Справа № 201/13785/25
Провадження № 1-кс/201/4675/2025
03 листопада 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) Головного управління СБ України в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №22024050000003445 від 28.10.2024 року, за фактом вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114-2 КК України,
Слідчий звернувся до суду із погодженим прокурором клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування заявленого клопотання посилався на те, що у провадженні слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях перебуває кримінальне провадження № 22024050000003445 від 28.10.2024 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Відповідно до ст. ст. 2, 65, 68, 73 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Рішенням Конституційного Суду України від 11.07.1997 № 3-зп зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
До участі у військовій агресії РФ проти України керівництвом окупаційної адміністрації РФ задіяно створені на тимчасово окуповані території Донецької області не передбачені законом збройні формування.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово було продовжено та на даний час діє.
Так, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, всупереч інтересам держави України, в умовах воєнного стану, з особистих мотивів, перебуваючи за місцем свого постійного проживання в м. Лиман Краматорського району Донецької області за допомогою власного мобільного телефону марки Redmi 8A, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , використовуючи месенджер «Telegram», зареєстрований за номером мобільного зв'язку НОМЕР_3 , під псевдонімом « ОСОБА_7 » здійснила несанкціоноване поширення інформації про переміщення та розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, на акаунт « ОСОБА_8 » зареєстрований в месенджері «Telegram» на номер НОМЕР_4 , який належить громадянину України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: в вересні 2025 року здійснили збір та поширила ОСОБА_9 актуальну інформацію про місця розташування військовослужбовців Сил оборони України та військової техніки на території м. Лиман та с. Ямпіль Лиманської міської громади Краматорського району Донецької області.
31.10.2025 ОСОБА_5 , затримано в порядку ст. ст. 208, 615 КПК України. В ході затримання ОСОБА_5 добровільно видала слідчому її особистий мобільний телефон Redmi 8A, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із встановленою Sim-картою НОМЕР_3 ;
Оглядом виданого ОСОБА_5 мобільного телефону встановлено, що мобільний телефон Redmi 8A, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із встановленою Sim-картою НОМЕР_3 . На мобільному телефоні Redmi 8A встановлено додаток Telegram із зареєстрованим акаунтом із назвою « ОСОБА_7 » зареєстрований на номер телефону НОМЕР_3 , ID НОМЕР_5 . В Додатку Telegram виявлено контакти особи із назвою « ОСОБА_8 ».
Слідчий вказує, що за таких обставин, вказані вище предмети, можуть мати по кримінальному провадженню значення речових доказів, оскільки є предметами та засобами кримінального правопорушення, та можуть бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
У поданому клопотанні слідчий просить накласти арешт на зазначене у клопотанні майно, з метою збереження речових доказів.
Слідчий у судове засідання не з'явився, в письмовій заяві просив розглянути клопотання без його участі.
Власник майна у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд даного клопотання без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Враховуючи викладене, а також стислі строки розгляду клопотання про арешт майна, слідчий суддя вважає за можливе розглянуте вказане клопотання без участі власника, роз'яснивши йому про право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. (ст. 174 КПК України).
Дослідивши надані докази, слідчий суддя приходить до висновку про можливість задоволення заявленого слідчим клопотання про арешт майна, виходячи з такого.
Розглядом клопотання встановлено, що у провадженні слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях перебуває кримінальне провадження № 22024050000003445 від 28.10.2024 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
31.10.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. ст. 208, 615 КПК України, у ході якого ОСОБА_5 добровільно видала слідчому її особистий мобільний телефон Redmi 8A, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із встановленою Sim-картою НОМЕР_3 .
31.10.2025 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
31.10.2025 постановою слідчого вилучений у ОСОБА_5 предмет, а саме: мобільний телефон Redmi 8A, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із встановленою Sim-картою НОМЕР_3 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №22024050000003445 від 28.10.2024 року.
Слідчий просить накласти арешт на зазначене у клопотанні майно, з метою збереження речових доказів.
Вирішуючи питання про накладення арешту на вилучене майно, слідчий суддя керується таким.
Відповідно до ст.131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вказане у клопотанні майно визнано речовим доказом у справі, могло зберегти сліди злочину, а також може бути використаним слідчим як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і для запобігання його втрати або пошкодження є доцільним накласти на нього арешт.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 131, 170, 171 КПК України,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 22024050000003445 від 28.10.2024 року на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вилучено під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024050000003445 від 28.10.2024 року, а саме: мобільний телефон Redmi 8A, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із встановленою Sim-картою НОМЕР_3 .
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1