністративного затримання для забезпечення можливості викрадення людей, яких довів до бідності та соціального відчуження, з метою проведення мобілізації всупереч їх волі з порушенням належної законної процедури. Таким чином, ОСОБА_1 вказує на систематичне вчинення кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та правосуддя посадовими особами державних органів, які займають особливо відповідальне становище, спрямованих на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг, інших переваг і неправомірної вигоди для самих себе та інших фізичних та юридичних осіб, які призвели до суспільно небезпечних змін, спричинили значну шкоду інтересам окремих громадян, державним, громадським інтересам, порушення конституційного ладу, створили умови, які унеможливили виконання громадянами вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», інших законів та нормативно-правових актів, виникла необхідність усунення систематичних порушень статей 13, 27-29, 48, 49, 55 Конституції України, ст.324 ЦК України, ст.4 Кодексу України про надра, ст.ст.3, 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст.9 Закону України «Про оплату праці», ст.206 КПК України, Постанови Верховної Ради України від 19.05.2020 року №620-ІХ. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав клопотання про винесення окремої ухвали.
Вислухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими/ в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ст. 185 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Відтак, відповідно до ст. 185 КУпАП, злісна непокора повинна проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов'язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Зміст ст.185 КУпАП обов'язково передбачає наявність законної вимоги поліцейського. Вимоги поліцейського та їх розпорядження акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, мають бути законодавчо обґрунтовані.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 08 вересня 2025 року о 23 год. 25 хв., за адресою: м. Дніпро, пр. Сергія Нігояна, 29, під час застосування до нього заходу забезпечення адміністративного провадження (адміністративне затримання) у зв'язку із доставленням в порядку ст. 259 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_2 за порушення вимоги ст. 210, 210-1 КУпАП не виконав неодноразово повторену законну вимогу поліцейського Коротуна Андрія Сергійовича, а саме - «прослідувати до службового транспортного засобу». ОСОБА_1 різко почав тікати в невідомому напрямку, ігноруючи неодноразово повторену законну вимогу поліцейського.
На підтвердження доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП до матеріалів справи додано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ 202007 від 09.09.2025, рапорт працівника поліції та протокол АЗ №090645 про адміністративне затримання від 24.06.2024. Однак, вказані документи самі по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечними доказами доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи, рапорт працівника поліції, є по суті свідченням службової особи та не може вважатись об'єктивним доказом у справі, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за громадським порядком. Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 року №489/4827/16а.
Суд зауважує, що матеріали даної справи не містять доказів на підтвердження звернення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки про доставку ОСОБА_1 до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За відсутності звернення вищевказаних органів про доставку ОСОБА_1 , вимога працівників поліції прослідувати до службового автомобіля для його доставлення до ТЦК та СП не може вважатись «законною вимогою», а її невиконання не може вважатись злісною непокорою працівникам поліції.
Таким чином співробітниками поліції не було долучено доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
Щодо клопотання про постановлення окремої ухвали, суд зазначає, що чинний КУпАП не містить такого інституту судового реагування, як окремої ухвали, відтак можливості постановлення окремої ухвали положеннями КУпАП не передбачено.
Крім того, відповідно до права, визначеного в ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа може в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вказане клопотання не підлягає задоволенню оскільки питання правомірності або незаконності постанов Кабінету Міністрів України не належить до предмета розгляду суду першої інстанції у провадженні за ст. 185 КУпАП і може бути оскаржено лише в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 247, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра.
Суддя В.А. Василенко