Справа № 677/1497/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Васільєв С.В.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
05 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про адміністративне правопорушення,
у серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про скасування постанови №41 від 13 серпня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 107 КУпАП.
15 вересня 2025 року Красилівський районний суд Хмельницької області прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно протоколу № 075/25 від 13 серпня 2025 року, складеним головним спеціалістом відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Хмельницького РУ ГУ ДПСС в Хмельницькій області Мотуз Віталієм Віталійовичем, 13 серпня 2025 року о 12:30 год по вул.Романовського,26 у с. Севрюки, Хмельницький район, власник тварин ОСОБА_1 відмовився від протиепізоотичних заходів, досліджень на лейкоз, бруцельоз, щеплення проти сказу, на власному подвір'ї утримуються ВРХ, ДРХ, собаки, коти, що є порушенням п. 7 ст. 37 Закону України "Про ветеринарну медицину".
У протоколі вказано, що ОСОБА_1 роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 55,56,59,63 Конституції України, статтею 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи відбудеться на місці.
Так, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення №41 від 13 серпня 2025, головний спеціаліст відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Хмельницького РУ ГУ ДПСС в Хмельницькій області Мотуз В.В., на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 075/25 від 13 серпня 2025 року, 13 серпня 2025 року у с. Севрюки Хмельницького району по вул.Романовського,26, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №075/25 від 13.08.2025 встановив, що ОСОБА_1 вчинив відмову від проведення діагностичних досліджень та профілактичних щеплень для ВРХ, ДРХ, собак та котів, що є порушенням Закону України "Про ветеринарну медицину", на підставі чого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 107 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Вважаючи протиправною постанову відповідача позивач оскаржив її до суду.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необгрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 238 КУпАП Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушеннями законодавства про ветеринарну медицину та благополуччя тварин (стаття 107), вимог законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин (стаття 107-2) та вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів (стаття 166-22).
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.
Згідно абз. 1 ст. 107 КУпАП порушення вимог законодавства щодо забезпечення благополуччя тварин, крім порушень, передбачених статтями 85, 87-88-2, 89, 154 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України "Про ветеринарну медицину" юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням та обігом тварин, зобов'язані доставляти тварин у визначене місце або забезпечувати належні умови за місцем утримання тварин для проведення ветеринарного огляду, діагностичних, профілактично-лікувальних обробок, включаючи дослідження і щеплення. У разі необхідності забезпечувати надійну фіксацію тварини при проведенні маніпуляцій, транспортування (доставки) відібраних зразків тканин, крові та інших матеріалів для діагностичних аналізів.
Згідно з ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Вимоги до змісту протоколу визначені у ч. 1 ст. 256 КУпАП. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх оббставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Отже, під час розгляду даного спору, відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 107 КУпАП, тоді як позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Щодо незазначення в оскаржуваній постанові частини (абзацу) відповідної статті 107 КУпАП, а також абзацу та статті Закону України "Про ветеринарну медицину", то колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 по справі № 400/4409/21 виклав правову позицію, згідно якої визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яке спрямоване на захист суспільних інтересів, внаслідок застосування судами надмірного формалізму може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам або уникнення правопорушником обов'язку виконувати або дотримуватися законодавства.
Вказана обставина не може бути самостійною та достатньою підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за наявності події та складу адміністративного правопорушення, оскільки застосування «надмірного формалізму» буде порушувати принципи та завдання КУпАП, щодо охорони прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відтак, формальні неточності (незаповнення усіх граф постанови, зокрема, частини статті 107 КУпАП) слід оцінювати з урахуванням всіх обставин справи, у сукупності із суспільною важливістю оскаржуваного рішення та метою, на досягнення якої воно спрямовано, а також необхідністю досягнення балансу між інтересами позивача та публічними (суспільними) інтересами, на захист яких прийнято оскаржуване рішення. Такий підхід цілком відповідає засадам адміністративного судочинства, визначеним у статті 2 КАС України.
Враховуючи вищезазначене, окремі формальні неточності не призвели до порушення прав позивача, оскільки рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 15 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.