05 листопада 2025 року
Київ
справа № 320/15112/23
адміністративне провадження № К/990/44913/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/15112/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» до Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
03.11.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - скаржник, Центральне МУ ДПС), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 31.10.2025.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена 18.06.2025, повний її текст складено 20.06.2025, проте, касаційну скаргу направлено до суду лише 31.10.2025, тобто з пропуском строку, встановленого для цього.
ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що вперше касаційну скаргу було подано в межах визначено законом строку, проте, Верховний Суд її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Також приведено практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення доступу до суду.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.
Суд встановив, що вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 24.07.2025 залишив без руху, надав десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Верховний Суд зазначив, що посилання скаржника на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України було не обумовлено ані взаємозв'язком із висновками судів попередніх інстанцій, ані взаємозв'язком із подальшими доводами скаржника. Також суд звернув увагу, що суди під час ухвалення судових рішень врахували низку висновків Верховного Суду, зокрема й висновок, на який посилався скаржник в касаційній скарзі - про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката. Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник не наводив доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, як і не зазначав, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. Ухвалою від 12.08.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув, оскільки ГУ ДПС подало уточнену касаційну скаргу, у якій, аналогічно первісній редакції касаційної скарги, підставою для касаційного оскарження судових рішень було визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтування цієї підстави було майже ідентичним попередній редакції касаційної скарги. Так, ГУ ДПС, посилаючись на те, що позивач пропустив п'ятиденний строк для подання доказів, вважає, що суди не врахували позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21, в постанові від 20.03.2024 у справі № 600/752/22-а. Однак, суд вже звертав увагу скаржника, що у приведених ним судових рішеннях Верховний Суд не вирішував питання можливості/неможливості поновлення строку на подання доказів для підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи. У цих судових рішеннях йшлося про обов'язкову наявність вимоги про здійснення безпосереднього розподілу судових витрат на правничу допомогу і про те, що якщо сторона бажає надати докази після ухвалення судового рішення, то вона зобов'язана зробити про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. ГУ ДПС у касаційній скарзі не навело обґрунтування, що відповідних вимоги чи заяви з боку позивача не було. Електронний примірник цієї ухвали ГУ ДПС отримало 12.08.2025 о 20:25.
31.10.2025 ГУ ДПС подало касаційну скаргу вдруге, тобто більше ніж через два місяці з дня отримання ухвали про повернення попередньо поданої касаційної скарги.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження ГУ ДПС не обґрунтовує необхідність такого проміжку часу для приведення касаційної скарги відповідно до вимог КАС України і її повторного подання.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Тобто, внаслідок недотримання саме скаржником вимог процесуального закону, касаційна скарга була повернута, відповідно, негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими причинами є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Приведена скаржником практика Європейського суду з прав людини не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. У даному випадку, скаржник не навів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення касаційної скарги у більш стислий строк.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення ГУ ДПС необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.
2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Як вже зазначалося, вдруге подана касаційна скарга так і не усуває виявлених недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг.
У вдруге поданій касаційній скарзі аналогічно попереднім редакціям касаційної скарги ГУ ДПС посилається на пункти 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник лише змінив реквізити постанов Верховного Суду та зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19, від 24.04.2018 у справі № 814/1258/16, у додатковій постанові від 16.03.2023 у справі № 927/153/22 щодо питання застосування статті 134 КАС України.
Зі змісту судових рішень вбачається, що суд першої інстанції, оцінивши всі докази, дійшов висновку, що розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними є витрати в сумі 24000 грн, які підлягають компенсації на користь позивача. Суд апеляційної інстанції зменшив зазначену суму до 10000 грн. Отже, саме виходячи із критеріїв співмірності і пропорційності судами попередніх інстанцій було зменшено заявлену до відшкодування суму судових витрат на правничу допомогу, але обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, а також в якій частині висновки судів суперечать позиції Верховного Суду касаційна скарга не містить. Приведене у касаційній скарзі обґрунтування не дає підстав вважати, що судом не враховано практику Верховного Суду при вирішенні питання розподілу судових витрат.
Враховуючи, що Верховний Суд Верховний Суд надавав вичерпні роз'яснення щодо обов'язкових умов, які мають зазначатися у своєму взаємозв'язку, у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів вважає недоцільним чергове роз'яснення скаржникові, чому його доводи є недостатніми для відкриття касаційного провадження.
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, неодноразово наданих судом.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/15112/23 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку;
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз'яснень, неодноразово наданих судом.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в паперовій формі скаржник має надати її копії відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.В. Хохуляк