Справа № 203/7687/25
Провадження № 1-кс/0203/4743/2025
29 жовтня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_3 , погоджене заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, вилучене у кримінальному провадженні № 42025041110000614 від 13.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42025041110000614. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 24.10.2025 було проведено затримання підозрюваного ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні. Під час затримання було проведено його особистий обшук, за результатами якого виявлено та вилучено: мобільний телефон ОСОБА_5 S/n R5CY30BFLVN ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ; предмети, схожі на грошові кошти (купюри) номіналом по 100 (сто) доларів США в кількості 50 штук (5000) доларів США, на кожній з яких наявна серія та номер LB23277272 G B2. Слідчий зазначає, що вилучені речі відповідають критеріям, зазначеним у статті 167 Кримінального процесуального кодексу України, тому просить накласти на них арешт.
Учасники провадження в судове засідання не з'явилися.
29.10.2025 від представника власника майна до суду надійшли заперечення на клопотання про арешт майна, в яких сторона захисту просила у задоволенні клопотання відмовити в частині накладення заборони на користування мобільним телефоном.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заявлене клопотання підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025041110000614 від 13.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Процесуальне керівництво у даному провадженні здійснюється групою прокурорів Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за контрактом та обіймаючи посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави (з місцем дислокації у населеному пункті Червоногригорівка) НОМЕР_3 прикордонного загону, всупереч вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 11, 16, 112-1, 112-2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення уповноваженою службовою особою третьої прикордонної застави Державної прикордонної служби України щодо швидкого влаштування на службу за контрактом до Державної прикордонної служби України та подальшого проходження служби в підрозділі, який не залучається до безпосередніх бойових дій, 19 жовтня 2025 року у денний час, перебуваючи у місті Марганець Дніпропетровської області, висловив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимогу надати йому неправомірну вигоду в розмірі 5 000 доларів США.
У подальшому, 24.10.2025, о 15:45 год., перебуваючи в н.п. Томаківка Нікопольського району Дніпропетровської області, на території АЗС «Neftek» №18, по вул. Ювілейна, солдат ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 5 000 доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення уповноваженою службовою особою третьої прикордонної застави Державної прикордонної служби України щодо швидкого влаштування на службу за контрактом до Державної прикордонної служби України та подальшого проходження ОСОБА_6 служби в підрозділі, який не залучається до безпосередніх бойових дій.
24.10.2025 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України і того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Під час затримання ОСОБА_5 був проведений його особистий обшук, за результатами якого виявлено та вилучено: мобільний телефон ОСОБА_5 S/n R5CY30BFLVN ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який поміщений у сейф-пакет № S1026707; предмети, схожі на грошові кошти (купюри) номіналом по 100 (сто) доларів США в кількості 50 штук (5000) доларів США, на кожній з яких наявна серія та номер LB23277272 G B2, які поміщені у сейф-пакет S1026706.
Постановою слідчого від 24.10.2025 вищевказане майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025041110000614 від 13.10.2025.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, слідчий зазначив, що вилучене майно визнано речовими доказами і має значення для кримінального провадження, оскільки потребує додаткову вивченню (телефон - з метою отримання додаткових доказів злочинної діяльності).
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що :
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
- підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
- призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
- є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
- одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.
Положеннями ч. ч. 1, 2, 5, 6 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 Цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 та ч. 4 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Вирішуючи питання про арешт майна, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
При вирішенні заявленого клопотання слідчим суддею враховано, що майно, на яке просить накласти арешт слідчий у даному кримінальному провадженні, в повній мірі відповідає ознакам ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні відповідною постановою слідчого; слідчим обґрунтовано можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні; обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, за ч. 3 ст. 369-2 КК України досліджувалась під час обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (ухвала слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 27.10.2025 у справі 203/7687/25).
З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення в частині накладення арешту на мобільний телефон, в тому числі і з забороною його користування, оскільки, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, він підлягає додаткову вивченню органом досудового розслідування.
Разом з тим, слідчий суддя погоджується з позицією стороною захисту щодо відсутності підстав для накладення арешту на вилучені імітаційні грошові кошти, які безумовно відповідають ознакам речових доказів у кримінальному провадженні, водночас необхідність накладення арешту в такому випадку необґрунтована.
Керуючись статтями 167, 168, 170, 171, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_3 , погоджене заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, вилучене у кримінальному провадженні № 42025041110000614 від 13.10.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення 24.10.2025 особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_5 , шляхом заборони користування, розпорядження, відчуження, а саме на мобільний телефон ОСОБА_5 S/n R5CY30BFLVN ІМЕІ 1: НОМЕР_1 ІМЕІ 2: НОМЕР_2 .
В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1