Справа № 203/7232/25
Провадження № 1-кп/0203/2354/2025
05 листопада 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши під час судового засідання в залі суду у м. Дніпрі, в порядку дистанційного судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62025170030005822 18 квітня 2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №357 від 01.12.2024 солдата ОСОБА_4 , призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_4 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
27 грудня 2024 року, солдат ОСОБА_4 усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та взагалі ухилитися від військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Так, солдат ОСОБА_4 , являючись військовослужбовцем військової служби під час мобілізації та проходячи її на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 27 грудня 2024 року, близько 08 год. 00 хв., не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, з метою тимчасово ухилитись від військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_1 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до пункту дислокації військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі до 28 серпня 2025 року.
28 серпня 2025 року, об 14 год. 25 хв., солдат ОСОБА_4 , в приміщенні третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, за адресою: м. Дніпро (Центральний район), був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
За викладених вище обставин, дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, оскільки останній вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, добровільно звернувся до суду про намір повернутися для продовження проходження військової служби, наявна письмова згода командира військової частини НОМЕР_2 на продовження проходження військової служби обвинуваченим.
ОСОБА_4 також зазначив, що добровільно звертається до суду з клопотанням про намір повернутися для продовження проходження військової служби та надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Захисник у судовому засіданні просив звільнити ОСОБА_4 від кримінальної вiдповiдальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та закрити кримінальне провадження.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого, зазначивши, що ОСОБА_4 вперше вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, оскільки раніше не судимий. Відтак, наявні підстави для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної вiдповiдальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, та закриття кримінального провадження.
Заслухавши клопотання обвинуваченого, думку учасників провадження, роз'яснивши наслідки закриття провадження за вказаних обставин, суд приходить до наступного висновку.
07 вересня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану».
Так, ч. 5 ст. 401 КК України встановлено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 286 КПК України передбачено, що у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
У судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_4 роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 401 КК України, а також, наслідки закриття провадження з цієї підстави і надав згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Окрім того, з наданих прокурором матеріалів, вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, при цьому добровільно звернувся до суду з клопотанням про намір повернутися для проходження військової служби, та про звільнення від кримінальної відповідальності.
Також, слід взяти до уваги письмову згоду командира військової частини НОМЕР_2 , з якої вбачається, що прийнято рішення щодо надання згоди на продовження проходження служби ОСОБА_4 у військовій частині НОМЕР_2 .
Частиною 3 статті 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 401 Кримінального кодексу України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
За наведеного, враховуючи що обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності за ст.ст. 407, 408 КК України не притягувався, виявив бажання продовжити проходити військову службу, за наявності письмової згоди командира військової частини НОМЕР_2 на продовження проходження військової служби останнім, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню та обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закриттю.
Речові докази та процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 284, 285, 286, 288, 314, 369, 371 КПК України, ст.ст. 5, 12, 401 КК України, суд, -
Клопотання обвинуваченого, задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження № 62025170030005822, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 квітня 2025 року - закрити.
Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, скасувати.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з під варти негайно.
Після набрання ухвалою законної сили - зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 невідкладно прийняти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на військову службу, а ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язати не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_2 , для продовження проходження військової служби.
Копію ухвали направити начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 , для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1