головуючий суддя у першій інстанції: Чепка В.В.
28 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 308/8639/25 пров. № А/857/37458/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2025 року у справі № 308/8639/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Закарпатській області, поліцейського 1 взводу 2 роти УПП рядового поліції Футько М. В., Департаменту Патрульної поліції України, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
18.06.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області, поліцейського 1 взводу 2 роти УПП рядового поліції Футько М. В., Департаменту Патрульної поліції України в якому просив суд:
-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4921640 від 08.06.2025р.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.07.2025р. в позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить суд, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
08.06.2025р. поліцейський 1 взводу 2 роти УПП батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області рядовий поліції Футько М.В. склав постанову серії ЕНА №4921640 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови видно, що 08.06.2025р. ОСОБА_1 в 11:18:55год. в с. Баранинці, на автомобільній трасі М-06 806 км, рухався зі швидкістю 88 км/год в населеному пункті де дозволяється рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив швидкість на 38 км/год. в порушення п.12.4 ПДР «порушення швидкісного режиму в населених пунктах». Швидкість руху вимірювалась приладом TRUCAM 000618. Відеофіксація проводилась на Бк470036, чим
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В ст.280 КУпАП, видно, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Із змісту ч.1 ст.283 КУпАП, видно, що постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст.41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху. ( далі по тексту - ПДР).
Згідно п.12.9 (б) ПДР, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п.12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. «и» п.30.3 цих Правил.
п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Оспорювана постанова містить покликання як на доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного порушення - покази вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCam, та технічну документацію на вказаний прилад яка знаходиться в матеріалах справи.
Як видно з даних доказів, позивач порушив вимоги п. 12.9 (б) ПДР України, а саме рухався у населеному пункті із швидкістю 88 км./год при дозволенній швидкості руху 50 км/год.
ч.1 ст.122 КУпАП встановлено відповідальність, в тому числі, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
З матеріалів справи видно, що швидкість руху транспортного VOLKSWAGEN TOURAN, державний номерний знак НОМЕР_1 зафіксована за допомогою лазерного вимірювача швидкості TRUCAM 000618, що підтверджується відеофіксацією з приладу TruCam TRUCAM 000618 та фотознімками із зазначенням відстані з якої здійснювалось вимірювання, системи координат, дозволеної та зафіксованої швидкості руху т/з..
ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
В даному випадку перевищення швидкості зафіксовано лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam 000618.
За технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості TruСam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Наведене також узгоджується з Методичними рекомендаціями щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки руху, відповідно до розпорядження від 08.10.2018р. № 11299/41/2/02-2018 Національної поліції України.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «TruCam LTI» 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.
Суд зазначає, що прилад TruCam LT1 20/20 № TC 000618 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта за необґрунтованістю про порушення відповідачем порядку використання вимірювача швидкості, оскільки законодавство не містить імперативних приписів стосовно стаціонарного розміщення приладу TruCam та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі. При цьому, фіксування правопорушення проводилось не в автоматичному режимі.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року №193.
Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.
Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/33008, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 20 березня 2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000618, є придатним до застосування. Дане свідоцтво чинне до 20.03.2026.
Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства.
ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказуючи правомірність винесеної постанови, відповідач надав суду зокрема відеозапис та фото з приладу TruCam LTI 20/20 серійний № TC000618.
На відеозаписі зафіксовано рух автомобіля марки «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 в межах м.Ужгорода, швидкість руху - 88 км/год., де встановлення обмеження швидкості руху 50 км/год.
Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують порушення позивачем п.12.4 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, яке зафіксовано на сертифікований пристрій вимірювальної швидкості.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржена постанова прийнята поліцейським в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 28.11.2018р. у справі № 537/1214/17, від 24.12.2019р. у справі № 459/1801/17.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2025 року у справі № 308/8639/25- без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 05.11.2025р.