головуючий суддя у першій інстанції: Шульгач Н.М.
28 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 601/1359/25 пров. № А/857/29515/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року у справі № 601/1359/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
06.05.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, у якому просив суд:
- скасувати постанову про по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4583910 від 25.04.2025р.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 02.07.2025р позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт Головне управління Національної поліції в Тернопільській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02.07.2025р. скасувати та прийняти нову постанову якою у позові відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ч.4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
25.04.2025р. інспектор Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Кравчук Р.В. прийняв постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 3400 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4583910.
Із змісту оскаржуваної постанови видно, що ОСОБА_1 25.04.2025год. в 22 год. 13 хв. в м.Кременець вул.Тараса Шевченка,50, керував транспортним засобом марки «Musstang», д.н.з. відсутній, не маючи відповідної категорії керувати таким транспортним засобом, а також керував незареєстрованим транспортним засобом, чим порушив п.2.9.(в), п.2.1.(а) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.126 КУпАП.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України “Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
В п.п. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, видно, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
ч.9, ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В ст.7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
п.2.4 ПДР України визначено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Відповідно до ч.2 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ч.2 ст.36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
В п.1.1 Правил дорожнього руху видно, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
п.1.3 вказаних Правил встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У силу вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та інше.
Вказане узгоджується з п.2.3 Правил дорожнього руху України згідно з п.п.«б» якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Із змісту п.2.9. (в) ПДР України видно, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:
-не належить цьому засобу;
-не відповідає вимогам стандартів;
-закріплений не в установленому для цього місці;
-закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;
-неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до п.2.1. (а) Верховний Суд у своєму рішенні № 127/19283/17 від 25 вересня 2019 року зазначив, що у розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
п.1 ст.247 КУпАП встановлено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
В ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
ст.72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як видно із змісту оглянутих в судовому засіданні відеофайлів з нагрудної камери працівника поліції та стаціонарного відео реєстратора встановленого в службовому авто, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
Близько 22 год. 13 хв. працівниками поліції помічено транспортний засіб марки Mustang, реєстраційний номер відсутній, водій якого не врахував дорожньої обстановки та стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впорався із керуванням та з власної необережності впав із мотоцикла на проїжджу частину дороги, що підтверджується відеозаписом під назвою 25.05.2025 (1) (з 00:00:37 по 00:00:59) із відео реєстратора, що розміщений в службовому автомобілі працівників поліції.
В ході з'ясування обставин вище зазначеної події працівниками поліції встановлено, що у м. Кременець по вул. Тараса Шевченка 50 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Mustang, реєстраційний номер відсутній, не маючи відповідної категорії керувати таким транспортним засобом, а також керував не зареєстрованим транспортним засобом п.п. 2.9 (в) ПДР України та п.2.1(а) ПДР України та як наслідок скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.І ст.126 КУпАП (об'єднано за ч.2 ст. 36 КУпАП).
Поліцейським Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області Кравчуком Р.В. виявлено дане порушення та прийнята відносно позивача ОСОБА_1 оскаржена постанова серії ЕНА 4583910.
Підтвердженням позивачем порушень вимог ПДР та норм КУпАП є надані поліцейськими відеоматеріали фіксації порушення, так на відеозаписі із відеореєстратора, що розміщений у службовому автомобілі під назвою (1) (з 00:00:37 по 00:00:59) чітко зафіксовано порушення водієм транспортного засобу марки Mustang, реєстраційний номер відсутній, вимог п.п. 2.9 (в) ПДР України та 2.1 (а) ПДР України.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не був водієм та не кермував транспортним засобом.
Однак, такі висновки суду першої інстанції спростовуються відеозаписом із нагрудного відео реєстратора поліцейського із назвою « 25.05.2025 (2)» де водій ОСОБА_1 (00:00:00 по 00:00:20, 00:02:30 - 00:02:50, 00:03:50 - 00:05:00) пояснює причини падіння із мотоцикла на проїжджу частину дороги.
Слід зазначити також, що на відеозаписі під назвою « 25.05.2025 (2)» зафіксовано момент розмови ОСОБА_1 з працівниками поліції з 00:00:30 - 00:01:50 на якому він підтверджує відсутність у нього документів передбачених вимогами п.2.1(а) ПДР України та зазначає: «прав не маю та ще вчуся».
Крім того, суд першої інстанції проігнорував наявні докази, згідно яких чітко видно: що на місці зупинки ТЗ позивачу ОСОБА_1 , запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора на місці зупинки транспортного засобу, однак позивач не погодився на дану пропозицію. В подальшому позивачу позивачу запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, однак він також відмовився від даного огляду, (встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015р. №1452/735 поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові).
На запитання поліцейського: : «Чи вживали Ви спиртні напої? позивач зазначив, що так пиво наше але ми його не вживала, у мене проблеми з вимовою з дитинства, батькам дзвонити не будемо».
Внаслідок чого відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Даний факт підтверджується відеозаписами із нагрудного відео реєстратора поліцейського відеозапис під назвою « 25.05.2025 (2)» з 00:03:00 по 00:04:00.
Відносно висновку суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, колегія суддів зазначає таке.
Із змісту відеозапису чітко видно що висловлюється: «Їхав на мотоциклі, зачепив бордюр та впав».
Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведене в п.27 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функції водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в п.38 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
За вказаних обставин, матеріали провадження містять достовірні відомості, з яких можна було б беззаперечно, за принципом «поза розумним сумнівом» встановити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в змісті визначення цього терміну.
Колегія суддів наголошує, що оскаржена постанова про адміністративне правопорушення складена працівником поліції з дотримання норм чинного законодавства, оскільки працівниками поліції здійснювалася відеофіксація у встановленому законом порядку з використанням портативних відео реєстраторів, а приєднаний до матеріалів справи відеозапис містить фіксацію події, яка підтверджує весь хід такої події під час зупинки транспортного засобу.
Отже, фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а в даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень з дотриманням вимог 72 КАС України виконав обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, надав належні і допустимі доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, які не досліджені судом першої інстанції та необґрунтовано відхилені.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, оскільки інспектор Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області Кравчук Р.В. діяв у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).
Також згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення яким у позові відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - задовольнити.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року у справі № 601/1359/25 - скасувати та прийняти нову постанову.
В позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 05.11.2025р.