28 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 346/2669/25 пров. № А/857/33645/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Демидюк О.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2025 року (головуючий суддя: Калинюк О.П., місце ухвалення - м. Коломия, повний текст судового рішення складено - 28.07.2025) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 , 27.05.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення ту сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3198268 від 04.10.2024 та закрити провадження у справі.
Обґрунтовує позов тим, що оскаржуваною постановою серії ЕНА № 3198268, винесеною інспектором 1 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, старшим лейтенантом поліції Дудкою Дмитром Вікторовичем, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. У цій постанові вказано, що 05.10.2024 о 10 год. 04 хв. позивач, керуючи автомобілем марки «Deawoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , нібито рухався зі швидкістю 77 км/год. та перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше, ніж на 20 км/ год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). Швидкість руху вимірювалася за допомогою лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI20/20 TCO 00715 БК475197, 475195.
Однак, позивач заперечує факт керування зазначеним автомобілем у вказаному місці та часі, так як в той час він перебував у м. Коломиї Івано-Франківської області. Крім того, в оскаржуваній постанові місцем проживання позивача вказано АДРЕСА_1 . Однак, позивач зареєстрований та проживає в буд. 18, який знаходиться за адресою: м. Коломия, вул. А. Веделя, Івано-Франківської області.
Позивач також зазначає, що він ніколи не володів та не користувався зазначеним у оскаржуваній постанові автомобілем, а про оскаржувану постанову дізнався лише 19.05.2025 року, при зверненні до Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2025 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що вказане рішення, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП, є законною та обґрунтованою, а позивачу при винесенні останньої роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та статтями 268, 289 КУпАП.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , 05.10.2024 о 10 год. 04 хв., керуючи автомобілем марки «Deawoo Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_1 », рухався зі швидкістю 77 км/год., перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більше, ніж на 20 км/ год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України). Швидкість руху вимірювалася за допомогою лазерного вимірювача швидкості руху «TruCam LTI20/20 TCO 00715 БК475197, 475195».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі відеозапису, який долучений до матеріалів справи не є можливим встановити факти керування позивачем автомобілем у вказаних в оскаржуваній постанові час та місці, а також вчинення ним зазначеного правопорушення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 12.4 Розділу ШВИДКІСТЬ РУХУ Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, передбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до матеріалів справи додано відеозапис, який в розумінні ст. 251 КУпАП є належним доказом по цій справі.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що цим відеозаписом не підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, оскільки на відеозаписі тривалістю 6 секунд зафіксовано лише рух автомобіля «Deawoo Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_1 », натомість не можливо встановити, хто саме керував цим автомобілем 05.10.2024 в с. Вишневе на 55 км відрізку Автошляху Н 11.
Згідно баз даних Єдиного державного реєстру МВС, за громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , автомобіль «Deawoo Lanos», державний номерний знак « НОМЕР_1 » не зареєстрований (а.с. 79).
Отже, на підставі цього відеозапису, не є можливим встановити факт керування саме позивачем зазначеним вище автомобілем у вказаних в оскаржуваній постанові часу та місці, а також вчинення ним правопорушення, з огляду на заперечення позивачем вчинення такого правопорушення.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що документом який посвідчує особу, в оскаржуваній постанові зазначено посвідчення водія НОМЕР_3 від 24.02.2025, однак позивачу належить посвідчення НОМЕР_4 , яке долучене до справи та досліджене судом апеляційної інстанції (а.с. 133).
Також, в оскаржуваній постанові зазначено місце проживання правопорушника: АДРЕСА_1 , однак згідно витягу з реєстру територіальної громади № 2025/006909219 адреса місця проживання позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ): АДРЕСА_2 , дата реєстрації вказаного місця проживання - 17.05.2016 (а.с. 10, 134).
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про не доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем не було вчинено порушень ПДР України, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Таким чином, апеляційна скарга скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 316, 321, 322, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 липня 2025 року у справі № 346/2669/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 05.11.25