ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11001/24
провадження № 2-о/753/105/25
"05" листопада 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання, утримання та здійснення догляду за неповнолітньою дитиною,
04 червня 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла зазначена заява.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 05 червня 2024 року справу передано для розгляду судді Якусику О.В.
Заявник просить суд установити той факт, що він самостійно виховує, утримує та здійснює догляд за неповнолітньою дитиною - донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку він самостійно виховує, утримує та здійснює догляд, а мати дитини тривалий час фактично відсутня у житті дитини і за відомостями заявника виїхала за кордон на постійне місце проживання, приїжджає один-два рази на рік на короткочасні періоди. Неповнолітня донька залишилася повністю під опікою батька.
Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, оскільки надасть можливість отримати право на відстрочку від призову під час мобілізації та право на виїзд за кордон, внаслідок чого зможе забезпечити безпеку своєї дитини.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження саме в порядку окремого провадження з таких мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав».
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц: «… критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб».
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.
У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Метою встановлення вказаного факту заявник зазначає можливість отримати право на відстрочку від призову під час мобілізації та право на виїзд за кордон
Як зазначив заявник, заявлені ним вимоги не пов'язані з вирішення спору про право.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
У разі виникнення спору щодо реалізації прав позивача, або ж їх обмеження зі сторони компетентного державного органу, або інших осіб, позивач має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади - суб'єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, подавши відповідний позов про вирішення існуючого спору.
Встановлення заявленого заявником факту в свою чергу може призвести до виникнення спору із відповідним територіальним центру комплектування та соціальної підтримки, пов'язаного з виконанням заявником військового обов'язку, зокрема щодо забезпечення заявнику реалізації його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, тому зазначені вимоги необхідно заявляти у позовному провадженні, а не в окремому, яке призначене для встановлення безспірних фактів.
Суд також акцентує увагу на тому, що відповідно до норм Сімейного кодексу України обов'язок виховання та утримання дітей лежить саме на їхніх батьках.
Згідно із ст. 141, 150 Сімейного кодексу України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, зокрема права і обов'язки обох батьків з виховання та утримання дитини.
У разі виникнення спору між батьками щодо виконання обов'язку щодо виховання і утримання дітей, такий спір вирішується судом за правилами позовного провадження.
Заявник за змістом заяви оспорює факт виховання та утримання їх спільної дитини матір'ю дитини. Відповідні вимоги мають заявлятися до матері дитини у позовному провадженні та доводитися відповідними доказами, оскільки вони не є безспірними.
Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
У п. 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 зроблено висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов, зокрема: «… встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах».
З огляду на зазначене суд вважає, що із зазначених заявником у заяві обставин та мети встановлення факту, вбачається, що існує спір про право, а відтак, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження, роз'яснивши право на звернення до суду в порядку загального позовного провадження.
Керуючись ст. 260, 261, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту самостійного виховання, утримання та здійснення догляду за неповнолітньою дитиною.
Роз'яснити заявнику право звернення до суду з позовом у порядку загального позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр ЯКУСИК