Номер провадження 22-ц/821/1499/25 Справа № 711/9430/24 Категорія: 311000000 Головуючий по 1 інстанції Позарецька С.М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
04 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.
секретар Івануса А.Д.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Горобець Сергій Олександрович
відповідач - Комунальне підприємство «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради
представник відповідача - адвокат Сучило Артем Олегович
особа, що подала апеляційну скаргу: представник відповідача - адвокат Сучило Артем Олегович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради - адвоката Сучила Артема Олеговича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради про нарахування та стягнення заробітної плати, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради про нарахування та стягнення заробітної плати, в якому просила суд:
зобов'язати КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за жовтень 2023 року у розмірі 43 756 грн. 50 коп.;
зобов'язати КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за жовтень 2023 року в розмірі 5 224 грн. 50 коп.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що наказом КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради від 25 вересня 2020 року № 9-к ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року призначено на посаду головного бухгалтера підприємства з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Наказом підприємства від 19 жовтня 2023 року позивача звільнено з посади головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради за угодою сторін.
Сторона позивача, ознайомившись зі штатним розписом КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради, що введений з 01 серпня 2023 року наказом відповідача від 28 липня 2023 року та табелем обліку використаного часу за жовтень 2023 року, вважає, що КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради хибно нараховано та виплачено заробітну плату на користь позивача.
Згідно табеля обліку використання робочого часу ОСОБА_1 у жовтні 2023 року відпрацьовано один робочий день.
Згідно актуального на момент нарахування заробітної плати штатного розпису, посадовий оклад позивача становив 33 000 грн., що у розрахунку на один робочий день становить 1 500 грн.
Позивач вважає, що вказана сума не врахована у розрахунково - платіжній відомості № КП-0000010 за жовтень 2023 року. Крім цього, у вказаній відомості не враховано доплату розміром у 10% встановлену відповідним штатним розписом, що за жовтень 2023 року, у розрахунку за один робочий день, становить 150 грн.
Відповідно до наказу КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради № 4-в про надання відпустки ОСОБА_1 протягом 24 календарних днів, в період з 25 вересня 2023 року по 18 жовтня 2023 року, перебувала у щорічній основній відпустці.
Таким чином, на жовтень 2023 року припало 18 днів календарної відпустки, як зазначено, позивачу мало б бути нараховано оплату у розмірі 15 161 грн. 94 коп., зважаючи на те, що середня заробітна плата за день становить 842 грн. 33 коп. Однак, за вказаний період відпустки, на користь позивача нараховано лише 5 896 грн. 31 коп., тобто згідно розрахунково-платіжної відомості № КП-0000010 за жовтень 2023 року їй не донараховано кошти у розмірі 9 255грн. 63коп.
Відповідачем на користь позивача не враховано у розрахунково - платіжній відомості № КП-0000010 за жовтень 2023 року нарахування компенсації за 39 днів невикористаної відпустки на підставі наказу КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради № 10-к від 19 жовтня 2023 року у розмірі 32 850 грн. 87 коп.
Загальна сума нарахованих коштів, не відображених у розрахунково-платіжній відомості № КП-0000010 за жовтень 2023 року, становить 43 756 грн. 50коп.
За вказаний період на користь позивача відповідачем виплачено заробітну плату у розмірі 29 999грн. 48 коп., також сторона позивача враховує, що додатково з нарахованої заробітної плати утримується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, що становить 8 532 грн. 52 коп.
Отже борг Комунального підприємства «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради перед позивачем по заробітній платі склав 5224 грн. 50 коп. Позивач вказує, що недонарахована заробітна плата в розмірі 43 756 грн. 50 коп. значно вплинула на страховий стаж ОСОБА_1
06 лютого 2025 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Горобець С.О. до суду подано клопотання про поновлення строку, в якому він просить поновити строк для подання позовної заяви. Клопотання обгрунтовано тим, що про порушення прав позивачу стало відомо 08 жовтня 2024 року під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. У момент звільнення, ОСОБА_1 крім наказу про звільнення, будь-яких інших документів щодо розрахунку при звільненні не вручалося, тому вважає, що тримісячний строк для звернення до суду позивачем дотримано.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом та поновлено їй такі строки.
Зобов'язано КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за жовтень 2023 року у розмірі 43 756 грн. 50 коп.
Зобов'язано КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за жовтень 2023 року у розмірі 5 224 грн. 50 коп. без відрахування (утримання) при виплаті податків та обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Стягнуто з КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради в дохід держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Поновлюючи строк звернення до суду з позовною заявою, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідачем не надано суду доказів, що з моменту звільнення ОСОБА_1 з роботи 19 жовтня 2023 року і станом на момент розгляду справи їй направлено письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Суд погодився з позицією сторони позивача про те, що лише при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, яке відбулося не раніше ніж 04 жовтня 2025 року (оскільки доручення прокурора датоване саме 04 жовтня 2025 року) ОСОБА_1 довідалася про інформацію щодо нарахування, виплату їй та розмір заробітної плати.
Задовольняючи позовні вимоги по суті позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свій висновок тим, що з наявних матеріалів справи та встановлених обставин вбачається, що позивачу за жовтень 2023 року не була врахована і виплачена доплата у розмірі 10 %, що встанолено штатним розписом, яка почала діяти з 01 серпня 2023 року у розмірі 150 грн. і посадовий оклад головного бухгалтера на час звільнення становив 33 000 грн. Розрахунково-платіжна відомість за жовтень 2023 року такий розмір не містить, що є порушенням при здійсненні розрахунку розміру зарплати при звільненні позивача. Крім того, судом встановлено, що відповідачем при здійсненні розрахунку при звільненні не було вірно нараховано і виплачено компенсацію за невикористану відпустку. На думку суду позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених трудових прав, тому він дійшов висновку те, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
В апеляційній скарзі представник КП «Черкасиінвестбуд» - адвокат Сучило А.О. просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2025 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що Черкаською окружною прокуратурою підтримується публічне обвинувачення в кримінальному провадженні № 12023250310003192 від 10 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, в якому КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради є потерпілим. Згідно з довідкою про результати участі в якості спеціаліста у кримінальному провадження та висновком експерта від 26 серпня 2024 року про проведення судової економічної експертизи у вищевказаному кримінальному провадженні що наявна зайво сплачена заробітна плата ОСОБА_1 зі сторони КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради за період з жовтня 2020 року по червень 2024 року, що є підтвердженням відсутності зобов'язань відповідача перед ОСОБА_1 по виплаті заробітної плати за жовтень 2023 року.
Скаржник також вказує, що ОСОБА_1 ознайомившись з матеріалами кримінального провадження у жовті 2024 року проігнорувала факт виплати їй зайво сплаченої заробітної плати та звернулася до суду з позовом не вказавши про відомі їй докази, що містяться в кримінальному провадженні. Суд вищевказаного не врахував та дійшов необгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Горобець С.О. зазначено, що доводи апеляційної скарги є необгрутованими та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду. Вказано, що посилання на нові докази, які стали відомі відповідачу з матеріалів кримінального провадження жодним чином не змінюють встановлених судом першої інстанції обставин, оскільки вони стосуються виключно внутрішнього бухгалтерського обліку відповідача та є відображенням даних, що формуються і зберігаються самим же підприємством. Твердження про те, що зазначені скаржником документи не були відомі представнику апелянта є необгрунтованими, адже вони складені та зберігалися у самого відповідача і він є їх розпорядником і їх використання як нових доказів не грунтується на об'єктивних та непереборних причинах, а має характер штучного створення підстав для перегляду законного рішення.
У відповіді на відзив, приведено доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги та зазначено, що суду необхідно прийняти нові докази, долучені до апеляційної скарги для прийняття обгрунтованого висновку у справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Комунального підприємства «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради від 25 вересня 2020 року № 9-к (а.с. 9) ОСОБА_1 з 01 жовтня 2020 року призначено на посаду головного бухгалтера підприємства з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Наказом підприємства від 19 жовтня 2023 року № 10-к (а.с. 16) її звільнено з посади головного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку за угодою сторін, зобов'язано бухгалтера нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані 39 календарних днів щорічної основної відпустки за періоди роботи з 01 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року.
Згідно наказу КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради від 28 липня 2023 року № 5 (а.с. 11) «Про венесення змін до штатного розпису» посадовий оклад позивача змінений з 26 500 грн. на 33 000 грн.
За даними штатного розпису, затвердженого наказом керівника підприємства від 28 липня 2023 року №5, передбачено доплату до посадового окладу 10 % головному бухгалтеру підприємства (вводиться в дію з 01 серпня 2023 року).
Згідно табелю обліку використання робочого часу за жовтень 2023 року (а.с. 12), стосовно головного бухгалтера ОСОБА_1 вбачається, що остання в жовтні 2023 року перебувала у основній щорічній відпустці 18 днів, відпрацьовано 1 день за місяць (8 годин).
Відповідно до наказу від 19 вересня 2023 року № 4-в (а.с. 4-в) про надання відпустки, ОСОБА_1 встановлено період відпустки з 25 вересня 2023 року по 18 жовтня 2023 року, тобто 24 календарні дні, приступити до роботи 19 жовтня 2023 року.
Також встановлено, що 08 жовтня 2024 року прокурором Черкаської окружної прокуратури Бак Є. затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (кримінальне провадження № 12023250310003192) (а.с. 55).
Відповідно до доручення прокурора від 04 жовтня 2024 року (а.с. 54) відкрито матеріали іншій стороні на виконання вимог ст. 290 КПК України, тобто завершене досудове розслідування та надано можливість стороні захисту, зокрема, ознайомитися із матеріалами кримінального провадження тощо.
Відповідно до форми ОК-7 Пенсійного фонду України (а.с. 78), стосовно ОСОБА_1 , у жовтні 2023року їй КП «Черкасиінвестбуд» нараховано та виплачено 5 896,31грн.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 2 КЗпП України визначено основні трудові права працівників
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.
Частиною 2 ст. 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на гідне ставлення з боку роботодавця, інших працівників, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби або реабілітації, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 115 КЗпП України визначено строки виплати заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно ч. 2 ст. 116 КЗпП України у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на час звільнення з посади позивача) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116) минуло не більше одного року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом, скільки матеріали справи не містять доказів, що відповідачем на виконання вимог ст. 116 КЗпП України позивач отримував письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітні плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має паво згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні). Оскільки доручення прокурора на відкриття матеріалів іншій стороні (а.с. 54) датоване 04 жовтня 2024 року, доводи сторони позивача про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в жовтні 2024 року, в тому числі з наявною в них інформацією щодо нарахування, виплату їй та розмір заробітної плати при її звільненні обгрунтовано визнано судом доведеними та враховано під час висновку про поновлення строку на звернення до суду (позовна заява подана 03 грудня 2024 року).
Щодо висновку суду про зобов'язання КП «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за жовтень 2023 року у розмірі 43 756 грн. 50 коп. та виплатити заробітну плату за жовтень 2023 року у розмірі 5 224 грн. 50 коп. без відрахування (утримання) при виплаті податків та обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що з 01 серпня 2023 року відповідно до штатного розпису та на час звільнення ОСОБА_1 її посадовий оклад як головного бухгалтера становив 33 000 грн, однак розрахунково-платіжна відомість за жовтень 2023 року такий розмір не містить, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що це є порушенням при здійсненні розрахунку розміру зарплати при звільненні позивача.
Також судом першої інстанції при дослідженні розрахункових документів було встановлено, що позивачу за жовтень 2023 року не нараховано компенсацію за 39 календарних днів невикористаної відпустки, враховуючи дані наказу від 19 жовтня 2023 року №10-к, що становить 32 850 грн. 87 коп. Провівши розрахунок заборгованості на підставі наявних матеріалів справи та доводів сторін, суд дійшов висновку, що нарахуванню підлягають кошти у розмірі 43 756 грн. 50 коп., при цьому з урахуванням отриманих позивачем коштів борг підприємства перед ОСОБА_1 склав 5 224 грн. 50 коп. Перевіривши висновок суду в цій частині та приведені ним в рішенні розрахунки, колегія суддів вважає їх обгрунтованими та такими, що відповідають наявним матеріалам справи та наданим сторонами доказам. Скаржником такі висновки суду не спростовано та не приведено своїх контррозрахунків. Доводи апелянта про те, що згідно висновку експерта від 26 серпня 2024 року за наслідками проведення економічної експертизи у кримінальному провадженні № 120232250310003192 встановлено, що у ОСОБА_1 наявна зайво сплачена заробітна плата зі сторони відповідача за період з 01 жовтня 2020 року по 30 червня 2024 року не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки не спростовують висновку суду про допущення помилок роботодавця у нарахуванні та виплаті всіх належних ОСОБА_1 сум при звільненні, що є порушенням трудового законодавства.
Інші доводи апеляційної скарги про наявність в матеріалах кримінального провадження доказів заволодіння позивачем грошовими коштами відповідача шляхом зловживання своїм службовим становищем також відхиляються колегією суддів оскільки вони не стосуються виниклих спірних правовідносин між сторонами з приводу порушень, що виникли при звільненні позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам як в підтвердження позовних вимог так і в їх заперечення та дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду першої інстанції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Черкасиінвестбуд» Черкаської міської ради - адвоката Сучила Артема Олеговича залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2025 року.
Судді