04 листопада 2025 року
Київ
справа №380/18978/24
адміністративне провадження №К/990/42408/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Приватного підприємства «ТЕПЛОСВІТ ЗАХІД» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 380/18978/24 за позовом Приватного підприємства «ТЕПЛОСВІТ ЗАХІД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання до вчинення дій,
17.10.2025 до суду надійшла касаційна скарга Приватного підприємства «ТЕПЛОСВІТ ЗАХІД» (далі - скаржник, Підприємство), направлена через підсистему «Електронний суд» 16.10.2025.
Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
1. У касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України і наводиться низка постанов Верховного Суду у справах, пов'язаних із оцінкою правомірності рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН. На переконання скаржника, таким висновкам суперечить постанова Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23, яка була врахована судом апеляційної інстанції.
Однак, такі доводи не є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, адже обов'язковою умовою є не саме собою посилання на постанови Верховного Суду, ухвалені у справах з подібним предметом спору, а те, щоб правовідносини у таких справах були подібними. Такий критерій об'єктивно включає в себе подібність умов застосування норм права (їх сукупності) в ідентичних редакціях.
Натомість, скаржник зазначає низку постанов Верховного Суду у справах, правовідносини в яких виникли до набрання чинності змін до Порядку №520, що відбулось 08.03.2023, які зумовили введення додаткового етапу під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної чи відмову у її реєстрації - направлення платнику податків повідомлення, в якому контролюючий орган має конкретизувати той перелік документів та інформації, яку додатково слід надати платнику податків.
Висновки саме щодо нової редакції Порядку №520 і викладені в постанові Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23, які були враховані судом апеляційної інстанції.
Отже, та обставина, що як у наведених скаржником постановах Верховного Суду, так і в постанові Верховного Суду від 24.03.2025 у справі № 140/32696/23 предметом розгляду був спір щодо правомірності відмови у реєстрації податкових накладних не утворює передбачену в пункті 1 частини четвертої статті 328 КАС України подібність правовідносин, адже висновки стосуються різного правового регулювання.
Водночас суд звертає увагу, що скаржник може посилатися на певні підходи, висловлені Верховним Судом у справах, які не є подібними. Однак, таке обґрунтування суперечить пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для відкриття касаційного провадження. Зазначену підставу для касаційного оскарження судових рішень законодавець недвозначно пов'язав із випадком, коли суди не врахували висновок з питання застосування норм права, викладений Верховним Судом, саме у подібних правовідносинах. Відсутність такої подібності зумовлює в подальшому закриття касаційного провадження, відкритого на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (пункт 5 частини першої статті 339 КАС України).
Незгода скаржника з висновком Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах законодавець визначив окремою підставою для касаційного оскарження судових рішень - пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. У такому випадку скаржник у касаційній скарзі має зазначити вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від наявного висновку Верховного Суду, із наведенням правових аргументів, чому, на думку скаржника, висновок, який викладений у постанові Верховного Суду, не відповідає правильному тлумаченню і застосуванню конкретної норми. Також скаржник має сформулювати висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.
2. Водночас у касаційній скарзі також містяться доводи про те, що позивач не отримував відповідні повідомлення контролюючого органу, як помилково встановив апеляційний суд. Однак, такі доводи стосуються допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, яким кореспондує пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як підстава для касаційного оскарження судових рішень. Водночас скаржник має також зазначити відповідний пункт частини другої та/або третьої статті 353 КАС України з наведенням відповідного обґрунтування.
3. З огляду на вищенаведене, є підстави вважати, що доводи скаржника про те, що (1) зупинення реєстрації податкових накладних відбулось не у формі «Квитанцій», (2) підстава для зупинення реєстрації суперечить закону, (3) у повідомленнях контролюючий орган витребовував ті ж самі документи, що вже були попередньо надані платником податків, тобто, про невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, не обумовлені визначенням відповідної підстави для касаційного оскарження судового рішення. Більш того, скаржник не наводить доводів про порушення судом (судами) норм процесуального права в частині обсягу здійсненого перегляду.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
У зв'язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, у якій чітко викласти свою позицію із визначенням відповідної підстави для касаційного оскарження судових рішень з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку.
Суд роз'яснює скаржникові, що усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для його ухвалення. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Обов'язковими умовами у випадку оскарження судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду (судів), який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.
Отже, касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для ухвалення судового рішення та обов'язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для відповідної підстави).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Таким доводам кореспондує передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень і відповідний пункт частини другої статті 353 КАС України.
Суд звертає увагу, що доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.
Це обґрунтовується тим, що частина друга статті 353 КАС України стосується порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто, вплинуло на умови застосування норм матеріального права.
За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі.
Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Приватного підприємства «ТЕПЛОСВІТ ЗАХІД» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 380/18978/24 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Також роз'яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в паперовій формі скаржник має надати її копії відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон В.В. Хохуляк В.П. Юрченко