СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/15233/25
пр. № 2/759/6794/25
05 листопада 2025 рокусуддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
08.07.2025року позивачка звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 квітня 2024 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Мізірною Я.В. за реєстровим № 1381, відповідно до умов якого Позикодавець передав у позику Позичальнику грошові кошти у розмірі 235 005 (двісті тридцять п'ять тисяч п'ять) гривень 60 копійок, що на момент укладання угоди за курсом НБУ є еквівалентом суми 6000 доларів США 00 центів.
В подальшому, ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується постановою про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 13.03.2025 року у ВП № 77490530.
Згідно з п. 1 Договору позики, передачу грошей здійснено до підписання договору позики. Факт підписання договору Позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання.
У відповідності до п. 2.2. Договору позики, розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 16 квітня 2024 року.
В подальшому, Позичальник надану суму позики у строк до 16 квітня 2024 року не повернув, чим в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором позики.
Відповідно до п. 2.4. Договору позики, повернення грошових коштів на вибір Позичальника може здійснюватися як частинами, так і однією сумою, яка може бути передана Позикодавцеві не пізніше вказаної вище дати.
Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за договором позики в розмірі 235 005,60 грн. та судовий збір.
15.07.2025року ухвалою суду справу прийнято до провадження та прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст. 174 ЦПК України, визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст. ст. 174, 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Враховуючи наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 квітня 2024 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Мізірною Я.В. за реєстровим № 1381, відповідно до умов якого Позикодавець передав у позику Позичальнику грошові кошти у розмірі 235 005 (двісті тридцять п'ять тисяч п'ять) гривень 60 копійок, що на момент укладання угоди за курсом НБУ є еквівалентом суми 6000 доларів США 00 центів.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 , що підтверджується постановою про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 13.03.2025 року у ВП № 77490530.
Судом встановлено, що згідно з п. 1 Договору позики, передачу грошей здійснено до підписання договору позики. Факт підписання договору Позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання.
Судом встановлено, що у відповідності до п. 2.2. Договору позики, розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 16 квітня 2024 року.
Відповідно до вимог статей 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України: за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інший речей, визначених родовими ознаками; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, не повернув позику ані в установлений договором термін, ані в подальшому.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі №6-79цс14, застосування якої є обов'язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання маж бути виконане у гривнях.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач у визначені договором позики строки не повернув в повному обсязі суму позики, вимоги позивача щодо повернення суми позики є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст. ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, ст. ст. 192, 524, 526, 533, 625, 1046-1050 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 заборгованість за Договором позики від 12 квітня 2024 року в розмірі 235 005 (двісті тридцять п'ять тисяч п'ять) гривень 60 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 судовий збір в розмірі 2350,06 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Святошинським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://sv.ki.court.gov.ua.
Суддя: Л.М. Шум