Провадження № 1-кп/243/318/2025
Справа № 243/2094/24
05 листопада 2025 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon та під час трансляції з приміщенням гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62024050010000471 від 08 лютого 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Єржово Рибницького району Республіки Молдова, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, водія 2 відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , солдата, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, прокурором обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.402 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, та наявністю ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. З огляду на викладене, прокурор просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб в умовах гауптвахти, та обрати альтернативний вид запобіжного заходу у виді застави у розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680 грн., з покладенням відповідних обов'язків, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю. Вважає, що тривале тримання під вартою за відсутності об'єктивних ризиків є непропорційним втручанням у права обвинуваченого, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З урахуванням матеріального стану обвинуваченого, з метою дотримання принципу пропорційності, просив суд змінити розмір застави з 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на мінімальний розмір - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 60560 грн., як пропорційний та реальний.
Заслухавши сторони кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм докази.
До суду направлений обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що саме за критерієм оцінки «з точки зору стороннього об'єктивного спостерігача» на даний час є можливість вважати, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Надаючи оцінку доводами сторони захисту суд зазначає, що висловлені вищенаведені сумніви та заперечення щодо представлених стороною обвинувачення доказів безсумнівно підлягають ретельній перевірці під час проведення судового розгляду.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07 квітня 2024 року із визначенням розміру застави.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 03 квітня 2024 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб з 03 квітня 2024 року по 01 червня 2024 року включно із визначенням розміру застави, який неодноразово був продовжений.
Відповідно до ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами ч. 2 вказаної статті, підставою застосування запобіжного заходу є також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, неодружений, маючого на утриманні малолітню дитину, має зареєстроване місце проживання, характеризується позитивно, 02 липня 2023 року отримав вогнепальне осколкове поранення та має ряд захворювань не пов'язаних з проходження військової служби.
Частиною 7 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Санкція ч. 4 ст. 402 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Суд приймає до уваги доводи сторони обвинувачення стосовно того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та виконання процесуальних обов'язків, оскільки ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду існує та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких та за який передбачена реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. За таких обставин ризик ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від суду та його втечі продовжує існувати з високим ступенем ймовірності.
На думку суду, стороною обвинувачення доведено також наявність ризику незаконного впливу на свідків, з метою схиляння їх до зміни наданих ними показань, оскільки свідки є військовослужбовцями, які разом з ОСОБА_3 проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків.
Щодо існування ризику вчинення інших правопорушень, суд зазначає, що із представлених в судовому засіданні відомостей не вбачається наявність непогашених судимостей у обвинуваченого, а також наявних щодо нього обґрунтованих підозр. Разом з тим, зважаючи на специфіку пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, можливо дійти висновку, що ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень існує з високим рівнем ймовірності.
Суд враховує, що запобіжний захід у виді взяття під варту є винятковим, однак, без застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, на сьогодні продовжує існувати достатньо високий рівень ймовірності ризиків ухилення обвинуваченого від явки до суду, впливу на свідків, а також неможливості досягнення мети щодо виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даному випадку не зможе запобігти доведеним ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що в даному випадку потреби судового розгляду виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи ОСОБА_3 , про який йдеться в клопотанні прокурора.
З огляду на викладене, з метою проведення повного та об'єктивного розгляду кримінального провадження, забезпечення встановлення істини в справі а також забезпечення виконання процесуальних рішень, з метою запобігання доведеним ризикам визначеним ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що існують всі підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання під вартою до обвинуваченого, оскільки, на думку суду, в даному конкретному випадку утримання його під вартою вимагають інтереси суспільства, а тому, з метою запобігання вищезазначеним ризикам, є доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят діб. Більш м'який захід забезпечення кримінального провадження, на думку суду, не зможе запобігти доведеним ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
При продовженні запобіжного заходу судом також враховується характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками підриву бойової готовності та боєздатності військових підрозділів, а також те, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації.
Згідно із ч. 1, 3, 4 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Аналіз вищезазначеної норми свідчить проте, що визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченою ст. 402 КК України, є дискреційним повноваженням суду.
Як видно з матеріалів клопотання, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, однак вчиненого без застосування насильства або погрози його застосування та без загибелі людей.
Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Суд вважає, що з урахуванням встановлених ризиків та даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , для гарантування виконання покладених на нього обов'язків, останньому необхідно визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні, тому клопотання сторони захисту про зміну розміру застави, задоволенню не підлягає.
Суд вважає, що з урахуванням особи ОСОБА_3 застава у зазначених межах здатна забезпечити виконання покладених на нього обов'язків.
У разі внесення застави, обвинувачений зобов'язаний прибувати за кожною вимогою до суду, або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька покладених на нього обов'язків.
Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 на теперішній час перебуває на гауптвахті, суд вважає доцільним вирішити питання про участь обвинуваченого у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Учасники судового провадження не висловили заперечень щодо проведення судового засідання режимі відеоконференції.
Положенням ч.1 ст.336 КПК України визначено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема, необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження, наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
З огляду на вищенаведене, з метою забезпечення оперативності судового розгляду суд вважає за необхідне здійснювати судове провадження по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 в режимі відеоконференції.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 183, 194, 336 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_3 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, з утримуванням його на гауптвахті, строком на 60 (шістдесят) діб з 05 листопада 2025 року по 03 січня 2026 року включно.
Обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти після внесення застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Донецькій області, код отримувача(код ЄДРПОУ): 26288796, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, рахунок отримувача: UA828201720355259003000011792.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Покласти на ОСОБА_3 в разі внесення застави наступні обов'язки:
прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за викликом в залежності від стадії кримінального провадження, у зв'язку з реалізацією завдань кримінального провадження;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває (за місцем дислокації військового підрозділу, у якому проходить службу або рішенням командира відповідної військової частини);
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця несення служби/військового підрозділу.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
У разі невиконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього вищевказаних обов'язків, до нього буде застосований інший запобіжний захід, а застава звернута в дохід держави.
Попередити, що у разі невиконання даних обов'язків, згідно з ч. 8 ст. 182 КПК України, заставодавцем, а також якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну розміру застави - відмовити.
Проводити судові засідання за участю обвинуваченого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції у системі EasyCon, проведення якої доручити гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити для виконання начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, та підлягає негайному виконанню.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Головуючий суддя: ОСОБА_1