05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 440/10311/24
адміністративне провадження № К/990/42711/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі № 440/10311/24 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги,
установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00106362405 від 22 липня 2024 року, згідно з яким збільшено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» в частині донарахування в сумі 600 118,01 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00106262405 від 22 липня 2024 року, згідно з яким збільшено ФОП ОСОБА_1 грошове зобов'язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в частині донарахування в сумі 50 009,83 грн;
- визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-00106272405 від 22 липня 2024 року про сплату ФОП ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску в частині донарахування в сумі 46 479,52 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення №00106312405 від 22 липня 2024 року, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції за своєчасно не сплачений єдиний внесок у розмірі 19 614,90 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00106342405 від 22 липня 2024 року в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 461 901,70 грн, з них: за податковими зобов'язаннями на суму 369 521,36 грн та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 92 380,34 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00106362405 від 22 липня 2024 року в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування» у загальній сумі 508 168,16 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 406534,53 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 101 633,63 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00106262405 від 22 липня 2024 року в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» в загальній сумі 42 347,35 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями - 33 877,88 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 469,47 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5 505,16 грн.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі скаржник формально зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, у цій справі відповідач уже подавав касаційну скаргу, однак ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2025 року її було повернуто як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження.
Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року у справі № 440/10311/24 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов