05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 580/12056/24
провадження № К/990/26908/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Мацедонської В. Е.
розглянув у письмовому провадженні у суді касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Грецького Вячеслава Георгійовича на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року, постановленої у складі колегії суддів: головуючого - Кузьмишиної О. М., суддів: Василенка Я. М., Грибан І. О.
І. Обставини справи
1. У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та нездійсненні позивачу виплати додаткової винагороди, встановленої Кабінетом Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, за грудень 2023 року та січень, лютий та березень 2024 року;
1.2. зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, а саме: за грудень 2023 року та січень, лютий та березень 2024 року.
2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 13 березня 2025 року в позові відмовлено.
3. Не погоджуючись з наведеним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам процесуального закону в частині необхідності надання документу про сплату судового збору або доказів, які б підтверджували наявність підстав для звільнення від сплати судового збору та надав строк для усунення цих недоліків у десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
5. На виконання вимог вказаної ухвали суду адвокатом Грецьким В. Г. 12 травня 2025 року надіслано на електронну адресу суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року заяву представника позивача - адвоката Грецького В. Г. повернуто без розгляду з огляду на використання заявником способу звернення до суду, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.
7. У зв'язку з невиконанням вимог вказаної ухвали суду про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі № 580/12056/24 Шостий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 20 травня 2025 року про її повернення особі, яка подала.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Представник позивача, вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
8. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
9. Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2025 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги; підставами касаційного оскарження є порушення з боку суду апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
10. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
11. Згідно з частинами першою, другою статті 300 КАС України за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі.
Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 298 цього Кодексу.
12. За приписами пункту 1 частини п'ятої, частини шостої статті 296 указаного Кодексу до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору
13. За правилом частини другої статті 298 зазначеного Кодексу до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
14. Приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України обумовлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
15. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із такого.
16. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов'язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.
17. Мета встановлення судового збору за подання апеляційної скарги не зводиться до переслідування фінансових цілей - наповнення доходної частини Державного бюджету України, а передбачає запобігання поданню безпідставних та очевидно необґрунтованих скарг. Коло осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у вигляді звільнення від його сплати, визначено законом.
18. Частинами першою, другою статті 132 КАС України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
19. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції констатував неусунення в установлений судом строк, недоліків в апеляційній скарзі.
При цьому недоліком апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року слугувало відсутність документу про сплату судового збору.
Разом з цим апеляційний суд в ухвалі вказав на відсутність підтверджуючих документів про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
20. З матеріалів справи висновується, що на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху представник позивача подав через електронну адресу документи на підтвердження звільнення позивача, оскільки військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків звільняються від сплати судового збору.
21. Своєю чергою Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 травня 2025 року заяву представника позивача - адвоката Грецького В. Г. повернув без розгляду з огляду на використання заявником способу звернення до суду, який не передбачений чинним процесуальним законодавством, та в подальшому постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги, яка оскаржується позивачем.
22. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (наводиться у редакції, яка була чинна на час подання апеляційної скарги; надалі - Закон України "Про судовий збір"), відповідно до частини першої статті 3 якого судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
Водночас статтею 5 цього ж Закону передбачено пільги щодо сплати судового збору
23. Варто зазначити, що, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції констатував відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" з огляду на відсутність підтверджуючих документів для звільнення позивача від сплати судового збору на цій підставі.
24. Водночас, пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
25. Варто зазначити, що у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
26. За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
27. Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
28. У цій справі позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ключовим у цій справі є питання щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, а саме: за грудень 2023 року та січень, лютий та березень 2024 року.
29. У постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 420/13606/21 Верховний Суд дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними.
30. Відповідно до частин другої - третьої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
31. Таким чином, виходячи із наведених положень норм права, позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у справі, яка стосується по суті заробітної плати, оскільки така пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VІ.
32. Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
33. Суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги від 20 травня 2025 року, виходив з підстав невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з невідповідністю скарги частині п'ятій статті 296 КАС України (відсутній доказ, що підтверджує сплату судового збору).
34. Натомість позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг у справі про стягнення заробітної плати за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VІ.
35. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
36. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
ІV. Судові витрати
37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Грецького Вячеслава Георгійовича задовольнити.
2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі № 580/12056/24 скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Кашпур
В. Е. Мацедонська