Справа № 129/760/24
Головуючий у 1-й інстанції: Бондар О.В.
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
05 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
27.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Гайсинського районного суду Вінницької області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №49 від 23.02.2024 року про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст. 210 КУпАП.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2025 року позов залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права звернувся з апеляційною скаргою у якій просив скасувати її та направити справу до суду для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції від 16 грудня 2025 року не містить належних висновків щодо неможливості розгляду справи по суті за відсутності позивача.
Заслухавши, суддю-доповідача, прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою судді Дєдова С.М. від 28.02.2024 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 17.04.2024 р.
20.03.2024 р. відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.
17.04.2024 р. суд отримав відповідь на відзив від представника позивача.
17.04.2024 р. розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача, який бажав подати до суду заперечення на відповідь на відзив.
14.05.2024 р. до суду представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив.
03.06.2024 р. розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача на 27.06.2024 р.
10.07.2024 р. представником позивача заявлено відвід судді Дєдову С.М., який задоволено ухвалою суду від 10.07.2024 р.
Відповідно до розпорядження та протоколу автоматичного розподілу справи від 11.07.2024 р. між суддями визначено головуючим суддю Бондар О.В.
Представник позивача і позивач у судове засідання 23.10.2024 не прибули, судова повістка повернулася з відміткою про відсутність позивача за місцем проживання, зазначеним ним у позові, представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 16.12.2024 р. позивач та його представник повторно не з'явилися, клопотань не заявляли, судова повістка повернулася з відміткою про відсутність позивача за місцем проживання, зазначеним ним у позові, що свідчить про те, що позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що неявки позивача та його представника в судові засідання свідчить про небажання підтримувати позовні вимоги та умисне затягування розгляду і вирішення справи по суті, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його передчасним з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України обумовлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на конструкцію норм частини п'ятої статті 205, пункту 4 частини першої статті 240 КАС України серед підстав для застосування передбаченого цими статтями наслідку виокремлено як альтернативні: неявка позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення позивачем про причини неявки в судове засідання.
Водночас, комплексний аналіз положень зазначених норм процесуального закон дає підстави для таких висновків.
Залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 205, пункту 4 частини 1 статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:
а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;
б) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;
в) неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;
г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;
ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Отже, вирішуючи питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених зазначеними нормами процесуального закону, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також з'ясувати, чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Дана правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №826/10538/17.
Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив із того, що позивач та його представник про дату, час та місце розгляду справи (23.10.2024 та 16.12.2024) щоразу були завчасно, належним чином повідомлені.
Дійсно, факт належного повідомлення позивача та його представника про дату, час та місце розгляду справи підтверджується матеріалами справи.
Натомість оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не містить жодних висновків щодо неможливості розгляду справи по суті за відсутності позивача.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
За таких обставин суд першої інстанції, не з'ясувавши наведені обставини та залишивши позов без розгляду, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Згідно з частиною 3 ст. 312 визначено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Статтею 320 КАС України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, зважаючи на приписи статей 312, 317 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення скасувати.
Справу направити до Гайсинського районного суду Вінницької області для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.