Справа № 120/4930/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
05 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення №2919/02-32-04-05-16 від 04.04.2025 про виключення ТОВ "Рапсодія" з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2025 рік.
Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного в межах даної адміністративної справи рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №2919/02-32-04-05-16 від 04.04.2025 про виключення ТОВ "Рапсодія" з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2025 рік до вирішення справи по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що прийняття рішення про виключення Товариства з реєстру платників єдиного податку четвертої групи може створити перешкоди у діяльності Товариства та призвести до значних збитків, оскільки внаслідок виконання такого рішення Товариство змушене перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року в задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник відзначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено останню до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, надіслав на адресу суду власні заперечення в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства та залишити без змін ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року.
Так, на переконання контролюючого органу, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову за змістом по суті співпадають з предметом позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, а тому вжиття заходів забезпечення позову у цій справі стане саме фактичним ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що є неприпустимим та суперечить меті застосування норми статті 150 КАС України.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАПСОДІЯ» (Код ЄДРПОУ 25498159) (надалі-Товариство) зареєстровано як юридична особа. Основний вид діяльності Товариства 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку до ГУ ДПС у Вінницькій області, як до контролюючого органу за свої місцезнаходження, засобами електронного зв'язку Товариством подано наступний перелік документів: загальна звітна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік, дата реєстрації в системі 19 лютого 2025 року; відомості про наявність земельних ділянок, що є додатком № 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, дата реєстрації в системі 19 лютого 2025 року; розрахунок мінімального податкового зобов'язання за податковий (звітний) 2024 рік, що є додатком № 3 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, дата реєстрації в системі 19 лютого 2025 року ; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2024 рік, дата реєстрації в системі 13 лютого 2025 року.
Відповідно до квитанцій №2 від 19.02.2025 року вказані документи доставлені до контролюючого органу та прийняті ним з присвоєнням статусу «Прийнято пакет».
Разом із тим, 4 квітня 2025 року ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про виключення Товариства з реєстру платників єдиного податку четвертої групи, оскільки у встановлений термін не було подано звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Слід також зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову колегією суддів встановлено, що предметом спору у цієї справі є, зокрема, оскарження рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №2919/02-32-04-05-16 від 04.04.2025 про виключення ТОВ "Рапсодія" з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2025 рік.
Так, правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, визначаються положеннями ПК України.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивач, як на підставу для забезпечення позову, зазначив, що рішенням Головного управління ДПС у Вінницькій області №2919/02-32-04-05-16 від 04.04.2025 виключено ТОВ "Рапсодія" з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2025 рік, внаслідок чого позивач буде зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, а зміна системи оподаткування призведе до того, що на товариство буде покладено додаткове навантаження у вигляді податку на додану вартість, що в свою чергу може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності, розірвання договірних правовідносин з контрагентами, тощо.
Також, позивач відзначає про ймовірність нарахування у податковому (звітному) році або попередніх періодах податків та зборів, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення його господарської діяльності.
З даного приводу, судова колегія зауважує, що вжиття таких заходів наразі зумовлює фактичне вирішення спору по суті, в той час, як факт правомірності чи протиправності винесення оскарженого рішення відповідача повинно бути встановлено під час повного, всебічного і об'єктивного судового розгляду справи.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявник не надав жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.
Наразі, зміст заяви позивача про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки заявником не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В контексті викладеного, колегія суддів доходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і тому підстави для її скасування або зміни відсутні.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсодія" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.