ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/9223/25
провадження № 2/753/9260/25
про повернення зустрічного позову
"05" листопада 2025 р. суддя Дарницького районного суд міста Києва Якусик О.В., розглянувши матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою,
У травні 2025 року адвокат Єфремова Ірина Вікторівна в інтересах Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №PL/35/1712 від 29.09.2019 в розмірі 362 484,71 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2025 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/9223/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15 липня 2025 року.
23 червня 2025 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов, в якому просить визнати припиненою поруку за договором поруки від 20 вересня 2019 року № PL/35/1712, укладеним між Акціонерним товариством «Банк інвестицій та заощаджень» та ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали зустрічної позовної заяви, оцінивши наведені позивачем за зустрічним позовом підстави для прийняття зустрічного позову, суд дійшов таких висновків.
За правилами частини першої та другої ст. 193 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, тобто вони мають бути такими, що виникають з одних правовідносин; доцільність спільного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є спільний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Доцільним є спільний розгляд первісного і зустрічного позову, якщо задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.
Таким чином, при вирішенні питання про прийняття зустрічного позову суд першої інстанції вирішує такі питання: чи виникають позовні вимоги з одних правовідносин, чи можуть вимоги за позовами зараховуватися, чи виключить задоволення зустрічного позову повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного).
По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред'являється він до первісного позивача.
По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише до винесення судом першої інстанції рішення за первісним позовом.
По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.
Суд, розглянувши матеріали справи та матеріали зустрічного позову, вважає, що об'єднання даних позовів в одне провадження та спільний їх розгляд є недоцільним з огляду на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 січня 2021 року у справі 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) зазначила, що коли суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі 462/5368/16 зазначила , що після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів поручитель не може окремо ініціювати вирішення спору про визнання відсутності у кредитора права вимоги (про визнання поруки припиненою). Такий окремий позов не є належним способом захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у поручителя відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування банком боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Оскільки банк ініціював вирішення такого спору, поручитель може ефективно захистити своє право саме у тій справі, заперечуючи проти позову кредитора, наприклад, через те, що порука припинилася. (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняття зустрічного позову та об'єднання його в одне провадження з первісним.
За приписами частини третьої ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Таким чином зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст. 193, 194, 258-261, 268, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень», ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Суддя Олександр ЯКУСИК