Номер провадження 22-ц/821/1496/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №702/403/21 Категорія: 302090000 Жежер Ю. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
04 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Сіренко Ю. В.
секретар Івануса А.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06.06.2025 (повний текст складено 06.06.2025, суддя в суді першої інстанції Жежер Ю. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіт», третя особа: ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування запису про державну реєстрацію,
у липні 2021 року представник позивача ОСОБА_3 в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, яким просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер -7123484000:03:001:0709, площею 1,465 га, яка розташована в адміністративних межах Леськівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровіт» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку та скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, дата державної реєстрації права 19.02.2018, номер запису про інше речове право 41797338, орган, що здійснив державну реєстрацію - виконавчий комітет Монастирищенської міської ради, Черкаська область.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є рідною сестрою по матері та спадкоємицею за заповітом після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом від 02.08.2019 позивач отримала у власність земельну ділянку площею 1,4650 га, розташовану в адміністративних межах Леськівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер 7123484000:03:001:0709.
Після смерті спадкодавця позивач встановила, що на вказану земельну ділянку існує договір оренди від 12.02.2018, укладений між ОСОБА_4 (1/2 частка), ОСОБА_2 (1/2 частка) та відповідачем на земельну ділянку площею 3,0334 га, розташовану в адміністративних межах Леськівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, кадастровий номер - 7123484000:03:001:0217.
За життя ОСОБА_4 спірна земельна ділянка кадастровий номер - 7123484000:03:001:0217 була розділена на дві земельні ділянки. Ділянці, власником якої був ОСОБА_4 , і яку в подальшому успадкувала позивач, було присвоєно кадастровий номер 7123484000:03:001:0709.
02.08.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку за позивачем, номер запису про право власності 32561149.
Позивач вказувала, що за життя ОСОБА_4 його волевиявлення на укладення спірного договору не було, умови договору не узгоджувалися, згоди на укладення договору не досягнуто, підпис на договорі підроблено, отже спірний договір в частині надання ОСОБА_4 частки земельної ділянки є неукладеним.
Зазначені обставини обумовили звернення позивача з позовом у цій справі до суду.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06.06.2025 позовні вимоги задоволено.
Усунено перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 7123484000:03:001:0709, площею 1,465 га, яка розташована в адміністративних межах Леськівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, яка входила до складу земельної ділянки кадастровий номер 7123484000:03:001:0217 загальною площею 3,0334 га.
Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Агровіт» повернути ОСОБА_1 вказану земельну ділянку.
Скасовано державну реєстрацію речового права (договору оренди земельної ділянки від 12.02.2018, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Агровіт»), що було зареєстровано 19.02.2018 державним реєстратором Лісніченком Р.М., номер запису про інше речове право 41797338.
Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 19 687,20 грн, які складаються із: судового збору в розмірі 2 724,00 грн, витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі 16 96320 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що підпис від імені ОСОБА_4 у договорі оренди землі б/н від 12.02.2018 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою, що встановлено висновком судового експерта.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав 04.07.2025 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову.
Скаржник зазначає, що ОСОБА_4 був власником тільки 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером 7123484000:03:001:0217. Разом з тим, визнання договору оренди землі б/н від 12.02.2018 року неукладеним порушує права та законні інтереси ОСОБА_2 на розпорядження його власністю - іншою 1/2 частини вказаної земельної ділянки. При цьому суд не дав належної оцінки тому , що зазначена спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7123484000:03:001:0217 за життя ОСОБА_4 не була розділена на дві земельні ділянки.
Вказує, що спірний договір підписувався в присутності представника відповідача особисто співвласниками земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Крім того, суд передаючи матеріали, необхідні для проведення експертизи, не повідомив експерта про те що ОСОБА_4 тривалий час систематично зловживав алкогольними напоями та важко хворів, внаслідок чого його почерк міг змінитися.
Також доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом не була врахована та обставина, що відсутня будь-яка інформація про те, що позивач звертався до правоохоронних органів з приводу підробки документів.
Вказує, що судом не було враховано також те, що починаючи з 2018 року позивач ОСОБА_1 особисто отримувала орендну плату.
У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що 12.02.2018 між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агровіт» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7123484000:03:001:0217, яка знаходиться в адміністративних межах Леськівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області (а. с. 79 - 80, 205 - 206 том 1, а.с. 76 - 77 том 2).
Згідно з п. 2 договору оренди землі від 12.02.2018 в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 7123484000:03:001:0217 загальною площею 3,0334 га, у тому числі: ріллі 3,0334 га.
Відповідно до п. 8 вказаного договору оренди землі його укладено на 9 років, починаючи з дати державної реєстрації права оренди.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - 7107660612018 від 01.11.2018 ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,4650 кадастровий номер 7123484000:03:001:0709, яка розташована в адміністративних межах Леськівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державну реєстрацію земельної ділянки здійснено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 24.10.2018. До витягу додано технічну документацію на дану земельну ділянку (а.с. 103 - 113, 159 - 170 том 1).
Таким чином, спірну земельну ділянку кадастровий номер 7123484000:03:001:0709 було виділено із земельної ділянки 7123484000:03:001:0217, яка належала в рівних частинах ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . ОСОБА_4 був власником частини земельної ділянки із кадастровим номером 7123484000:03:001:0709, що, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 84 том 1).
Відповідно до заповіту від 19.06.2017 ОСОБА_4 здійснив заповітне розпорядження, відповідно до якого усе його майно він заповів ОСОБА_1 (а.с. 202 том 1, а.с. 24 том 2).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.08.2019 ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 успадкувала земельну ділянку, площею 1,4650 га, кадастровий номер 7123484000:03:001:0709 (а.с. 87 том 1).
Тобто, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула право власності на спірну земельну ділянку, яка перебувала на той час в оренді ТОВ «Агровіт» строком до 12.12.2027.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна кадастровий номер 7123484000:03:001:0709 дана земельна ділянка на підставі свідоцтва про право на спадщину від 02.08.2019 належить ОСОБА_1 , 19.02.2018 за № 41797338 зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 12.02.2018, видавник ТОВ «Агровіт», ОСОБА_4 щодо частини земельної ділянки, ОСОБА_2 щодо частини земельної ділянки, рішення про державну реєстрацію індексний номер 47960563. Інформацію щодо власника та реєстрації права оренди земельної ділянки містить і Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 81 - 82, 83 том 1).
Аналогічну інформацію містить і інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 115200926 від 23.02.2018 (а.с. 55 - 55 том 2).
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,4650 га, яка розташована на території Леськівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123484000:03:001:0709, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 02.08.2019 право власності на яку зареєстровано 02.08.2019, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 265522434 від 12.07.2021 та Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07.07.2021 (а.с. 87, 81 - 82, 83 том 1).
Позивач стверджує, що попередній власник земельної ділянки і її спадкодавець ОСОБА_4 не підписував договір оренди земельної ділянки від 12.02.2018, що свідчить про його неукладання та обумовило звернення з цим позовом до суду для захисту її прав.
Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.
Відповідно до положень ч.ч.1, 9 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Також відповідно до ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Спеціальним законом, що врегульовує правовідносини з приводу оренди землі, є ЗУ «Про оренду землі».
Статтею 13 цього закону встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 14 ЗУ «Про оренду землі» у редакції на момент укладення спірного договору передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі.
Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно з ст. 203 ЦК України міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової почеркознавчої експертизи № 10/25-23 від 29.04.2025, призначеної ухвалою суду першої інстанції від 08.07.2024, підпис від імені ОСОБА_4 у договорі оренди землі б/н від 12.02.2018 у графі «Підписи сторін» виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4 (а.с. 3 - 9 том 3).
Установивши відсутність волевиявлення ОСОБА_4 при підписанні даного правочину, а відтак і відсутність згоди щодо всіх істотних умов договору оренди від 12.02.2018, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про вмотивованість позовних вимог позивача про усунення їй перешкод у користуванні земельною ділянкою, якою відповідач у справі протиправно користується на підставі правочину, який в установленому законодавством порядку укладений не був. За таких обставин відповідно підлягає до задоволення і позовна вимога про повернення земельної ділянки, яка на праві приватної власності належить позивачу, як безпідставно набуту, а також про скасування державної реєстрації речового права.
Так пунктом 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) передбачено, що одним з основних видів (підвидів) експертизи є почеркознавча експертиза.
Відповідно до п. п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, основними завданнями почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування і відповідно ст. 77 ЦПК України є належним доказом у справі.
Після отримання висновку експертів за результатами проведення комісійної судової почеркознавчої експертизи № 10/25-23 від 29.04.2025, апелянт фактично погодився з цим висновком, оскільки заперечень на неповноту, неясність, необґрунтованість висновку експертів до суду першої інстанції не подавав, клопотання про призначення додаткової або повторної експертизи, в порядку ст. 113 ЦПК України, не заявляв.
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника у справі про те, щовизнання спірного договору оренди землі неукладеним порушує права та законні інтереси ОСОБА_2 на розпорядження його власністю, адже їх не підтверджено доказами та вони не спростовують відсутність волевиявлення ОСОБА_4 при підписанні даного правочину, тим більше що суд першої інстанції не визнав в своєму рішенні, а саме в резолютивній його частині, такий договір неукладеним в повному обсязі, а лише витребував з чужого незаконного володіння належну позивачці земельну ділянку, яка наразі становить 1/2 від тієї, відносно якої укладався спірний правочин до її розподілу.
Аргументи скаржника про те, що позивач отримувала орендну плату за користування її земельною ділянкою також не спростовують установлених судом обставин щодо безпідставного використання відповідачем спірної земельної ділянки з посиланням на наявність правочину, який не укладався. Вказане не свідчить про її недобросовісність при отримання коштів, оскільки вона отримала вказане майно у спадок, відповідно, не знала та не могла знати про наявність волевиявлення, обставини укладення чи неукладення спірного договору оренди землі її покійним братом, що було достовірно встановлено лише при розгляді даної справи по суті спору.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06.06.2025 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 06.06.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 05.11.2025.
Суддя-доповідач
Судді