Провадження № 11-кп/821/782/25 Справа № 693/1457/25 Категорія: ст. 331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
30 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі: в режимі відеоконференції:
прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси виділені матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.12.2025,
В провадженні Жашківського районного суду Черкаської області перебувають матеріали кримінального провадження № 42024252100000051 від 02.07.2024 щодо ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України; ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 с. 306 КК України; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України; ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України; ОСОБА_21 , у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. ч. 1, 2 ст. 209, ч. 3 ст. 307 КК України; ОСОБА_22 у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 321 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_23 , ОСОБА_24 у вчиненні кримінальних правопорушень ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 днів, з можливістю внесення застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 грн., з покладанням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
17.10.2025 ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.12.2025 включно, із можливістю внесення застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 грн., з покладаннями відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі звільнення ОСОБА_7 з-під варти у зв'язку з внесення застави.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та ухвалити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю. Просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що жоден ризик, передбачений ст. 177 КПК України, прокурором не доведений. Обвинуваченому ОСОБА_7 не має сенсу переховуватися від суду так як, враховуючи його попередні судимості він розуміє, що при переховуванні він сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі.
В ухвалі суду вказано, що ОСОБА_7 може впливати на свідків, однак обвинуваченому не має сенсу впливати на осіб, оскільки вони вже надали органам досудового розслідування показання. У матеріалах справи наявні свідки залучалися до проведення НСРД та відповідно у судовому засіданні лише зможуть підтвердити що дані слідчі дії проводилися.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали зазначає про те, що 17.10.2025 судом було оголошено резолютивну частину ухвали, а її повний текст був оголошений 21.10.2025 без участі сторін та відповідно отриманий 23.10.2025 шляхом доставки на електронного суду.
Сторона захисту не була обізнана із мотивами прийнятого рішення, а тому вважає, що в даному випадку строку на оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити з наведених в них підстав, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, виділені матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга, до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно з п. 11 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Апеляційним судом встановлено, що захисник ОСОБА_8 був присутнім в судовому засіданні 17.10.2025, повний текст ухвали був оголошений 21.10.2025, та відповідно отриманий 23.10.2025, а тому пропустив строк на апеляційне оскарження з поважної причини, тому апеляційний суд вважає доцільним поновити захиснику ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали та розглянути апеляційну скаргу сторони захисту по суті.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано.
Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з врахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду клопотання прокурора суд першої інстанції встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_7 може ухилитися від суду так як усвідомлює, що невідворотність вказаного покарання у разі визнання його винним, може спонукати його до переховування від суду, може продовжити свою незаконну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки неодноразово вчиняв злочини пов'язані з незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, вплинути на свідків та інших обвинувачених або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, про наявність яких, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини, як специфіка кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування діянь.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії, в тому числі, особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, від 7 до 12 років з конфіскацією майна.
Суд першої інстанції врахував, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У рішенні по справі «Wпроти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними. При апеляційному розгляді встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та встановлена обґрунтована наявність ризиків, визначених п.1,3,4 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
З матеріалів провадження вбачається, що у кримінальному провадженні в суді першої інстанції не завершено судове слідство, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.
При цьому враховується, що пред'явлене обвинуваченому ОСОБА_7 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за якими йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого, який ніде не працює, не має офіційного джерела доходів та сталих соціальних зв'язків, а також стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, за даним кримінальним провадженням інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, обвинуваченому не обирався.
Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, з огляду на стадію судового розгляду, врахував тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 , характер і обставини вчинення кримінальних правопорушень, надав оцінку особі останнього, з врахуванням чого дійшов вірних висновків про те, що ризики, наведені прокурором, продовжують існувати і є доведеними, що не дає підстав для обрання обвинуваченому інших, більш м'яких запобіжних заходів, зважаючи на серйозність висунутого йому обвинувачення у вчиненні, в тому числі, особливо тяжких злочинів, так як він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Перевіряючи доведеність наявних ризиків, суд першої інстанції врахував, що обвинувачений ОСОБА_7 розуміючи тяжкість покарання яке йому загрожує у разі встановлення вини, може ухилитися від суду, незаконно впливати на свідків по даному провадженню з метою зміни показів, враховуючи, що свідки в судовому засіданні не допитані, а суд приймає до уваги покази надані свідками безпосередньо під час судового розгляду.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив обвинуваченим ОСОБА_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, з можливістю внесення застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605600 грн., оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів позбавлена можливості перевіряти фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки це належить до компетенції місцевого суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої особи кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволяють стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисника про недоведеність ризиків, які обумовлюють продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час її апеляційного розгляду, не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_25 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Апеляційна скарга не містять доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення. Порушень вимог КПК України, які б істотно обмежували права обвинуваченого та могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції колегією суддів не виявлено. На думку колегії суддів, існування ризиків у ході судового розгляду було доведено прокурором, наявність цих ризиків обґрунтовано відображено в ухвалі суду першої інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції, та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 .
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. 183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати
Поновити захиснику ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали Жашківського районного суду Черкаської області від 17.10.2025, з огляду на поважність причин його пропуску.
Ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2025 року про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.12.2025, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_26 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді