05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6556/23 пров. № А/857/6370/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №300/6556/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Остап'юк С. В.,
час ухвалення рішення - 15 січня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 15 січня 2025 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 17 вересня 2014 року до 17 травня 2015 року; визнати протиправними дії щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 17 вересня 2014 року до 17 травня 2015 року з врахуванням вересня, жовтня 2014 року, лютого, березня 2015 року, як базових місяців; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24 липня 2013 року до 17 вересня 2014 року та з 17 травня 2015 року до 09 листопада 2015 року, визнати протиправними дії відповідача щодо проведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 24 липня 2013 року до 17 вересня 2014 року та 17 травня 2015 року до 09 листопада 2015 року з врахуванням липня 2013 року, липня 2014 року, березня 2015 року, як базових місяців; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 24 липня 2013 року до 09 листопада 2015 року та зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 24 липня 2013 року до 09 листопада 2015 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплаченої суми та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; зобов'язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 24 липня 2013 року по день її фактичної виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за № 44 від 15.01.2004.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17 вересня 2014 року до 17 травня 2015 року та проведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 17 вересня 2014 року до 17 травня 2015 року, з врахуванням вересня, жовтня 2014 року, лютого, березня 2015 року, як базових місяців. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24 липня 2013 року до 17 вересня 2014 року, з 17 травня 2015 року до 09 листопада 2015 року та проведення нарахування індексації грошового забезпечення за період з 24 липня 2013 року до 17 вересня 2014 року, з 17 травня 2015 року до 09 листопада 2015 року з врахуванням липня 2013 року, липня 2014 року, березня 2015 року, як базових місяців. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24 липня 2013 року до 09 листопада 2015 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24 липня 2013 року до 09 листопада 2015 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум індексації, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України за № 44 від 15 січня 2004 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення з 24 липня 2013 року по день її фактичної виплати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_4 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що до 01 грудня 2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць, який встановлювався до 01 грудня 2015 для обрахунку індексації не був прив'язаний виключно до події зростання тарифних окладів працівника. З 01 грудня 2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів). З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Крім того, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що з урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, січень 2008 року є місяцем підвищення доходу Позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, але застосовується дане законодавство лише із 01 грудня 2015 року. До 01 грудня 2015 у позивача змінювались (підвищувались) доходи, відповідно і визначалися базові місяці для розрахунку індексації (наприклад: вересень 2014 (збільшення окладу у зв'язку з призначенням на вищу посаду); жовтень 2014 року (отримання нової надбавки); лютий 2015 року (збільшення окладу у зв'язку з призначенням на вищу посаду) і т.д. З 01 грудня 2015 року базовим місяцем є лише місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційні скарги позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 24 липня 2013 року до 17 вересня 2014 року та з 17 травня 2015 року до 09 листопада 2015 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 17 вересня 2014 року до 17 травня 2015 року у Військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 09 листопада 2015 року до 21 червня 2018 року проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21 червня 2018 року №255-ОС ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас та виключений зі списків особового скраду та всіх видів забезпечення.
Позивач звернувся із заявою від 08 травня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період 2013 - 2015 роки, з урахування січня 2008 року як базового місяця.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 31 травня 2023 року заяву позивача від 08 травня 2023 року повідомлено, що сума індексації грошового забезпечення у розмірі 138,85 гривень (довідка щодо нарахування та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 24 липня 2013 до 17 вересня 2014 відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», в редакції, яка діяла на той час, нарахована та виплачена. Стосовно невиплаченої суми індексації грошового забезпечення (військовою частиною НОМЕР_1 ) в розмірі 1095,41 гривень (довідка щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 17 травня 2015 до 09 листопада 2015 року), необхідно звернутись до органу Державної прикордонної служби України, з якого позивача було виключено зі списків частини у зв'язку із звільненням з військової служби.
Також позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України із заявою від 08 травня 2023 року щодо надання довідки про нарахування та виплати індексації з 19 вересня 2014 року до 15 травня 2015 року із зазначенням базових місяців.
Згідно з довідками ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 24 липня 2013 року до 17 вересня 2014 року позивачу нараховано та виплачено індексацію у квітні, травні, червні 2014 року в загальному розмірі 138,85 гривень, базові місяці вказано липень 2013 року та липень 2014 року. За період з 17 травня 2015 року до 09 листопада 2015 року позивачу нараховано індексацію але не виплачено в розмірі 1095, 41 гривень, базовий місяць березень 2015 року.
Відповідно до доповнення ІНФОРМАЦІЯ_2 до відповідні на звернення від 10 травня 2023 року, місяці для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період вересня 2015 року до травня 2015 року були вересень, жовтень 2014 року, лютий та березень 2015 року.
01 серпня 2023 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 2013 року до листопада 2015 року, з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_10 на заяву позивача від 01 серпня 2023 року повідомлено, що після отримання відповіді від НОМЕР_3 прикордонного загону буде вивчено всі законні підстави щодо нарахування індексації за період з 2013 року до листопада 2015 року та повідомлено про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення з врахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Позивач, вважаючи дії відповідачів протиправними щодо невиплати індексації грошового забезпечення у належному розмірі, звернувся у суд з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення: ІНФОРМАЦІЯ_11 (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України за період з 17 вересня 2014 року до 17 травня 2015 року із застосуванням вересня, жовтня 2014 року, лютого, березня 2015 року як базових місяців; ІНФОРМАЦІЯ_12 за період з 24 липня 2013 до 17 вересня 2014 року та з 17 травня 2015 року до 09 листопада 2015 року, із застосуванням липня 2013 року, липня 2014 року, березня 2015 року, як базових місяців; ІНФОРМАЦІЯ_13 за період з 24 липня 2013 року до 09 листопада 2015 року є протиправними, оскільки у період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців були незмінними, відтак базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, а тому з метою захисту прав позивача необхідно зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплата позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 24 липня 2013 року року до 09 листопада 2015 року із застосуванням базового місяця - січня 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44. Крім того, відповідача необхідно зобов'язати нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 24 липня 2013 року по день фактичної виплати індексації. Щодо вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, то у задоволенні такої вимоги відмовлено, оскільки компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат не входить до складу грошового забезпечення, а є фактично мірою відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум при звільненні, то позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Ст.2 Закону №1282-ХІІ передбачає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).
Згідно з п.1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
За змістом п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 грудня 2015 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пункт 2 Порядку №1078 передбачає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Колегія суддів зазначає, що спірним у цій справі є, зокрема, питання правильності визначення відповідачем базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 01 січня 2008 року по 09 листопада 2015 року.
З системного аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до положень п.2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
З системного аналізу наведених норм законодавства України можна дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Колегія суддів зазначає, що Постановою КМУ від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до п.13 вказаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З липня 2013 року по листопад 2015 року посадовий оклад позивача не змінювався, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Крім того, вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Таким чином, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справах №200/7006/21 та №580/3335/21, у яких Верховним Судом роз'яснено пункти 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у згаданих справах та зазначено, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Щодо позовних вимог у частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 24 липня 2013 року по 09 листопада 2015 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у таких розмірах: за період з 24 липня 2013 року до 17 вересня 2014 року позивачу нараховано та виплачено індексацію у квітні, травні, червні 2014 року в загальному розмірі 138,85 гривень, базові місяці вказано липень 2013 року та липень 2014 року. За період з 17 травня 2015 року до 09 листопада 2015 року позивачу нараховано індексацію у розмірі 1095,41 грн, базовий місяць березень 2015 року.
Ст.58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» №1013 від 09 грудня 2015 року внесено зміни до Порядку №1078 в частині визначення базового місяця.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (в редакції, яка діяла до грудня 2015 року) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Тобто, згідно з п.5 Порядку №1078 (в редакції, яка діяла до грудня 2015 року) базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв'язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.
Так, за змістом п.5 Порядку №1078 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Тобто з прийняттям вищевказаної Постанови №1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.
Таким місяцем (базовим) є той місяць, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.
Таким чином, у зв'язку із прийняттям вказаної постанови базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів є січень 2008 року, але тільки у випадку проведення індексації після 01 грудня 2015 року (після набрання чинності п.5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013).
Разом з тим, спірний період з 27 липня 2013 року по 09 листопада 2015 року стосується часу, коли діяли норми Порядку №1078, в редакції, яка діяла до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015, відповідно до якої базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Тобто встановлення базового місяця в період, що оскаржується, не залежало лише від підвищення окладу військовослужбовців. Встановлення базового місяця відповідно до Порядку №1078 (в редакції, чинній у вищевказаний період) перебувало в залежності від загального підвищення доходу військовослужбовця, зокрема, при введені додаткових щомісячних виплат, винагород, премій тощо.
Колегія суддів зазначає, що у спірному періоді (липень 2013 - листопад 2015 року) ключовим є те, що при проведенні індексації до часу прийняття Постанови від 09 грудня 2015 року №1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв'язку із встановленням надбавок, виплати премії), а не місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Таким чином, з врахуванням наведеного вище колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано Порядок №1078 в редакції, яка підлягала застосуванню лише з 01 грудня 2015 року для вирішення спірних питань щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивача у період з 27 липня 2013 року по 09 листопада 2015 року.
Як було встановлено вище, що не заперечується сторонами, індексація грошового забезпечення позивачу була нарахована за вищезазначений період із застосуванням липня 2013 року, липня 2014 року, березня 2015 року, як базових місяців.
Натомість, позивач вважає, виходячи з позову, що при розрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період базовим місяцем має бути січень 2008 року.
Тобто, фактично, позивач просить здійснити перерахунок вже виплачених йому сум індексації із застосуванням іншого базового місяця для правильного визначення належних йому сум.
Так, колегія суддів зауважує, що приписами п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення встановлено чіткий механізм визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення.
Водночас, механізм обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення наростаючим підсумком з останнього підвищення посадового окладу позивача за посадою, затверджено лише з грудня 2015 року.
Інакше кажучи, до грудня 2015 року законодавцем встановлено механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, який не передбачав визначення базового місяця для нарахування індексації місяцем останнього підвищення посадового окладу.
У чинній редакції Порядку № 1078, на відміну від редакції до 15 грудня 2015 року, відсутнє таке поняття як базовий місяць для розрахунку індексації.
Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для задоволення вимоги позивача, які стосуються зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 24 липня 2013 по 09 листопада 2015 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року немає.
Оскільки позовні вимоги про виплату спірної індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, а також із компенсацією втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 24 липня 2013 року по день фактичної виплати індексації є похідними, то у задоволенні таких також необхідно відмовити.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дослідив їх належним чином та не надав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо підставності для задоволення позову.
Доводи апеляційних скарг є підставними та обґрунтованими, такі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №300/6556/23 в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №300/6556/23 в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року у справі №300/6556/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.