головуючий суддя у першій інстанції: Грень Н.М.
05 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 380/7953/25 пров. № А/857/32471/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі № 380/7953/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
22.04.2025р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради у якому просила суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської міської ради №275 від 26.03.2025 р;
-визнати дії виконавчого комітету Львівської міської ради протиправними та зобов'язати утриматися від встановлення обмежень кількості пільгових поїздок для пенсіонерів за віком та інвалідів 3-ї групи.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Виконавчий комітет Львівської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою та особою з інвалідністю 2 групи.
Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.03.2025р. № 275 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 25.01.2019р. № 61» внесено зміни до рішення виконавчого комітету від 25.01.2019р. № 61 «Про забезпечення безкоштовного проїзду пенсіонерів за віком та осіб з інвалідністю ІІІ групи у міському транспортів м. Львова», виклавши пункт 1 у новій редакції:
« 1. Встановити у міському пасажирському транспорті загального користування на території Львівської міської територіальної громади, окрім пільг, що встановлені Законами України, безкоштовний проїзд у кількості не більше 60 безоплатних поїздок на календарний місяць для: пенсіонерів за віком та осіб з інвалідністю ІІІ групи.».
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.31 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
В ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Згідно абз.1 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф за безпідставну відмову від пільгового перевезення пасажира у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
ч.5 ст.4 Закону України «Про міський електричний транспорт» передбачено, що перевізник не вправі відмовлятися від пільгових перевезень, крім випадків, передбачених законами.
Замовник транспортних послуг зобов'язаний представляти і захищати інтереси споживачів таких послуг (абз.1 ч.1 ст.12 Закону України «Про міський електричний транспорт».
Відповідно до ст.14 Закону України «Про міський електричний транспорт», тарифна політика у сфері міського електричного транспорту ґрунтується на принципах забезпечення доступності транспортних послуг та створення умов для здійснення сталих і безпечних пасажироперевезень.
ч.3 ст.39 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України в порядку, визначеному законом, за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України, компенсує витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади.
З огляду на викладене, пільгове перевезення пасажирів встановлюється державою та компенсується перевізникам замовниками таких послуг за умовами договору. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень Кабінету Міністрів України компенсуються Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України.
Соціальний захист пільгових категорій населення здійснюється згідно Конституцією України та законами України.
Крім того, ч.1 ст.144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
В пп.2 п. «а» ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видно, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
ч.3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України сформулював позицію, згідно якої зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.
Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.
Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод. Тобто, їх кількісної характеристики (абз.5, абз.6 п.4 мотивувальної частини рішення КСУ від 11.10.2005р. № 8-рп/2005)
Конституційний Суд України вказав, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація; звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням (абз.4 п.п.5.2 п.5 мотивувальної частини рішення КСУ від 22.10.2005р. № 5-рп/2005).
ст.140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
В ст.113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
п.3 ст.116 Конституції України, Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Згідно п.2 ст.20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян.
ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно 17 травня 1993 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування».
Із змісту п.1 Постанови Кабінету Міністрів №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» видно, що Кабінет Міністрів України постановляє: ввести безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
пп.1-1 цієї постанови встановлено, що право на безплатний проїзд надається за наявності посвідчення встановленого зразка чи довідки, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який зареєстрований у зазначеній системі і видається на безоплатній основі.
При цьому, Постанова Кабінету Міністрів України №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» прийнята у сфері державної соціальної політики, забезпечує соціальний захист пенсіонерів за віком та є обов'язковою до виконання, а встановлення Виконавчим комітетом Львівської міської ради обмеження кількості безкоштовних поїздок громадським транспортом впродовж одного місяця (60 поїздок) для пенсіонерів. Тобто, встановлення оплати проїзду для них за умови перевищення встановленого ліміту, суперечить вказаній постанові Кабінету Міністрів України №354, якою введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що у даній спірній ситуації відсутня дискреційність повноважень органів місцевого самоврядування.
Встановлення Виконавчим комітетом Львівської міської ради обмеження кількості безкоштовних поїздок громадським транспортом впродовж одного місяця (60 поїздок) для пенсіонерів. Тобто, встановлення оплати проїзду за умови перевищення встановленого ліміту, суперечить Постанові Кабінету Міністрів України №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", якою введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.
Отже, правильними є висновки суду першої інстанції, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 26.03.2025р. № 275 «Про внесення змін до Рішення виконавчого комітету від 25.01.2019р. № 61» не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - постанові Кабінету Міністрів України №354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", а відсутність компенсаційного фінансування витрат на безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування за рахунок державного бюджету, не надає право Виконавчому комітету Львівської міської ради обмежувати такий проїзд.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі Виконавчого комітету Львівської міської ради діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради - залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі № 380/7953/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель