04 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/24080/24 пров. № А/857/6272/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Тучапської Д.Р.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Кухар Н.А.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
28 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просив: визнати протиправною і скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Тарабан О.О., від 12.11.2024 про закінчення виконавчого провадження №73456602; зобов'язати поновити вказане виконавче провадження.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 12.11.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 73456602 з виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2020 про призначення пенсії в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії та за наслідками розгляду прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11 травня 2020 року з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. Вважає, що вказана постанова винесена передчасно за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року залучено до участі в адміністративній справі №380/24080/24 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ГУ ПФУ у Львівській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії та за наслідками розгляду прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11.05.2020 з врахуванням висновків суду. Судом першої інстанції встановлено, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року виконано, тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року здійснено не в повному обсязі. Вказує, що ним одержано лише рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 133850005619 від 19.12.2023 та № 133850005619 від 15.01.2024 про перерахунок пенсії, однак у них не враховано висновки суду у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року. Зауважує, що вказані рішення про перерахунок пенсії було визнано протиправними та скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 380/3719/24, яке набрало законної сили.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №133850005619 від 26 квітня 2022 року в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії з 11.05.2021. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2020 про призначення пенсії в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії та за наслідками розгляду прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11 травня 2020 року з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 7 736 гривень.
17.11.2023 видано виконавчий лист у справі.
04.12.2023 старшим державним виконавцем, ОСОБА_2 , керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до відома та виконання.
04.12.2023 державним виконавцем, керуючись статтею 42 Закону, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
04.12.2023 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону, винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
22.01.2024 року отримано відповідь від ГУПФУ у Львівській області від 03.01.2024, у якій зазначено, що ГУПФУ у Львівській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії та за наслідками розгляду прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11.05.2020 з врахуванням висновків суду. А саме, головним управлінням 14.11.2023 надіслано запит в Рівненський фаховий коледж економіки та бізнесу щодо надання довідки про період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 27.06.1984. На адресу ГУ 05.12.2023 надійшла довідка від 27.11.2023 з Рівненського коледжу про навчання ОСОБА_1 . Головним управлінням 19.12.2023 винесено рішення по особовому рахунку № НОМЕР_1 , яким здійснено перерахунок пенсії, а саме зараховано до страхового стажу з 11.05.2020 ОСОБА_1 період навчання в технікумі з 01.09.1982 по 29.06.1984. Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду з 01.01.2011 по 31.12.2016, то зазначено, що в цей період ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Як вбачається з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату внесків за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 відсутні дані про сплату єдиного внеску позивачем. Зарахування страхового стажу за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 можливе виключно за умови сплати страхових внесків. Таким чином, Головним управлінням добровільно виконано рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
29.01.2024 року державним виконавцем підготовлено та скеровано вимогу державного виконавця про надання інформації про виконання рішення суду з врахуванням висновків суду.
У відповідь на вимогу, Відділом отримано лист від 08.02.2024 у якому повідомляється, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 380/8489/22 ГУПФУ у Львівській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії та за наслідками розгляду прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11.05.2020 з врахуванням висновків суду.
12.11.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку скеровано сторонам, та, разом з оригіналом виконавчого листа у справі № 380/8489/22, на адресу Львівського окружного адміністративного суду за вихідним № 29249.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Однак, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Частиною другою статті 4 Закону № 1403-VIII передбачено, що державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Згідно частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2020 про призначення пенсії в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії та за наслідками розгляду прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11 травня 2020 року з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Скаржник вважає, що рішення суду виконано не у повному обсязі, натомість суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22 виконана, тому постанова, винесена головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Тарабан О.О., від 12.11.2024 про закінчення виконавчого провадження №73456602 є правомірною.
Колегія суддів не погоджується з постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - «ЄСПЛ») у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2020 про призначення пенсії в частині встановлення страхового стажу і обчислення розміру пенсії та за наслідками розгляду прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11 травня 2020 року з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
У вищевказаній постанові зазначено:
«На виконання постанови Восьмого апеляційного суду від 23.02.22 у справі №380/7535/21, відповідачем 26.04.22 прийнято рішення № 133850005619 про призначення пенсії ОСОБА_1 з 11.05.21.
Як встановлено з матеріалів справи, рішення прийнято на підставі заяви позивача про призначення пенсії від 04.05.20 року та наданих ним до заяви документів, але без врахування довідки про заробітну плату.
Жодних інших документів відповідач у позивача не вимагав, не з'ясовував бажання пенсіонера врахувати певний період заробітку.
Щодо направлення управлінням листа до ГУ ПФУ в Рівненській області про проведення зустрічної перевірки достовірності видачі довідки з прокуратури Рівненської області про заробітну плату ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що така довідка була у розпорядженні відповідача ще з 04.05.20 (дня звернення за пенсією ОСОБА_1 ) і відповідно пенсійний орган мав можливість здійснення її перевірки ще з травня 2020 року. Крім того, з наданої на виконання ухвали апеляційного суду копії пенсійної справи ОСОБА_1 не встановлено доказів направлення вищезазначеного листа і отримання відповіді на нього, що дає апеляційному суду підстави вважати протиправним неврахування довідки з прокуратури Рівненської області про заробітну плату ОСОБА_1 при винесенні оскаржуваного рішення.
Наступний перерахунок пенсії, після отримання матеріалів перевірки довідки, колегія суддів вважає протиправним, оскільки він здійснений без врахування постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №380/7535/21, якою постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі №380/7535/21 скасовано, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 про зобов'язання призначити ОСОБА_1 пенсію з 11.05.20 залишено в силі, та без повідомлення про такі обставини позивача.
В матеріалах справи відсутні відомості про причини неврахування цього періоду у страховий стаж, натомість у справі містяться звіти позивача про нараховані та сплачені ним внески за період 2011-2016 р.р. ( а.с.74-79 ), які відповідачем не спростовані і залишені поза увагою судом першої інстанції.
Пенсійним органом не встановлено, чи у період 2011-2016 років позивач перебував у статусі фізичної особи-підприємця чи самозайнятої особи, що впливає на можливість з'ясування обставин сплати ОСОБА_1 внесків до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування; не витребувано від державного реєстратора відомостей про реалізацію ОСОБА_1 права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування, що підтверджує доводи апелянта про протиправну бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області в розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення йому пенсії саме в частині визначення страхового стажу.
Так само колегія суддів вважає неправомірним врахування пенсійним органом стажу позивача тільки до 29.02.2020, оскільки за призначенням пенсії він звернувся за місяць до досягнення пенсійного віку, отже пенсія ( з врахуванням того, що пенсійний орган не вимагав додаткові документи у позивача) мала бути призначена з дня досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку - 11 травня ( відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду з 11.05.21 ), тому стаж мав враховуватися до 11.05.21.
Враховуючи вказані законодавчі положення та обставини справи, зокрема, те, що ГУ ПФУ у Львівській області не встановлено належним чином всіх обставин і не витребувано документів про страховий стаж та розмір заробітку ОСОБА_1 для обчислення пенсії і це є виключною компетенцією відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що ефективним засобом правового захисту у даній справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.05.20 про призначення пенсії в частині розрахунку страхового стажу та розміру заробітку для обчислення пенсії із врахуванням висновків апеляційного суду, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.
При цьому відповідачу слід витребувати від позивача та відповідних органів всі необхідні документи для обчислення розміру пенсії (щодо періоду навчання у технікумі і отримуваної стипендії, роботи адвокатом і сплати внесків ), з'ясувати бажання ОСОБА_1 про період заробітку, який враховується для обчислення пенсії, і врахувати, що пенсія позивача призначена ( згідно судового рішення, яке є чинним на час розгляду даної справи ) з 11.05.20 року, а отже, нарахування пенсії має бути здійснене з 11.05.20».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22 прийняло рішення від 19 грудня 2023 року № 133850005619 та від 15 січня 2024 року № 133850005619 про перерахунок пенсії, про прийняття яких повідомила державного виконавця.
Згідно із листами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27 грудня 2023 року № 34467-36378/Л-53/8-1300/23 та від 28 грудня 2023 року № 34626-36811/Л-53/8-1300/23, наданими у відповідь на заяву позивача про негайне виконання судового рішення із застосуванням законодавства та за бажанням пенсіонера про розрахунок і обчислення пенсії з найбільшим розміром, позивачу проведено перерахунок пенсії із зарахуванням періоду навчання в Рівненському технікумі радянської торгівлі з 01 вересня 1982 року по 29 червня 1984 року до загального страхового стажу. Повідомлено про те, що після надходження сплати внесків з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року та з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року заяву позивача від 04 травня 2020 року буде повторно розглянуто відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19 грудня 2023 року № 133850005619 та від 15 січня 2024 року № 133850005619 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 були предметом судового розгляду у справі № 380/3719/24.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 380/3719/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії від 19 грудня 2023 року № 133850005619 і від 15 січня 2024 року № 133850005619. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо врахування бажання ОСОБА_1 та визначення заробітної плати для обчислення розміру його пенсії за 12 місяців роботи підряд на територіях радіоактивного забруднення за період з 01 квітня 1998 року по 01 квітня 1999 року відповідно до довідки від 15 квітня 2020 року № 18-268, виданої Прокуратурою Рівненської області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити обрахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 11 травня 2020 року з урахуванням заробітної плати відповідно до довідки від 15 квітня 2020 року № 18-268, виданої Прокуратурою Рівненської області, за 12 місяців роботи підряд на територіях радіоактивного забруднення за період з 01 квітня 1998 року по 01 квітня 1999 року згідно з частиною другою статті 57 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невирішення питання про наявність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи адвокатом з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 травня 2020 року про призначення пенсії в частині розрахунку страхового стажу із врахуванням висновків суду, зазначених у мотивувальній частині цього рішення.
Приписами частини 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 380/3719/24 встановлені наступні обставини:
«Відповідач на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22 рішенням від 19 грудня 2023 року № 133850005619 призначив позивачу відповідний вид пенсії з 11 травня 2020 року.
У постанові від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22 суд апеляційної інстанції констатував, що «внаслідок ігнорування відповідачем вимог ст. 44 Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 при призначенні пенсії, позивача позбавлено права, передбаченого ч. 1 статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії врахувати заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв, а також не враховано, що позивачу як потерпілому 4 категорії внаслідок аварії на ЧАЕС, належить право визначати заробітну плату для обчислення розміру пенсії на підставі ст. 57 Закону України № 796-ХІ за будь-які 12 місяців роботи підряд на територіях радіоактивного забруднення».
З урахуванням цього суд апеляційної інстанції у згаданій постанові вказав, що відповідачу належить з'ясувати бажання позивача про період заробітку, який враховується для обчислення пенсії.
Однак, відповідач виконав указану постанову, не з'ясувавши бажання позивача про період заробітку, який враховується для обчислення пенсії, відповідно до вимог статті 57 Закону № 796, взявши для обрахунку розміру пенсії позивача за період до 30 червня 2000 року заробітну плату відповідно до довідки від 15 квітня 2020 року № 18-268, виданої Прокуратурою Рівненської області, за період з червня 1995 року по березень 2000 року, про що вказує у відзиві на позовну заяву.
Отже, відповідач повторно проігнорував право позивача визначати заробітну плату для обчислення розміру пенсії на підставі статті 57 Закону України № 799 за будь-які 12 місяців роботи підряд на територіях радіоактивного забруднення.
Відповідач вказує, що позивач не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо визначення заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до частини 2 статті 57 Закону № 796, однак такі доводи є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи міститься заява позивача від 13 грудня 2023 року про негайне виконання судового рішення із застосуванням законодавства за бажанням пенсіонера про розрахунок і обчислення пенсії з найбільшим розміром, в якій він висловив своє бажання врахувати найбільший розмір заробітної плати для обчислення найбільшого розміру пенсії по 30 червня 2000 року, в тому числі за 12 місяців роботи на території радіоактивного забруднення з найбільшим розміром заробітку.
Відповідна заява отримана посадовою особою відповідача (головним спеціалістом, про що свідчить відповідний підпис на заяві) 13 грудня 2023 року, тобто ще до прийняття рішення про перерахунок пенсії від 19 грудня 2023 року.
Згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 за № 23 він працює адвокатом в Здолбунівському районі Рівненської області. Запис внесено на підставі свідоцтва № 310 від 01 грудня 2000 року, також позивачем додано звіти про нараховані та сплачені внески за 2011-2016 роки.
У постанові від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22 суд апеляційної інстанції вказав, що пенсійним органом не встановлено, чи у період 2011-2016 років позивач перебував у статусі фізичної особи-підприємця чи самозайнятої особи, що впливає на можливість з'ясування обставин сплати позивачем внесків до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування; не витребувано від державного реєстратора відомостей про реалізацію позивачем права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування, що підтверджує доводи апелянта про протиправну бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області в розгляді заяви позивача про призначення йому пенсії саме в частині визначення страхового стажу.
Суд апеляційної інстанції у згаданій постанові від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22 вказав, що відповідачу належить витребувати від позивача та відповідних органів всі необхідні документи для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 , зокрема щодо роботи адвокатом і сплати внесків.
Листами від 27 грудня 2023 року № 34467-36378/Л-53/8-1300/23 та від 28 грудня 2023 року № 34626-36811/Л-53/8-1300/23 пенсійний орган повідомив позивача про те, що після надходження сплати внесків з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року та з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року його заяву від 04 травня 2020 року буде повторно розглянуто відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22.
Колегія суддів вважає, що належних дій на з'ясування обставин щодо можливості зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи адвокатом з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року відповідач з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції не вчинив.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії від 19 грудня 2023 року № 133850005619 і від 15 січня 2024 року № 133850005619 суд зазначає, що такі вимоги належить задовольнити, адже зазначені рішення є неправомірними з огляду на неврахування відповідачем під час їх прийняття належної заробітної плати позивача та невирішення питання про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи адвокатом з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року, що безпосередньо впливає на розмір його пенсії».
Колегія суддів зауважує, що обставини, встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 380/3719/24, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення для вирішення питання повноти виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22.
Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
На переконання суду апеляційної інстанції, визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19 грудня 2023 року № 133850005619 та від 15 січня 2024 року № 133850005619 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , які прийняті на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22, не може свідчити про фактичне виконання в повному обсязі Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22.
Таким чином, закінчивши виконавче провадження № 73456602 з примусового виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі № 380/8489/22 державний виконавець не дотримався приписів п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Тарабан О.О., від 12.11.2024 про закінчення виконавчого провадження №73456602 винесена передчасно, без з'ясування усіх обставин виконання судового рішення, тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Натомість, у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання поновити виконавче провадження № 73456602 слід відмовити, оскілька така вимога охоплюється задоволенням позовною вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі № 380/24080/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною і скасувати постанову, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Тарабан Оленою Олександрівною, від 12 листопада 2024 року про закінчення виконавчого провадження № 73456602.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар