04 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/24717/24 пров. № А/857/25627/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
суддя (судді) в суді першої інстанції - Мричко Н.І.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
10 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправними дії щодо відмови йому у перерахунку та виплаті пенсії за вислугою років з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, в розмірі 85 % відповідних сум грошового забезпечення; зобов'язати здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2016 пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням 5 відсотків, внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 85 відсотка відповідних сум грошового забезпечення.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 18.04.2014 отримує пенсію за вислугу років відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на дату призначення пенсії) у розмірі 80% грошового забезпечення (вислуга років в пільговому обчисленні складає 30 років). У зв'язку із погіршенням стану здоров'я 08.08.2024 МСЕК встановив йому третю групу інвалідності (інвалід війни). Вказує, що 10.11.2024 він звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Львівській області про проведення перерахунку пенсії з підвищенням її розміру на 5% відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак пенсійний орган відмовив у перерахунку пенсії, з тих підстав, що він не звільнений зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивача звільнено зі служби у запас через хворобу ще 17.04.2014, а не у відставку за віком чи за станом здоров'я на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, то відповідно до наведених вище норм законодавства він не має права на перерахунок пенсії з урахуванням 55% до грошового забезпечення внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ до грошового забезпечення, тобто в розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення. З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції вважав, що відмова ГУ ПФУ у Львівській області в перерахунку та виплаті позивачу пенсії за вислугою років з урахуванням 5% звільнення по хворобі, тобто в розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення, є правомірною, а позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував статтю 63 Закону №2262-XII, якою встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Вказує, що позиція суду першої інстанції, щодо незастосування до нього п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону №2262-XII (в редакції змін, внесених Законом №580-VIII) в частині обчислення пенсії з урахуванням 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, є хибним тлумаченням норм чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно з витягом наказу МВС України ГУМВС України у Львівській області від 17.04.2014 №138 о/с, підполковника міліції ОСОБА_1 , старшого дільничого інспектора міліції сектору дільничих інспекторів міліції Бориславського міського відділу ГУМВС звільнено з органів внутрішніх справ: у запас Збройних Сил України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, за статтею 64 «б» (через хворобу) з 17.04.2014. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати вихідної допомоги становить 22 роки 03 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні 30 років 00 місяців 08 днів.
18.04.2014 ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років у розмірі 80% грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
10.11.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з підвищенням її розміру на 5%, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».
Листом № 26622-27964/Ч-52/8-1300/24 від 04.12.2024 відповідач повідомив позивачу, що згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262 пенсії за вислугу років призначаються, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової сулжби за контрактом, іншим особам, зазнаеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі слжби з 01 жовтня 2013 по 30 вересня 2014 рок і на день звільнення мають вислугу років 21 календарний рік 6 місяців і більше. Пенсії зазначеним особам обчислюються: за вислугу років 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільненим зі служби у Службі судової охорони, за віком чи через хворобу, звільненим зі служби в органах та підрозділах цивільного захисту за віком чи за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення (пункт «а» статті 13 Закону №2262). Зазначено, що оскільки позивач не звільнений зі служби в поліції на підставі пунктів 2,3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», підстави для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових 5% відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України № 2262, відсутні.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначено Законом № 2262-ХІІ.
Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-XII (в редакції на час призначення пенсії позивачу) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-XII визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, в редакції на час призначення пенсії позивачу) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
Колегія суддів зауважує, що для визначення відсотку грошового забезпечення, з якого проводиться обчислення розміру пенсії - 50% чи 55%, визначальне значення мала форма звільнення зі служби, а саме - у відставку чи у запас.
Відповідно до пункту 62 Положення № 114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Згідно з пунктом «б» статті 64 Положення №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Відповідно до пункту 65 «б» Положення №114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що звільнення зі служби «в запас» і «у відставку» є різними формами звільнення та пов'язані з настанням різних обставин.
Звільнення у запас через хворобу здійснюється у випадку недосягнення особою віку, встановленого Законом №2232-XII для перебування у запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я непридатні до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатні 2-го ступеня). Натомість, звільнення у відставку через хворобу здійснюється щодо осіб, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
З матеріалів справи слідує, що витягом наказу МВС України ГУМВС України у Львівській області від 17.04.2014 №138 о/с, підполковника міліції ОСОБА_1 , старшого дільничого інспектора міліції сектору дільничих інспекторів міліції Бориславського міського відділу ГУМВС звільнено з органів внутрішніх справ: у запас Збройних Сил України відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, за статтею 64 «б» (через хворобу) з 17.04.2014.
При цьому, на момент призначення пенсії позивачу пункт «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-XII передбачав, що пенсії за вислугу років військовослужбовцям призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 відсотків, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. За кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вірно вказав на те, що позивачу, який звільнений в запас, правильно встановлено пенсію у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення, оскільки розмір 55% грошового забезпечення при обрахуванні пенсії застосовується для осіб, які звільнені «у відставку» за віком або за станом здоров'я.
Крім того, за правилами статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 № 900-VIII) пенсії перераховують у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Водночас, з 01.01.2016 не відбулось підвищення чи ведення нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №580-VIII внесено зміни в пункт «а» статті 13 Закону № 2262-XII та розширено коло осіб, яким призначається пенсія на підставі пункту «а» частини першої статті 13 цього Закону за рахунок осіб, звільнених зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.
Як встановлено у справі, що розглядається, позивач звільнений у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «Б» (через хворобу ) 17.04.2014, службу в поліції не проходив, а отже, норма статті 13 Закону № 2262-XII, яка набрала чинності з 07.11.2015 на позивача не розповсюджується.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 05.02.2021 у справі № 1.380.2019.000262, від 11.03.2021 у справі № 1.380.2019.002722, від 13.04.2022 у справі №0540/6069/18-а.
Таким чином передбачені статтею 63 Закону №2262-XII підстави для перерахунку раніше призначених пенсій не настали, тому доводи скаржника про необхідність застосування цієї статті є необгрунтованими.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що пов'язаність захворювання з проходженням служби в органах внутрішніх справ, жодним чином не змінює причину звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, та, в силу вимог Закону № 2262-XII, не створює законних підстав для проведення перерахунку його пенсії позивача з її збільшенням до 85% відповідних сум грошового забезпечення.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відмова ГУ ПФУ у Львівській області в перерахунку та виплаті позивачу пенсії за вислугою років з урахуванням 5% звільнення по хворобі, тобто в розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення, є правомірною, а позовні вимоги безпідставними.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 380/24717/24 - без змін.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін