Справа №760/13862/25 1-кп/760/3097/25
05 листопада 2025 року Солом'янський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві кримінальне провадження № 12025100170000043 від 18.03.2025 щодоОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Лисичанськ Луганської області, не працюючий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання на території м. Києва та Київської області, раніше судимого 04.12.2003 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.1 ст.185, ч.4 ст.296, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.104 КК України звільненого з іспитовим строком на 2 роки; 29.09.2005 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ст.70, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільненого з іспитовим строком на 2 роки; 27.07.2007 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі; 18.09.2012 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185 КК України до арешту строком на 4 місяці; 21.12.2015 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 21.12.2017 року направлений для відбування покарання у виді 5 років позбавлення волі; 13.12.2018 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21.12.2015 року, та остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 15.02.2024 по відбуттю строку покарання, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи раніше неодноразово судимим, останній раз 13.12.2018 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21.12.2015 року, та остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 15.02.2024 по відбуттю строку покарання, вчинив новий злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 17.03.2025, приблизно о 22 год. 12 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину «Vodafone», що знаходиться на другому поверсі Центрального залізничного вокзалу ст.«Київ-Пасажирський», що за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, помітив мобільний телефон марки «Infinix x6532» моделі Smart 9, НОМЕР_3, IMEI2: НОМЕР_1 , об'ємом пам'яті 64 ГБ, сірого кольору, що знаходився на презентаційному стенді, який належить ФОП ОСОБА_7 , та в останнього виник умисел на таємне повторне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливі мотиви та з метою незаконно збагатитись за рахунок чужого майна.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, 17.03.2025, приблизно о 22 год. 15 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи у магазині «Vodafone», що знаходиться на другому поверсі Центрального залізничного вокзалу «Київ-Пасажирський» за адресою: м. Київ, пл. Вокзальна, 1, діючи умисно, переслідуючи мету наживи та особистого матеріального збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не завадить йому у вчиненні крадіжки, викрав мобільний телефон марки «Infinix x6532» моделі Smart 9, НОМЕР_3, IMEI2: НОМЕР_1 , об'ємом пам'яті 64 Гб, сірого кольору, вартість якого згідно висновку експерта від 24.03.2025 № СЕ-19/111-25/17270-ТВ становить 3369,03 гривні.
У подальшому, діючи умисно, повторно, передбачаючи можливість настання наслідків у вигляді спричинення майнових збитків та бажаючи настання наслідків, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, утримуючи при собі таємно викрадене чуже майно, що належить ФОП ОСОБА_7 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, спричинивши майнової шкоди ФОП ОСОБА_7 , на загальну суму 3369,03 грн., яку в подальшому було повністю відшкодовано шляхом повернення майна потерпілому.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України, а саме як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Потерпілий ФОП ОСОБА_7 викликалася в судові засідання в порядку, передбаченому КПК України, подала заяву про проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду без її участі, зазначила, що цивільний позов у кримінальному провадженні подавати не буде.
Відповідно до положень ст.325 КПК України, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, встановив можливість за відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини під час судового розгляду та вирішив проводити судовий розгляд без потерпілого.
У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки під час судового розгляду судом було встановлено, що встановлені у даному кримінальному провадженні обставини ніким не оспорюються та проти цього не заперечують учасники судового провадження, то було визнано недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин.
При цьому, судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі вищенаведеного суд вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив вищевстановлені обставини кримінального правопорушення, а також підтвердив, що в березні 2025 року у м. Києві на території залізничного вокзалу викрав мобільний телефон.
Також ОСОБА_4 зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнає повністю та щиро розкаюється у вчиненому, злочин вчинив внаслідок скрутного матеріального становища.
Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).
Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Виходячи з вищенаведеного суд на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом доходить висновку про визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до чч.1-3 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України (тяжкий злочин), відсутність фактичної завданої злочином майнової шкоди потерпілому ФОП ОСОБА_7 , особу винного, який під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває.
Виходячи з пп.1, 5 ч.1, ч.2 ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнано щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 , вчинення ним кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища.
Обставин, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Як передбачено ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
У зв'язку з цим суд також враховує, що відомості про працевлаштування, інше джерело доходу, утриманців щодо ОСОБА_4 відсутні, був раніше неодноразово засуджений, останній раз 13.12.2018 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 21.12.2015 року, та остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 15.02.2024 по відбуттю строку покарання, отже, суд доходить висновку, що лише фактичне відбування ОСОБА_4 покарання в умовах ізоляції здатне досягти мети покарання як кари, виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, встановленої ч.4 ст.185 КК України, визначений вироком вид та міра покарання є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
За вищевказаних обставин суд також вважає, що щире каяття з боку обвинуваченого, вчинення ним кримінального правопорушення внаслідок скрутного матеріального становища істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому підстав для застосування стст.69, 75 КК України судом не встановлено.
Суд також доходить висновку про наявність підстав залишити в силі обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили та зарахувати йому в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 18.03.2025 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі на підставі ч.5 ст.72 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Під час досудового розслідування проводилася експертиза:
- висновок експерта Київського НДЕКЦ МВС України від 24.03.2025 №CE-19/111-25/17270-ТВ, вартість проведеної судової експертизи становить 1591,80 грн., що у відповідності до вимог ст.122 КПК України є процесуальними витратами.
Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки судом ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, то суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 1591,80 грн.
Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.2, 63, 65-67, 185 КК України, стст.2, 4, 5, 100, 349, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання рахувати з дня затримання, тобто з 18.03.2025 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 18.03.2025 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили.
Речові докази:
- оптичні диски - DVD-R диски, лазерний диск з відеозаписом з нагрудної бодікамери №858811, копію медичної документації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання;
-мобільний телефон марки «Infinix х6532» моделі Smart 9, об?ємом - пам?яті 64 Гб, imeil: НОМЕР_2 , Imei2: НОМЕР_1 , - залишити у розпорядженні потерпілого ФОП ОСОБА_7 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави вартість документально підтверджених витрат на залучення експерта в розмірі 1591,80 грн.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1