Справа № 609/988/25
3/609/410/2025
05 листопада 2025 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., розглянувши матеріали, які надійшли СПД №2 (м. Шумськ) ПП Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , не працюючого, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , який притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП постановою Шумського районного суду Тернопільської області №609/1417/24 від 15.11.2024, за ч. 7 ст. 121, ч. 5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП постановою Шумського районного суду Тернопільської області №609/1540/25 від 29.01.2025,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130, ч. 7 ст. 121, ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Шумського районного суду надійшли адміністративні матеріали про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 130 КУпАП (справа №609/988/25), ч. 7 ст. 121 КУпАП (справа №609/989/25) та ч. 5 ст. 126 КУпАП (справа №609/999/25), вчинені ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови суду від 16 жовтня 2025 року дані справи про адміністративні правопорушення було об'єднано в одне провадження на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №162039 від 07.10.2025, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за наступних обставин, викладених в протоколі: «07.10.2025 о 15 год 07 хв в с. Сураж по вул. Заріччя, 1, водій ОСОБА_1 керував т/з в стані алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах вживання алкоголю із порожнини рота, нестійка хода та виражене тремтіння пальців рук. Огляд на визначення алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки т/з із згоди водія за допомогою газоаналізатора DRAGER-6820 ARLK-0005, проба позитивна 2,75% проміле. ОСОБА_2 з результатом згідний, в медичний заклад проїхати відмовився, чим порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 130 КУпАП».
Також, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №162040 від 07.10.2025, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 7 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення за наступних обставин, викладених в протоколі: «07.10.2025 о 15 год 07 хв в с. Сураж по вул. Заріччя, 1, ОСОБА_1 керував мотоциклом марки MUSTANG FOX-150 повторно не зареєстрованим у встановленому законом порядку, чим порушив п. 30.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 7 ст. 121 КУпАП».
Крім того, з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №162069 від 13.10.2025, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за наступних обставин, викладених в протоколі: «07.10.2025 о 15 год 07 хв в с. Сураж, по вул. Заріччя, 1, ОСОБА_1 повторно протягом року керував т/з не маючи посвідчення водія категорії А1, чим порушив п. 2.1А Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП».
В судове засідання особа, стосовно котрої складено протоколи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить підпис останнього у розписці про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у відсутності на адресу суду не скеровував.
Відповідно до ч.1 ст.268 КупАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», в силу вимог частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суддя бере до уваги те, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про складення щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення за ч.3 ст.130, ч.5 ст.126, ч.7 ст.121 КУпАП.
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколів, пояснень та доказів, до суду не з'явився, його поведінка свідчить про небажання брати участь у розгляді справи.
Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Беручи до уваги викладене, розгляд даної справи слід провести за відсутності ОСОБА_1 на підставі частини 1 ст.268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши їх у відповідності до положень ст.252 КУпАП, приходжу до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст. 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.130, ч. 5 ст. 126, ч. 7 ст. 121 КУпАП доведена належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах справи та досліджені судом.
1.Стосовно адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Згідно з диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає, як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №162039 від 07 жовтня 2025 року слідує, що поліцейським з РПП СПД №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Поліщуком Романом Миколайовичем зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а також факт його огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та відмову від огляду в медичному закладі.
Протокол сумніву не викликає, оскільки складений відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належними доказом по справі. Крім того, будь-яких заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував, протокол про адміністративне правопорушення підписав, пояснив, що пояснення надасть в суді.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, та є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Відповідно до постанови Шумського районного суду Тернопільської області №609/1540/24 від 29 січня 2025 року слідує, що ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 7 ст. 121 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП призначено йому стягнення у вигляді штрафу в сумі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
У постанові Шумського районного суду Тернопільської області №609/1540/24 від 29 січня 2025 року встановлено, що постановою Шумського районного суду Тернопільської області №609/1417/24 від 15.11.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у виді штрафу.
Факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та факт проходження огляду на визначення стану сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу підтверджується оглянутим в судовому засіданні диском з відеофіксацією події, яка мала місце 07 жовтня 2025 року.
Суд зазначає, що досліджений судом відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів із відеореєстратора та нагрудної камери працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Вказаним відеозаписом зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом, будучи в стані алкогольного сп'яніння. Із переглянутого та дослідженого в судовому засіданні диска з відеофіксацією події, яка сталася 07 жовтня 2025 року за участі водія ОСОБА_1 вбачається, що останній не заперечував факт керування мотоциклом, в розмові з працівником поліції не заперечував, що вживав спиртні напої, після проходження на місці зупинки визначення стану сп'яніння, згодився з його результатом та відмовився пройти огляд в медичному закладі.
Так, факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння підтверджується результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою ALCOTEST 6820 ARLK-0005, відповідно до якого під час проведення огляду 07.10.2025 о 15 год 12 хв ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. За результатами тесту вміст алкоголю у його крові та видихуваному повітрі становив 2,75% проміле. Тест ALCOTEST 6820 №944.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 пунктом 2 передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пунктом 3 вказаної Інструкції, ознаками алкогольного сп'яніння є: а) запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
За результатами огляду працівниками поліції у відповідності з вимогами вищевказаної Інструкції складено Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано наявні у водія ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах вживання алкоголю із порожнини рота, нечітка хода та виражене тремтіння пальців рук, технічний прилад за допомогою якого проводився огляд та результат огляду. Підпис особи яка притягається до адміністративної відповідальності відсутній в графі «результати огляду на стан сп'яніння», за відмовою останнього.
Відповідно до пункту 6 вказаної Інструкції - огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спеціальні технічні засоби). Пунктом 7 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (заклад охорони здоров'я).
Згідно із Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.10.2025 вбачається, що огляд ОСОБА_1 в медичному закладі не проводився, оскільки той не доставлявся.
Також працівником поліції було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №850555 від 07.10.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510, за те, що він керував транспортним засобом без мотошолома, чим порушив п. 2.3 г ПДР.
Одночасно суд звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 для наявності складу адміністративного правопорушення не має значення чи було зупинено транспортний засіб працівником поліції, чи водій здійснив зупинку сам, визначальним є проведення такого огляду або пропозиція його пройти на місці зупинки транспортного засобу, що і було здійснено поліцейським.
Відтак, обставини зазначені в протоколі узгоджуються між собою та з відеозаписами оглянутими в судовому засіданні, всі ці докази логічно доповнюють один одного та не суперечать один одному, суд вважає, що вони є правдивими, об'єктивними і підстав для недовіри до них немає.
Оцінені судом докази доводять винуватість правопорушника ОСОБА_1 "поза розумним сумнівом", тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту п. 2.9«а» ПДР України, а саме, заборона водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи вищевикладене, досліджені в судовому засіданні матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
2.Стосовно адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно п.2.1(а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За змістом ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №162069 від 13 жовтня 2025 року слідує, що поліцейським з РПП СПД №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Поліщуком Романом Миколайовичем зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом повторно, не маючи посвідчення водія категорії А1.
Факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом без посвідчення водія повторно протягом року підтверджується оглянутими в судовому засіданні диском з відеофіксацією події, яка мала місце 07 жовтня 2025 року.
Постановою Шумського районного суду Тернопільської області №609/1540/24 від 29 січня 2025 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 7 ст. 121 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП призначено йому стягнення у вигляді штрафу в сумі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відтак, обставини зазначені в протоколі узгоджуються між собою та з відеозаписами оглянутими в судовому засіданні, всі ці докази логічно доповнюють один одного та не суперечать один одному, суд вважає, що вони є правдивими, об'єктивними і підстав для недовіри до них немає.
Оцінені судом докази доводять винуватість правопорушника ОСОБА_1 "поза розумним сумнівом", тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту п. 2.1«а» ПДР України, а саме те, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Враховуючи вищевикладене, досліджені в судовому засіданні матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, тобто повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
3. Стосовно адміністративного правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до п. 30.1 Правил дорожнього руху України власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Згідно з диспозицією ч.7 ст. 121 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення будь з якого порушення, передбачених ч.6 цієї статті, а саме: керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку.
Згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №162040 від 07 жовтня 2025 року слідує, що поліцейським з РПП СПД №2 Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Поліщуком Романом Миколайовичем зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом повторно не зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом, який не зареєстрований у встановленому законом порядку підтверджується оглянутими в судовому засіданні диском з відеофіксацією події, яка мала місце 07 жовтня 2025 року.
Постановою Шумського районного суду Тернопільської області №609/1540/24 від 29 січня 2025 року ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 7 ст. 121 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП призначено йому стягнення у вигляді штрафу в сумі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушень, передбаченого ч. 7 ст. 121 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відтак, обставини зазначені в протоколі узгоджуються між собою та з відеозаписами оглянутими в судовому засіданні, всі ці докази логічно доповнюють один одного та не суперечать один одному, суд вважає, що вони є правдивими, об'єктивними і підстав для недовіри до них немає.
Оцінені судом докази доводять винуватість правопорушника ОСОБА_1 "поза розумним сумнівом", тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушення вимог пункту п. 30.1 ПДР України, а саме те, що власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Враховуючи вищевикладене, досліджені в судовому засіданні матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.7 ст.126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом повторно не зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Так, відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.2.1(а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 30.1 Правил дорожнього руху України власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Даних вимог Правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав, всупереч пункту 1.3 ПДР, який зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.3 ст.130, ч. 5 ст. 126 та ч. 7 ст. 121 КУпАП.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) Європейський суд з прав людини наголосив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортним засобом є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Також слід зазначити, що діяння за ст.130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків.
Вказане обґрунтовується тим, що п'яний водій становить надзвичайну небезпеку для інших учасників дорожнього руху, оскільки алкогольне сп'яніння значно знижує його реакцію, координацію, увагу та здатність адекватно оцінювати ситуацію на дорозі, що може призвести до аварій, травмування або загибелі інших людей. Тобто, життя та здоров'я учасників дорожнього руху залежать від випадку, чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні.
4.Стосовно призначення покарання.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч.2 ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи характер вчинених ОСОБА_1 правопорушень, які мають значну суспільну небезпеку, як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху, дані про особу останнього, його поведінку під час складання матеріалів, ступінь вини, а також доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративних правопорушень, вважаю за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч.5 ст.126 та ч. 7 ст. 121 КУпАП та застосувати щодо нього у відповідності з вимогами ст.36 КУпАП адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
В даному випадку більш серйозним правопорушенням з числа вчинених ОСОБА_1 є дії, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке передбачене ч.3 ст.130 КУпАП.
Обираючи вид і розмір стягнення відповідно до альтернативної санкції статті 130 ч. 3 КУпАП, суд зважає на таке.
Обов'язковими основними видами стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП є накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 наявність посвідчення водія є обов'язковою умовою для визначення особи як водія.
Згідно з п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до довідки, виданої СПД №2 (м. Шумськ) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області вбачається, що ОСОБА_1 згідно бази даних «ГСЦ МВС» та «НАІС» не отримував посвідчення водія.
В даному випадку відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія має значення при обранні виду стягнення, яке може бути накладене на нього за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Проте, вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
А вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 121 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 36 КУпАП визначено, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
За наведеного, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту на строк п'ятнадцять діб (передбачено ч. 3 ст. 130 КУпАП), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років (передбачено ч. 5 ст. 126 КУпАП) та без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки в матеріалах справ відсутні відомості про належність транспортного засобу - мотоциклу MUSTANG FOX-150 саме ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до ч. 3 ст.30 КУпАП у разі, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Шумського районного суду Тернопільської області №609/1540/24 від 29 січня 2025 року слідує, що ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП, ч. 7 ст. 121 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП призначено йому стягнення у вигляді штрафу в сумі 40800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Дана постанова набрала законної сили 08 лютого 2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст.317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Таким чином, не відбута частина стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами (відповідно до постанови від 29.01.2025) станом на день судового розгляду (05 листопада 2025 року) складає 4 (чотири) роки 4 (чотири) місяці 2 (два) дні.
З огляду на викладене, до стягнення, застосованого до ОСОБА_1 даною постановою у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років, слід приєднати не відбуту частину стягнення за постановою судді Шумського районного суду Тернопільської області від 21 січня 2025 року, яка набрала законної сили 08 лютого 2025 року, за ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ч. 7 ст. 121 КУпАП, у виді 4 (чотирьох) років 4 (чотирьох) місяців 2 (двох) днів позбавлення права керування транспортними засобами і призначити ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення з врахуванням вимог ст. 36 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 та ч. 7 ст. 121 КУпАП у виді адміністративного арешту строком на п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 9 (дев'ять) років 4 (чотири) місяці 2 (два) дні та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила адміністративні правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.
Згідно з ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у проваджені по справі про адміністративне правопорушення, особою на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, стягується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, вважаю, що з ОСОБА_1 , слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 605 грн 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 30, 36, 40-1, 126, 130, 221, 245, 251, 252, 280, 283-285, 291, 294, 317-1, 321 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 7 ст. 121 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення:
- за ч. 3 ст. 130 КУпАП у вигляді адміністративного арешту строком на п'ятнадцять діб, без позбавлення права керування транспортними засобами та без конфіскації транспортного засобу;
- за ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу;
- за ч. 7 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст. 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ч. 3 ст.30 КУпАП до стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 5 років, застосованого до ОСОБА_1 даною постановою, приєднати не відбуту частину стягнення за постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 29 січня 2025 року за ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126, ч. 7 ст. 121 КУпАП, яка набрала законної сили 08 лютого 2025 року, у виді 4 (чотирьох) років 4 (чотирьох) місяців 2 (двох) днів позбавлення права керування транспортним засобом, та призначити ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення за вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 130 КУпАП, ч. 5 ст. 126 КУпАП та ч. 7 ст. 121 КУпАП з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у виді адміністративного арешту строком на п'ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 9 (дев'ять) років 4 (чотири) місяці 2 (два) дні та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Строк позбавлення права керування транспортними засобами обчислювати з дня набрання постановою законної сили.
Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 605 грн 60 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Шумський районний суд Тернопільської області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК