Провадження № 11-сс/821/514/25 Справа № 711/9109/25 Категорія: ст. 303 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
05 листопада 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
прокурор ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.10.2025, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора Черкаської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.10.2025 відмовлено у задоволенні зазначеної вище скарги з посиланням на те, що оскільки заява ОСОБА_7 подана 27.09.2025 була розглянута прокурором 02.10.2025 та надано відносно неї відповідь, то бездіяльності органу прокуратури у вказаних діях не вбачається. При цьому скарга не підлягає до задоволення, оскільки є безпідставною та необґрунтованою та у заяві від 27.09.2025 відсутні об'єктивні дані, які свідчили б ймовірність вчинення кримінальних правопорушень, а викладених у заяві обставин недостатньо для того, щоб внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді через систему «Електронний суд» ОСОБА_7 18.10.2025 подав апеляційну скаргу, а 24.10.2025 додаткові пояснення у справі та просив скасувати ухвалу слідчого судді від 14.10.2025 і ухвалити нову, якою зобов'язати прокурора Черкаської обласної прокуратури внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111, 139 та 384 КК України за його заявою від 27.09.2025.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що при ухваленні судового рішення було враховано позицію прокурора. Натомість викладені ним у заяві обставини свідчать про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 111, 139 та 384 КК України та містять ознаки їх складів. Також ним надано копії документів на їх підтвердження. Водночас, закон не покладає на заявника обов'язок з достовірністю наводити у заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення усі елементи складу злочину, достатньо даних про його об'єктивні ознаки. При цьому суб'єктивна думка чи відомості отримані прокурором з інших джерел є нерелевантними.
Також в апеляційній скарзі вказано на те, що в оскаржуваному судовому рішенні від 14.10.2025 зазначено, що листом прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 02.10.2025 за №10-934 вих-25 ОСОБА_7 було повідомлено, що його звернення не є повідомленням про кримінальні правопорушення, оскільки за викладених обставин, не містить даних про вчинення кримінального правопорушення, тому підстав для внесення відомостей до ЄРДР за вказаними фактами на даний час, не вбачається. Даного листа з Черкаської обласної прокуратури скаржник не отримував. Водночас, з даного твердження має місце беззаперечна бездіяльність Черкаської обласної прокуратури стосовно невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР (яка є предметом розгляду в даній справі).
Скаржник з посиланням на положення КПК України наголошує на обов'язку уповноваженої особи після надходження заяви розпочати саме досудове розслідування, яке розпочинається після внесення відомостей до ЄРДР.
Скаржник ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про здійснення розгляду його апеляційної скарги в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено, однак ОСОБА_7 через технічні перешкоди не зміг з власного пристрою належним чином під'єднатися до відеоконференції та налагодити звук, тому просив суд розглядати скаргу в його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається та встановлено слідчим суддею, що 27.09.2025 ОСОБА_7 , з використанням адреси електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » подав заяву підписану за допомогою ЕЦП файлу із назвою до Черкаської обласної прокуратури (адреса електронної поштової скриньки обласної прокуратури - «ІНФОРМАЦІЯ_2»), якою просив внести відомості про кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 111, частиною 2 статті 384 та частиною 1 статті 139 КК України, за даною заявою, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування.
В обґрунтування заяви ОСОБА_7 вказав на те, що йому стало відомо про обставини причетності сімейства ОСОБА_8 (адвоката ОСОБА_9 та його дружини ОСОБА_10 , а також їхньої доньки ОСОБА_11 та сина ОСОБА_12 ) до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111, 384 та 139 КК України.
Зокрема, вказані особи були завербовані представниками російської федерації з боку осіб на ім'я ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , колишній співробітник ФСБ рф) з метою використання як агентів впливу для здійснення підривної діяльності проти України.
Так, 18.08.2025 ОСОБА_11 подала до Подільського районного суду міста Києва у позовну заяву про стягнення аліментів на утримання дружини, у якій зазначила завідомо недостовірну підставу для отримання аліментів - вчинення ним кримінального правопорушення на предмет придбання наркотичних засобів та використання грошового забезпечення для цього.
Водночас, ОСОБА_10 безпідставно вказала про зазначений недостовірний факт при поданні документів до державної інституції - Борщагівської сільської ради Київської області.
При цьому було здійснено посилання на постанову Солом'янського районного суду міста Києва у справі № 760/11969/24, яка таких відомостей не містить. Із повним текстом вказаної постанови члени сімейства Горюнових були обізнані у повному обсязі (що вказує на умисел при поданні недостовірних відомостей. Разом з тим, наразі підробка документів щодо перебування у стані наркотичного сп'яніння оспорюється у рамках кримінального процесу).
Члени вказаного сімейства неодноразово розповсюджують неправдиві дискредитаційні відомості щодо нього як посадовця СБ України в осередку різних державних органів та осіб, що вказує на здійснення ними дискредитаційної кампанії, спрямованої проти СБ України задля зниження довіри громадян до влади, ускладенння реалізації національних інтересів з метою полегшення досягнення цілей ворожими силами рф шляхом ослаблення обороноздатності.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви ОСОБА_11 від 18.08.2025 вбачалося, що її батьки являються пенсіонерами та не мають відповідних доходів. Проте, у їх власності перебуває новобудова за адресою: АДРЕСА_1 (не виключено, що будівництво фінансувалося з боку представників рф у якості винагороди за здійснення відповідної протиправної діяльності).
Окрім цього син у вказаному сімействі - ОСОБА_12 , являється медичним працівником у відділенні щелепно-лицьової хірургії Черкаської обласної лікарні, куди систематично привозять військових, що отримали поранення внаслідок бойових дій (у тому числі додатково вимагаючи грошові кошти від членів їх сімей).
Як йому відомо, ОСОБА_12 (не виключено, що за обставин співпраці з рф) іноді, всупереч установленим обов'язкам (у тому числі під час несення чергувань) та правилам медичного працівника, умисно не надає необхідну допомогу постраждалим внаслідок бойових дій (враховуючи медичну освіту, завідомо відомо про можливість настання наслідків).
Окрім цього, КДКА Рівненської області наразі проводиться перевірка щодо здійснення проступків з боку адвоката ОСОБА_9 (у тому числі із вказаних вище питань) для скасування права на зайняття адвокатською діяльністю - лист від 10.09.2025 № 662.
На думку заявника викладене свідчить про наявність у діяннях ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ознак вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 111 КК України (державна зрада - умисно вчинені діяння шляхом надання представникам російської федерації допомого в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану), а також частиною 2 статті 384 КК України (введення в оману Подільського районного суду міста Києва, пов'язане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, зокрема, передбаченого частиною 1 статті 307 КК України) та частиною 1 статті 139 КК України (ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу).
Листом прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 від 02.10.2025 за №10-934 вих-25 ОСОБА_7 було повідомлено, що його звернення не є повідомленням про кримінальні правопорушення, оскільки за викладених обставин, не містить даних про вчинення кримінального правопорушення. З огляду наведене, підстав для внесення відомостей до ЄРДР за вказаними фактами на даний час, не вбачається.
01.10.2025 скаржник звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність прокурора стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, якою просив зобов'язати прокурора Черкаської обласної прокуратури внести відомості до ЄРДР за його заявою від 27.09.2025 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.384 та ч.1 ст.139 КК України. Дану скаргу обґрунтовано аналогічними доводами, викладеними у заяві від 27.09.2025.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.10.2025 у задоволенні зазначеної вище скарги відмовлено з посиланням на те, що скарга заявника про вчинення кримінального правопорушення не містить відповідних доказів на підтвердження заяви про вчинення кримінальних правопорушень, а викладених у заяві обставин недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування. Дана заява була предметом детального вивчення у судовому засіданні, так як повідомлення Черкаської обласної прокуратури за підписом прокурора відділу ОСОБА_6 конкретизувала відсутність підстав на внесення відомостей, тобто виконано вимого щодо перевірки зазначених обставин на наявність в діях кримінальних правопорушень. Таким чином, повідомлені обставини не містять вимог до відомостей, які можуть сприйматися реєстратором як достатні для виконання умов, передбачених для внесення відомостей та ініціювання досудового розслідування для перевірки зазначених фактів. Відтак, на думку слідчого судді, відсутня і бездіяльність органу прокуратури.
Такими є встановлені обставини справи, а зазначене питання бездіяльності органу досудового розслідування, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальні правопорушення має наступне правове регулювання.
Частина 1 ст.24 КПК України гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Системний аналіз положень ст. ст. 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Положеннями ст.25 КПК України (яка регламентує засаду публічності у кримінальному судочинстві) встановлено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Ця норма пов'язана з ч.5 ст.214 КПК України згідно якої до ЄРДР вноситься, зокрема, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може мати місце лише у разі надходження до компетентного суб'єкта заяви, яка містить інформацію про вчинення саме кримінального правопорушення, та невнесення відповідного запису до ЄРДР протягом 24 годин з моменту надходження такої заяви.
Виходячи зі змісту ст.214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Тобто слідчий, прокурор зобов'язані проаналізувати викладені в повідомленні про злочин фактичні обставини діяння та визначити попередньо, під ознаки якого злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК України, таке діяння підпадає.
Положення ст.214 КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відтак, не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та заява, яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення саме кримінального правопорушення. Всі інші заяви після їх надходження підлягають розгляду згідно із Законом, яким не є Закон про кримінальну відповідальність.
Розглядаючи скаргу на бездіяльність посадових осіб щодо невнесення відомостей до ЄРДР слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Згідно висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Скаржник в своїй заяві вказує на обставини вчинення певними особами правопорушень, які мають ознаки злочинів, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.384 та ч.1 ст.139 КК України КК України.
Так, ч.2 ст.111 КК України встановлює кримінальну відповідальність за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану. Склад злочину за ч.2 ст.111 КК України (державна зрада в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту) включає об'єктивну сторону - вчинення одного з трьох діянь: перехід на бік ворога, шпигунство або надання допомоги іноземній державі в підривній діяльності. Перехід на бік ворога полягає в наданні безпосередньої допомоги державі, з якою Україна перебуває в умовах воєнного стану або збройного конфлікту. Форми такого переходу можуть бути різними: перехід до ворога через лінію фронту; вступ до армії ворожої держави; участь за її завданням у бойових діях проти України; надання різної допомоги агентам такої держави та ін. Перехід на бік ворога може полягати як у переході на територію ворожої держави (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги такій державі або її представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові. Шпигунство - друга форма державної зради - це передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю (див. коментар до ст. 114 КК). Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Допомога у проведенні підривної діяльності може виявлятися у сприянні резидентам (таємним представникам іноземних розвідок), укритті розвідника або його спорядження, вербуванні агентів для проведення підривної діяльності проти України тощо. Цією формою охоплюються й випадки, коли особа за завданням іноземних держав або їх представників організовує (або вчинює) на шкоду Україні будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча). У таких випадках відповідальність повинна наставати за сукупністю злочинів (наприклад, за статтями 111 і 113 чи 112 КК). У цій формі державна зрада вважається закінченою з моменту, коли особа фактично почала надавати допомогу іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
Частина 2 ст.384 КК України передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках та дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів. З об'єктивної сторони даний злочин характеризується вчиненням завідомо неправдивих свідчень, висновку експерта чи неправильного перекладу. У даному випадку важливо зауважити, що неправдивість показань, висновку чи перекладу встановлюється лише судом під час винесення вироку. З цього моменту злочин вважається закінченим.
Частина 1 ст.139 КК України визначає кримінальну відповідальність за ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого та об'єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення полягає у ненаданні допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, медичним працівником, який зобов'язаний її надавати.
При цьому заявник не вказує на фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретних подій злочинів, про які він заявляє, що позбавляє можливості суд встановити наявність в його повідомленні об'єктивних даних, які дійсно свідчать про вчинення перелічених ним вище кримінальних правопорушень.
Проаналізувавши викладені відомості у заяві ОСОБА_7 , адресованій Черкаській обласній прокуратурі 27.09.2025 колегія суддів приходить до висновку про те, що зміст цього повідомлення про вчинення кримінальних злочинів не містить даних про наявність ознак злочинів, а бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може мати місце лише у разі надходження до компетентного суб'єкта заяви, яка містить інформацію не про будь-яку факт, а про вчинення саме кримінального правопорушення, та невнесення відповідного запису до ЄРДР протягом 24 годин з моменту надходження такої заяви, відтак у даному випадку така бездіяльність у діях уповноважених осіб Черкаської обласної прокуратури - відсутня.
Викладені вище норми права спростовують доводи апеляційної скарги, що вимога про внесення відомостей до ЄРДР на підставі заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення передбачає обов'язок внесення відомостей до ЄРДР уповноваженими особами та оцінка заяви (повідомлення) на предмет наявності ознак складу кримінального правопорушення здійснюється вже після їх внесення слідчим чи прокурором, а не іншою особою, зокрема, й слідчим суддею.
Отже, слідчим суддею правомірно надано оцінку та зроблено аналіз змісту заяви ОСОБА_7 з повідомленням про злочини, що відповідає висновку ВП ВС від 30.01.2019 у справі № 818/1526/18, як зазначалося вище.Бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, може мати місце лише у разі надходження до компетентного суб'єкта заяви, яка містить інформацію не про будь-яку факт, а про вчинення саме кримінального правопорушення, та невнесення відповідного запису до ЄРДР протягом 24 годин з моменту надходження такої заяви. Цим самим слідчим суддею дано оцінку діям органу прокуратури.
Апеляційна скарга в даній справі не містить посилань на обставини, які б вказували на помилку у вирішенні слідчим суддею скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_7 , і зводиться до незгоди скаржника з прийнятим слідчим суддею рішенням.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_7 не підлягає до задоволення, а ухвала слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.10.2025 про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.10.2025, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність прокурора Черкаської обласної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді