05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1775/25 пров. № А/857/34520/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
розглянувши в змішаній формі в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року в справі № 380/1775/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Морська Г.М.,
час ухвалення рішення - 23 липня 2025 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) про нарахування та виплату підвищення пенсії, згідно із пунктом "г" статті 77 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії та невиплаті підвищення пенсії ОСОБА_1 , як особі, що необґрунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі передбаченому пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії ОСОБА_1 , згідно із пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" із розрахунку 25% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09.12.2024.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно п. п. 2 п. 4 Постанови № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено: репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії підвищення проводиться у розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні. Водночас, зміни до постанови № 654 не внесено, а тому розміри підвищень не змінились.Таким чином, дане підвищення прямо передбачене окремою постановою, якою чітко визначено, що ці надбавки встановлюються до пенсій, обчислених за конкретно зазначеними законами. Це, зокрема, стосується підвищення репресованим (реабілітованим) громадянам членам їх сімей, яких було примусово переселено Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема, питання правового захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Тому, щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовуватись нормативно- правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Постанова № 654 в частині застосування до спірних правовідносин є чинною, а отже саме її норми підлягають застосуванню. Отже, за даними матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
Згідно довідки від 23.02.2004 № 4/4-188, виданої Управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Позивач була виселена на спецпоселення та згодом підставі статті 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 реабілітована. Розмір пенсійної виплати станом на 01.12.2024 складає 4070,43 грн., в т. ч. 43,52 грн. підвищення як члену сім'ї репресованих, яких у подальшому було реабілітовано. Враховуючи вищезазначене, для встановлення підвищення до пенсії членам сімей репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, в іншому розмірі підстав немає.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами, в тому числі електронної справи, ОСОБА_1 , (дівоче прізвище ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком.
14 лютого 1970 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 , 1941 року народження, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 , видане вдруге відділом ЗАГС Миколаївського райвиконкому Львівської області 08 серпня 1984 року, актовий запис №9 і змінила прізвище на ОСОБА_5 .
ОСОБА_1 має статус реабілітованої особи, передбачений Законом України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17 квітня 1991 року № 962-ХП, що підтверджується посвідченням за№260/83-р, виданим Львівською обласною радою 14 лютого 2012 року безстроково та довідкою №166 від 27 листопада 2024 року, виданою Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
09.12.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про перерахунок пенсії та встановлення підвищення пенсії, як реабілітованій особі. До заяви додала: копію посвідчення реабілітованої особи за № 260/83-р, виданим Львівською обласною радою 14 лютого 2012 року безстроково; архівну довідку №166 від 27 листопада 2024 року.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, листом від 26 грудня 2024 за №28043-30366/П-52/8-1300/24 у підвищені пенсії відмовлено із тих підстав, що вона отримує надбавку як член сім'ї репресованих, яких у подальшому було реабілітовано у розмірі 43,52 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 і для встановлення підвищення до пенсії членам сімей, репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, в іншому розмірі підстав немає.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Зміст нормативно-правових положень щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності через надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" від 17.04.91 № 962-XII (далі - Закон № 962-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з метою ліквідувати наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян Української РСР, поновити їх права, встановити компенсації за незаконні репресії та пільги реабілітованим.
Статтею 1 Закону № 962-XII встановлено, що реабілітованими особами слід вважати осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25.12.58, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.
Дія цієї статті поширюється на осіб, громадян України, які постійно проживали в Україні і яких з різних причин було переміщено за межі колишнього Радянського Союзу, необґрунтовано засуджено військовими трибуналами, Верховним Судом Союзу РСР чи піддано репресіям позасудовими органами.
Відповідно до статті 3 Закону № 962-XII реабілітації підлягають всі громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Наведене свідчить, що законодавець до реабілітованих осіб відносить як громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій, так і примусово переселених осіб.
Статтею 1-1 Закону № 962-XII визначенні наступні терміни, зокрема: вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР; депортація - примусове виселення народів, етнічних, етноконфесійних, соціальних або інших груп населення з місць їхнього постійного проживання з політичних, класових, соціальних, релігійних, національних мотивів; заслання - примусове переміщення особи з місця її проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості, спецпоселенні, встановленням обмеження на право пересування та заборони виїзду з місця спецпоселення; репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до статті 1-3 Закону № 962-XII потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі усиновлені, які у віці до18 років залишилися без батька, матері (усиновлювача) внаслідок здійснення репресій проти батька, матері (усиновлювача) або які народилися не пізніше ніж через 10 місяців з дня арешту батька, матері, або які народилися у місці позбавлення волі, на засланні, висланні під час перебування репресованої особи у місці позбавлення волі, на засланні, висланні, залишення репресованої особи для роботи у таборах Народного комісаріату внутрішніх справ у становищі вільнонайманого без права виїзду з прикріпленням до районів табору-будівництва, закріплення репресованої особи за будівництвом згідно з директивою Народного комісара внутрішніх справ та Прокурора СРСР від 29 квітня 1942 року № 185, або які народилися у матері, яку було примусово безпідставно поміщено до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, під час перебування матері у такому психіатричному закладі, або які у віці до 18 років перебували, незалежно від тривалості, у спецприймальниках чи розподільниках, спеціальних будинках малюка чи дитячих будинках репресивних органів, або які внаслідок здійснення репресії проти батька, матері були примусово позбавлені імен, включаючи родові імена.
Положення цієї норми чітко визначають, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі: діти, які були переселені разом із батьками; діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Таким чином, до членів сімей, яких було примусово переселено, належать й діти, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з пунктом "г" статті 77 Закону № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Митина Кузнецького району Кемеровської області СРСР. ЇЇ батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Відповідно до архівної довідки №166 від 27 листопада 2024 року, виданої Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області ОСОБА_7 , 1912 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 із села Стільсько Миколаївського району Львівської (Дрогобицької) області, за рішенням Особливої Наради при МДБ СРСР від 22 травня 1948 року, була виселена на спецпоселення з конфіскацією майна в Кемеровську область, по політичних мотивах, як член сім'ї учасника ОУН. ОСОБА_7 виїхала на спецпоселення вагітною, а ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка ОСОБА_3 . Звільнені із спецпоселення 05 лютого 1960 року та відповідно до ст.3 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вищевказані особи були реабілітовані.
Відповідно до архівної довідки №62/24-364 від 05 грудня 2024 року, виданою Управлінням Служби безпеки України у Львівській області, батька позивачки - ОСОБА_6 постановою Особливої наради при МДБ СРСР від 28 грудня 1947 року було засуджено до 10 років позбавлення волі у ВТТ, по даній справі ОСОБА_6 був реабілітований Прокуратурою Львівської області 21 квітня 1992 року, на нього поширюється дія ст.1 Закону України від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а термін перебування ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі вираховується з 23.06.1947 по 25.02.1955.
Отже згідно даних документів, судом встановлено, що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебувала на спецпоселенні, куди було виселено її матір ОСОБА_7 , що архівної довідки №166 від 27 листопада 2024 року, виданої Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.
Батьки позивачки згідно із вищезгаданими довідками - реабілітовані, а вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період, коли її мати із спецпоселення ще не була звільнена.
Судова колегія зауважує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, листом від 26 грудня 2024 за №28043-30366/П-52/8-1300/24 у підвищені пенсії позивачки відмовлено із тих підстав, що вона отримує надбавку як член сім'ї репресованих, яких у подальшому було реабілітовано у розмірі 43,52 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 і для встановлення підвищення до пенсії членам сімей, репресованих осіб, яких у подальшому було реабілітовано, в іншому розмірі підстав немає.
Так, відповідності до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" № 654 від 16.07.2008 визначено, що з 01.09.2008 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Колегія суддів нагадує, що згідно з статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Стаття 28 Закону № 1058-IV визначає розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність, визначеного законом.
Прожитковий мінімум, відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.99 № 966-XIV застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими статтею 28 Закону № 1058-IV, згідно з якою, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, слід керуватися нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", який має вищу юридичну силу, а не підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", зважаючи на те, що останній звужує розмір сум, що підлягають виплаті реабілітованим громадянам та суперечить наведеним нормам Закону.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 10.10.2018 у справі № 446/1549/16-а, від 27.11.2018 у справі № 446/1515/16-а, від 06.02.2019 у справі № 446/1848/16-а, яка відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України враховується судом під час вирішення наведеного спору.
Аналізуючи співвідношення підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 № 654 та пункту "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд апеляційної інстанції зазначає про пріоритетність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про пенсійне забезпечення", як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Також у постанові від 13.05.2024 у справі № 500/5507/23 Верховний Суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про належність до членів сімей, яких було примусово переселено, дітей, які народилися на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю та наявність у таких дітей права на підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту "г" статті 77 Закону № 1788-XII.
За таких обставин та з огляду на наведені вище норми, суд попередньої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні та виплаті позивачу, як члену сім'ї репресованої особи, яку було примусово переселено, підвищення пенсії на 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до п."г" ст. 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року в справі № 380/1775/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 05 листопада 2025 року.