05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 420/517/25
адміністративне провадження № К/990/42783/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Енергетичної митниці на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 420/517/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» до Енергетичної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» звернулося до суду з позовом до Енергетичної митниці, у якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів від 22 листопада 2024 року № UA903000/2024/000151/1 та від 06 грудня 2024 року № UA903000/2024/000159/1;
- стягнути з Енергетичної митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» судові витрати в розмірі 21 022,40 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року позов задоволено.
На зазначене рішення суду Енергетична митниця подала апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з порушенням вимог, установлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема щодо сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач уже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
20 жовтня 2025 року до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга Енергетичної митниці на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі №420/517/25.
Під час перевірки повторно поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що в касаційній скарзі не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Суд уже звертав увагу скаржника на те, що положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено вичерпний перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону; застосування закону, який не підлягає застосуванню; незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Положення статті 330 КАС України встановлюють вимоги до форми та змісту касаційної скарги.
Згідно з частиною другою цієї статті, у касаційній скарзі мають бути зазначені:
- підстави подання скарги з визначенням відповідних підстав, передбачених статтею 328 КАС України (пункт 4);
- обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до ухвалення незаконного судового рішення (абзац четвертий).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права або неправильність її (їх) застосування. У скарзі мають бути зазначені конкретні порушення, які, на думку скаржника, є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), а також наведені аргументи на підтвердження цієї позиції.
У касаційній скарзі не викладено передбачених абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підстав для касаційного оскарження судових рішень. Скаржник чітко не зазначив, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, та не навів відповідних посилань на норми права.
Доводи касаційної скарги знову зводяться до незгоди скаржника з оскаржуваним судовим рішенням по суті спору.
Так, відповідач зазначає, що рішенням суду стягнуто з Енергетичної митниці на користь ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» 2 422,40 грн сплаченого судового збору, що підтверджує фактичну суму судового збору, сплачену за подання позовної заяви. Також скаржник вказує, що П'ятий апеляційний адміністративний суд, порушуючи норми матеріального права, а саме статтю 4 Закону України «Про судовий збір», самостійно розрахував розмір судового збору, який не відповідає фактично сплаченій сумі. Як наслідок, визначена судом сума судового збору за подання апеляційної скарги є завищеною на 13 869,98 грн.
Енергетична митниця вважає, що нею було виконано вимоги статей 295 і 296 КАС України, проте суд апеляційної інстанції, порушуючи положення статті 4 Закону України «Про судовий збір», безпідставно повернув апеляційну скаргу.
Однак суд повторно звертає увагу скаржника на те, що в оскаржуваній ухвалі апеляційний суд навів мотиви свого розрахунку розміру судового збору у відповідній категорії справ, який, на думку суду, підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.
Водночас жодних обґрунтувань порушення апеляційним судом норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали скаржником не наведено. Це не може вважатися належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Таким чином, звертаючись до суду з повторною касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, на які вже було вказано Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Енергетичної митниці на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 420/517/25 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов