04.11.2025 Справа №367/10780/24 Провадження №2/607/2033/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача - адвоката Мельниченко М.С., представника відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК» - Борисовського А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК», треті особи - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал-Страхування», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
Позивачка ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Мельниченка Миколу Сергійовича, звернулась до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал-Страхування», товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК», третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.08.2023 о 18 год 15 хв в Київській області, смт.Ворзель по вул.Декабристів, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем RENAULT MASTER д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.10.9 ПДР України, рухаючись заднім ходом, не внепнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався позаду. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Ірпінського міського суду від 10.10.2023 у справі №367/6946/23, ОСОБА_2 визнано винним за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Автомобіль «RENAULT MASTER» державний номерний знак НОМЕР_1 , на праві власності належить ТОВ «Пульс Лоджистик».
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Арсенал-Страхування», якою виплачено страхове відшкодування в розмірі 65 396, 30 гривень.
Однак, з метою оцінки нанесеного в результаті вищевказаної ДТП пошкодження автомобіля, ОСОБА_3 звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 та отримав Звіт про оцінку матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу під № 05/10/23 від 03.10.2023, згідно якого ринкова вартість автомобіля засобу «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 , на дату оцінки, без врахування отриманих пошкоджень становить - 319 283,94 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 (без ПДВ) становить - 235 440,36 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (без ПДВ) становить - 100 579,28 грн.
Таким чином, з врахуванням вже виплаченої страхової суми та розміру страхового ліміту, відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду пошкодження автомобіля «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 внаслідок ДТП в розмірі 32582,98 гривень (100579,28 грн - 2600 грн (франшиза) - 65396,30 грн (вже виплачені кошти).
Під час настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТзОВ «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК» та виконував службові обов?язки. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Таким чином, з ТОВ «Пульс-Лоджистик» підлягає стягненню на користь Позивача матеріальний збиток в розмірі різниці між фактичним розміром завданої шкоди (235 440,36 грн.) і відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу (страховим відшкодуванням) (100 579,28 грн.), та франшизи (2 600,00 грн), що становить - 137 461,08 гривень.
Крім того, саме через вищевказану дорожньо-транспортну пригоду відбулось пошкодження мобіля ОСОБА_1 , що спричинило останній сильні душевні страждання. Зокрема, позивачем багато часу витрачено на пошук способів відновлення свого порушеного права, пошук винних та відповідальних осіб, способів мирного позасудового врегулювання питання щодо відшкодування збитків задля найшвидшого відновлення автомобіля, що в свою чергу викликали сильний стрес Позивача.
Саме через відсутність достатніх коштів для проведення ремонтних робіт автомобіль «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 , тривалий час знаходився у аварійно-пошкодженому стані, що позбавляло Позивача можливості його повсякденного використання, Вказана обставина негативно впливала на життєвий ритм Позивача з огляду на відсутність мобільності у вирішенні повсякденних турбот, що викликало постійний стрес та пригнічений стан позивача. У ОСОБА_1 погіршився сон, з'явилася постійна дратівливість.
Окрім того, Позивач змушена звертатися за юридичною допомогою та до суду задля відновлення свого порушеного майнового права, що викликає постійну тривогу, стурбованість та хвилювання.
Таким чином, позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, що виникли у зв'язку із ДТП, нервовому стресі, а також через пошкодження майна, яке перебувало у її законному володінні, погіршенні його технічного і естетичного стану, у неможливості користуватися ним та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього.
ОСОБА_1 оцінює нанесену їй моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.
Оскільки ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК», саме на ТОВ «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК» покладається обов'язок відшкодування, в тому числі і моральної шкоди, завданої позивачу.
11.03.2025 Судом зареєстрований відзив на позовну заяву поданий представником відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал-Страхування», який мотивований тим, що позов до задоволення не підлягає, оскільки після звернення Позивача 21.08.2023 із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, Страховиком у строки та в порядку, встановленому ст. ст. 33-34 Закону, було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу.
Для визначення вартості матеріального збитку (вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу), Страховик звернувся до ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», працівники якої володіють спеціальними знаннями та відповідною спеціалізацією щодо оцінки колісних транспортних засобів.
Згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 182-2023 від 20.09.2023 (далі Звіт №182-2023 від 20.09.2023) вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,70) завданого автомобілю «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 76421,55 грн.
Згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Доказів оплати проведеного ремонту Страховику надано не було, а страхове відшкодування власник пошкодженого автомобіля просив виплати на свій особистий банківський рахунок.
У відповідності до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Розмір франшизи згідно з Договором ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів на території України № 211817276 складає 2 600,00 грн.
Отже, страхове відшкодування було розраховано Страховиком наступним чином: 76421,55 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу з урахуванням ПДВ) - 8 425,25 грн. (ПДВ на запчастини, що підлягали заміні) - 2600,00 грн. (франшиза за Полісом № 211817276) = 65396,30 грн.
27.09.2023 Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 у розмірі 65396,30 грн.
Таким чином, Страховик, у встановлені Законом строки, повністю виконав свої обов'язки щодо виплати страхового відшкодування позивачу у розмірі, який розрахований на підставі норм Закону, а тому правові підстави для стягнення додаткового страхового відшкодування - відсутні.
18.03.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача ТОВ «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК» подано відзив на позовну заяву, який мотивований тим, що позов до задоволення не підлягає, оскільки розмір позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, викладений у вказаній заяві, ґрунтується на єдиному доказі, який доданий до неї, а саме: звіту №05/10/23 про оцінку матеріального збитку, завданого власнику внаслідок пошкодження КТЗ від 03.10.2023 року. Погоджуючись із позицією відповідача 1, вважає, що у позивача, виходячи зі змісту ст.ст. 22, 34, 35 та 36 Закону 1961-IV відсутні підстави самостійно здійснювати оцінку матеріальних збитків, оскільки відповідачем 1 самостійно проведено передбачені цим законом дії.
Підстави для позивача самостійно визначати вартість матеріальних збитків та звертатись до відповідних експертів, передбачені виключно у випадку, якщо страховик не надішле для огляду автомобіля та визначення збитків свого представника (п. 34.4 ст. 34 Закону 1961-IV), що не мало місця у даному випадку та підтверджено Протоколом огляду транспортного засобу від 25.08.2023.
Представник відповідача вважає, що суд не повинен брати до уваги такий письмовий доказ, тим більше, що викладені у ньому дані напряму суперечать даним та показникам, що наведені у звіті № 182-2023 від 20.09.2023 та надані відповідачем 1.
Звіт, представлений позивачем порівняно із звітом відповідача 1 подає дані витрат на відновлення автомобіля, враховуючи вартість робіт та матеріалів тенденційно у сторону завищення, іноді подвійного, не зважаючи на те, що між виготовленням обох документів минуло приблизно 14 днів.
Зауважує, що від моменту огляду автомобіля представником відповідача 1 і по сьогоднішній день минуло майже 20 місяців, однак позивач не здійснив ремонт пошкодженого автомобіля та не пред'являє суду підтверджуючі документи щодо дійсних витрат на відновлення автомобіля. Таким чином, покликаючись виключно на звіт №05/10/23 від 03.10.2023 року, позивач не вимагає стягнення реальних збитків, отриманих за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а посилається лише на попередні оціночні дані, які суперечать іншим матеріалам, що містяться у справі. Таку позицію затвердив Верховний суд у Постанові по справі №922/4013/17 від 25.07.2018, зазначивши, що твердження судів про те, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є висновок експерта про розмір збитків, … є неправильними, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Тож, враховуючи, що відповідно до умов Полісу встановлено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, що заподіяну майну у розмірі 160 000,00 грн., а також те, що відповідно до звіту № 182-2023 від 20.09.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля становить 76 421,44 грн., відповідальність відповідача 2 повністю охоплюється зазначеним Полісом, відтак заявляти вимоги до нього в порядку ст. 1194 ЦК України у позивача підстав немає, окрім суми, що визначена франшизою.
Щодо вимог по стягненню моральної шкоди, зазначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Натомість, позивач визначаючи наявні моральні збитки у розмірі 10 000,00 грн., не наводить жодного доказу їх існування.
Факт не проведення ремонту пошкодженого автомобіля через начебто відсутність коштів на це, позивачем використовується у якості підтвердження наявності моральних страждань. Однак у справі наявні докази сплати з боку відповідача 1 на користь позивача страхових виплат, відтак їх останній міг використати для проведення ремонтних робіт. З іншого боку, за наслідками ДТП не відбулось пошкодження авто, що спричинило неможливість його використання за призначенням, а тому не можуть бути прийняті до уваги твердження позивача про те, що у нього була відсутня мобільність для вирішення повсякденних турбот.
Навпаки, не відновлення автомобіля протягом такого тривалого терміну може свідчити лише про те, що стан автомобіля не заважає його використанню за призначенням та про недбайливе ставлення позивача до свого майна, що ніяк не пов'язане із наявністю у нього моральних збитків.
У зв'язку із вищевикладеним, просить суд в задоволенні позову відмовити.
17.04.2025 представником позивача, через систему «Електронний суд» подано суду заяву, в якій представник позивача просить залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» про стягнення матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 32582,98 гривень та судових витрат; продовжити розгляд цивільної справи №367/10780/24 в остаточній редакції, з урахуванням зменшення позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Пульс-Ложистик» про стягнення матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 87448,96 гривень та стягнення 10000 гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди.
Ухвалою судді від 18.02.2025 цивільну справу прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі №367/10780/24 та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.05.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» про стягнення матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 32582,98 гривень - залишено без розгляду. Продовжено розгляд цивільної справи №367/10780/24 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК», з урахуванням зменшених позовних вимог згідно заяви представника позивача ОСОБА_5 від 17.04.2025, про стягнення матеріальних збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 87448,96 гривень та стягнення 10000 гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди.
Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 13.05.2025 постановлено залучити до участі в справі в якості третьої особи Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал-Страхування», що відображено в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, вказаних у поданому до суду відзиві, просив в позові відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» в судове засідання не зявився, подавши суду заяву про розгляд справи без участі представника ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал-Страхування».
Третя особа ОСОБА_2 будчи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.
Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.
Разом з тим, передбачені статтями 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.
Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 18 серпня 2023 року о 18 год. 15 хв. в Київській області, смт. Ворзель, по вул. Декабристів, 1, водій ОСОБА_2 керував автомобілем RENAULT MASTER, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 10.9 ПДР України, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем NISSAN ALTIMA д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався позаду. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області у справі №367/6946/23 від 10.10.2023, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №211817276, який був дійсним на момент ДТП.
Автомобіль «RENAULT MASTER» державний номерний знак НОМЕР_1 , на праві власності належить ТОВ «Пульс Лоджистик», що підтверджується матеріалами справи №367/6946/23.
Оскільки під час ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК», тому саме ТОВ «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК» має нести відповідальність за спричинену позивачу шкоду, цивільна відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал-Страхування».
Автомобіль «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 перебуває у власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .
У момент ДТП ОСОБА_1 керувала автомобілем «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 на законній підставі, оскільки останній було передано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 на вказаний автомобіль.
19.09.2023 ФОП ОСОБА_4 було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 , що стверджується протоколом технічного огляду колісного транспортного засобу.
Відповідно до Звіту №05/10/23 від 03.10.2023, наданого ФОП суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , ринкова вартість автомобіля «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 , на дату оцінки, без врахування отриманих пошкоджень становить - 319 283,94 грн.; Вартість відновлювального ремонту автомобіля «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 (без ПДВ) становить - 235 440,36 грн; Вартість відновлювального ремонту автомобіля «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (без ПДВ) становить - 100 579,28 грн.
Проте, для визначення вартості матеріального збитку (вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу), Страховик звернувся до ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», працівники якої володіють спеціальними знаннями та відповідною спеціалізацією щодо оцінки колісних транспортних засобів.
Згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 182-2023 від 20.09.2023 вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,70) завданого автомобілю «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 76421,55 грн.
Страхове відшкодування було розраховано Страховиком наступним чином: 76421,55 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу з урахуванням ПДВ) - 8 425,25 грн. (ПДВ на запчастини, що підлягали заміні) - 2600,00 грн. (франшиза за Полісом № 211817276) = 65396,30 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» 27.09.2025 було виплачено страхове відшкодування ОСОБА_6 , в сумі 65396,30 гривень. (а.с. 92).
Згідно вказаного звіту вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «NISSAN ALTIMA» складає 152845,25 гривень.
Із вказаним Звітом про оцінку колісного транспортного засобу № 182-2023 від 20.09.2023 погодився представник позивача, у зв'язку із чим, останнім 17.04.2025 було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній, із врахуванням відомостей наявних у Звіті, просив суд стягнути із ТОВ «Пульс Лоджистик» матеріальний збиток в розмірі різниці між фактичним розміром завданої шкоди та страховим відшкодуванням (сумою, яку зобов'язана відшкодувати страхова компанія) (152 845,25 грн. - 65 396,30 грн.), що становить - 87 448,95 гривень.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між сторонами, є відносини, які пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
В судовому порядку встановлено, що фактичний розмір завданої позивачу шкоди складає 152 845, 25 грн. Сума страхового відшкодування - матеріального збитку завданого власникові автомобіля NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 складає 65 396, 30 гривень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових виплат), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладення договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, згідно з вимогами статті 22 цього закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховик відшкодовує потерпілій особі лише витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.
Вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу не підлягають відшкодуванню страховиком згідно із законом.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Таким чином, страховик за полісом обов'язкового страхування відповідає за шкоду завдану його страхувальником з урахування коефіцієнту фізичного зносу, який повинен відшкодовувати винуватець.
Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові №686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, згідно з яким правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.
Вказане відповідає правовій позиції Верхового Суду, яка викладена у постановах від 03.02.2021 у справі № 592/8115/21, від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19.
Отже, якщо потерпіла особа звернулася до страховика й одержала страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоду, свого обов'язку згідно зі ст.1194 ЦК України (відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка ним одержана від страховика).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 вказав, що системний аналіз п.32.7 ч.1 ст.32 закону №1961-IV, ст.22, абз.3 п.3 ч.1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й уразі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі така майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Таким чином, з особи, винної у ДТП, підлягає стягненню в межах ліміту відповідальності страховика різниця між фактичною вартістю відновлювального ремонту і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості матеріального збитку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК (абз. 3). На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).
Аналіз статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Перебування водія ОСОБА_2 на момент ДТП, у трудових відносинах з ТОВ «Пульс-Лоджистик» не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.
Окрім того, Суд зауважує, що згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону №1961-IV, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
У відповідності до п. 36.6. ст. 36 Закону №1961-IV, страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №211817276 передбачено франшизу в розмірі 2 600,00 грн.
Таким чином, оскільки розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, то особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи.
Тож, з особи, винної у ДТП, підлягає стягненню сума в розмірі 79023,70 грн., яка становить різницю між фактичною вартістю відновлювального ремонту в розмірі 152 845,25 грн. та виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 65396, 30 гривень, а також за мінусом ПДВ на запчастини, що підлягали заміні в розмірі 8 425,25 грн, який повинен відшкодовуватить страховою компанією.
Враховуючи те, що на момент ДТП, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Пульс-Лоджистик», законним володільцем джерела підвищеної небезпеки є ТОВ «Пульс-Лоджистик», то суд вважає, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія ОСОБА_2 , який виконував трудовий обов'язок перед ТОВ «Пульс-Лоджистик», підлягає стягненню з ТОВ «Пульс-Лоджистик» в розмірі 79023,70 грн.
З приводу заперечень представника відповідача, щодо визначення розміру різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості матеріального збитку, яку позивач прость стягнути із відповідача, Суд зазначає наступне.
Представник відповідача заперечуючи, щодо доводів позивача посилався на те, що Звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 182-2023 від 20.09.2023 виготовлений для розрахунку страхового відшкодування. Даний Звіт не може використовуватись для визначення дійсної шкоди.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідач, зі свого боку, зобов'язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.
Суд зауважує, що представник відповідача був наділений правами, передбаченими цивільним-процесуальним кодексом України, зокрема подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, зокрема щодо витребування доказів про призначення експертиз.
Натомість, жодних доказів, які б підтвердили міркування сторони відповідача та спростували доводи позивача, Суду не надано.
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.
Отже, суд вважає, що позивач вправі на власний розсуд обирати засоби доказування тих обставин, на які він посилається в обгрунтування заявлений позовних вимог, зокрема подавати ті чи інші докази, в тому числі вказаний Звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 182-2023 від 20.09.2023 та обґрунтовувати ним свої вимоги. Вказаний звіт суд вважає обґрунтованим і таким, що об'єктивно дає відповідь на питання щодо дійсної шкоди, яка завдана позивачу, як законному володільцю транспортного засобу, а тому такий звіт береться судом до уваги при вирішення спору, в той час, як відповідачем не доведено протилежного.
З приводу доводів представника відповідача, щодо застосування ПДВ до розміру усієї суми, яка підлягає стягненню із відповідача, Суд зазначає наступне.
Згідно статті 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Тож, Суд погоджується із податком на додану вартість в розмірі 8425,25 гривень, який розрахований оцінювачем у Звіті, а також із розрахунком, який поданий представником страхової компанії, зокрема, що ПДВ застосовується до матеріалів та запасних частин, а коефіцієнт фізичного зносу лише на запасні частини, що відповідачє вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, Суд зазначає наступне.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10000 гривень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачу було завдано немайнових витрат, спричинених моральними стражданнями, які спричинили негативні зміни у її житті, зокрема позивачем багато часу витрачено на пошук способів відновлення свого порушеного права, пошук винних та відповідальних осіб, способів мирного позасудового врегулювання питання щодо відшкодування збитків задля найшвидшого відновлення автомобіля, що в свою чергу викликали сильний стрес Позивача. Саме через відсутність достатніх коштів для проведення ремонтних робіт автомобіль «NISSAN ALTIMA» державний номерний знак НОМЕР_2 , тривалий час знаходився у аварійно-пошкодженому стані, що позбавляло Позивача можливості його повсякденного використання. Вказана обставина негативно впливала на життєвий ритм Позивача з огляду на відсутність мобільності у вирішенні повсякденних турбот, що викликало постійний стрес та пригнічений стан позивача. У ОСОБА_1 погіршився сон, з'явилася постійна дратівливість.
Таким чином, позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, що виникли у зв'язку із ДТП, нервовому стресі, а також через пошкодження майна, яке знаходилось у її законному володінні, погіршенні його технічного і естетичного стану, у неможливості користуватися ним та побутових незручностях, що виникли внаслідок цього.
Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до роз'яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 , що виконував свої трудові обов'язки в ТОВ «Пульс-Лоджистик», керуючи автомобілем, який належить цій юридичній особі та використовувався працівником у робочих цілях, позивач ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, оскільки автомобіль, який перебував у її законному володінні, зазнав механічних ушкоджень, що в свою чергу спричинило негативні зміни в житті позивача, що нею мотивовано в позовній заяві.
Тож, враховуючи характер правопорушення, вимоги розумності та справедливості, беручи до уваги розмір завданого матеріального збитку в результаті ДТП суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір завданої моральної шкоди в сумі 10000 гривень є розумним та достатнім грошовим відшкодуванням спричиненої позивачу моральної шкоди, яка підлягає стягненню із ТОВ «Пульс-Лоджистик» на користь позивачки.
Отже, зважаючи на викладене вище, вирішуючи спір між сторонами щодо відшкодування відповідачем завданої шкоди, обґрунтованості позовних вимог про стягнення з ТОВ «Пульс-Лоджистик» на користь ОСОБА_1 вартості матеріального збитку та моральної шкоди, суд надав об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про часткову доведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності порушення його прав з боку відповідача, що є підставою для прийняття судового рішення про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, відтак вона була звільнена від сплати судового збору за подання позову.
Зважаючи на те, що задоволено на 91,35% позовних вимог, в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь держави слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог, що становить 1106,43 грн. (3028/100х91,35%).
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 43, 49, 76-78, 81, 141, 258-259, 263, 264, 265, 273, 352 ЦПК України, суд ,
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК» в користь ОСОБА_1 79023 (Сімдесят девять тисяч двадцять три) гривні 70 копійок грошового відшкодування завданої матеріальної шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК» в користь ОСОБА_1 10000 (Десять тисяч) гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди спричиненої пошкодженням автомобіля.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «ПУЛЬС ЛОДЖИСТИК» в користь держави 1106,43 гривень судового збору.
Копію рішення направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пульс-Лоджистик», адреса місця знаходження: вул.Поліська, 12, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 44792308.
Третя особа: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал-Страхування», адреса місця знаходження: вул.Борщагівська, 154, м.Київ, код ЄДРПОУ 33908322.
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич