Справа № 600/3524/24-а
Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк Олександр Петрович
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
04 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду із позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.07.2024 року №00000/7940/Ж10/24-13-24-04, №00000/7937/Ж10/24-13-24-04, №00000/7939/Ж10/24-13-24-04, №00000/7941/Ж10/24-13-24-04, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.07.2024 року №Ф-0000/7951/Ж10/24-13-24-04 та рішення №0000/7952/Ж10/24-13-24-04 від 16.07.2024 року
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати вказану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для залишення позову без розгляду були відсутні.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що у призначене Чернівецьким окружним адміністративним судом ухвалою від 18.02.2025 року судове засідання на 04.03.2025 року о 09 год. 30 хв. позивач ОСОБА_1 не з'явився, хоча, згідно матеріалів справи, був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.
Так, на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 , вказану у позові, а саме: АДРЕСА_1 , судом було направлено ухвалу суду від 18.02.2025 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак конверт з указаною ухвалою повернувся до суду з відміткою працівника поштового відділення про не вручення з причини «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно приписів частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Отже, за указаних обставин, вважається, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 04.03.2025 року о 09 год. 30 хв.
Крім цього, ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року було направлено через систему «Електронний суд» і представнику позивача адвокату Бурмі С.В., який представляв інтереси ОСОБА_1 у цій справі на підставі ордеру серії СЕ №1091392 від 09.08.2024 року.
Проте він заявою від 18.02.2025 року повідомив суд про припинення повноважень представництва інтересів ОСОБА_1 у цій справі, оскільки договір про надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Бурмою С.В. розірвано.
Відтак, у зв'язку з неявкою позивача у судове засідання 04.03.2025 року о 09 год. 30 хв. судом відкладено розгляд справи та призначено наступне судове засідання на 18.03.2025 року о 09 год. 30 хв., про що постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.
Повістку про виклик у судове засідання на 18.03.2025 року о 09 год. 30 хв. було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу його місця проживання, вказану у позові, а саме: АДРЕСА_1 .
Однак конверт з указаною ухвалою повернувся до суду з відміткою працівника поштового відділення про не вручення з причини «адресат відсутній за вказаною адресою».
За таких обставин та враховуючи приписи частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 18.03.2025 року о 09 год. 30 хв.
При цьому суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не повідомляв суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження).
Доказів щодо неможливості прибути у судові засідання 04.03.2025 року та 18.03.2025 року з поважних причин (наприклад, листка непрацездатності, довідку з лікарні про перебування на стаціонарному лікуванні в період 04.03.2025 року - 18.03.2025 року тощо) від ОСОБА_1 до суду не надходило.
Крім цього, з метою повідомлення позивача про призначені судові засідання у цій справі працівником апарату суду за допомогою засобів телефонного зв'язку за номером, указаним у позовній заяві як мобільний номер ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), було здійснено дзвінки, однак ніхто жодного разу не відповідав, про що складено відповідну довідку.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року позов залишено без розгляду.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повторно не прибув у судове засідання, не повідомив суд про причини неявки, від нього до суду не надходило жодних заяв чи клопотань.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, мотивуючи це наступним.
Право на оскарження судового рішення є складовою права на судовий захист, яке передбачено статтею 55 Конституції України. Це право є первинним диспозитивним правом в адміністративному процесі.
Згідно із ч. 3 ст. 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» «Union Alimentaria Sanders S.A. vs Spain»).
Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 205 КАС.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із частиною п'ятою вказаної статті у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Наведена норма кореспондується з визначеним у пункті 4 частини першої статті 240 КАС правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи в судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналіз зазначених норм вказує, що підставами для залишення позовної заяви без розгляду є: саме повторне неприбуття позивача (якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у судове засідання без поважних причин або неповідомлення про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а також якщо відповідач не наполягає на розгляді справи по суті.
Крім того, під повторністю неприбуття в судове засідання позивача необхідно розуміти як послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття.
Загальнообов'язкові процесуальні правила статті 205 КАС є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.
Частина п'ята статті 205 КАС сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду.
Законодавче формулювання частини п'ятої статті 205 КАС «…якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов'язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-1179заі19) та від 27.05.2020 у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-122заі20).
При цьому, суд враховує, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 серпня 2021 року у справі №420/512/21 зазначив наступне: «...Враховуючи, що приписи пункту 4 частини першої статті 240 КАС України кореспондуються з положеннями частини п'ятої статті 205 КАС України, однією з умов залишення позову без розгляду через повторну неявку у судове засідання позивача чи його представника є вирішення питання про можливість/неможливість розгляду справи по суті за відсутності указаних осіб. Колегія суддів зазначає, що якщо неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, то судами мають застосовуватись приписи пунктів 1, 2 частини третьої статті 205 КАС України. Проте, надання оцінки цьому питанню має бути належним чином відображено у відповідному судовому рішенні».
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суду про залишення адміністративного позову без розгляду судом першої інстанції не надана оцінка питанню про можливість/неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача чи його представника, а також, не наведено, чому саме неявка позивача перешкоджає розгляду справи за наявними у ній доказами, які саме не з'ясовані обставини у справі не дають можливості ухвалити законне судове рішення.
Колегія суддів апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що у період 25.02.2025 року по 14.03.2025 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Путильська багатопрофільна лікарня" Путильської селещної ради Вижницького району Чернівецької області, а 3 17.03.2025 року по 19.03.2025 року на амбулаторному лікуванні КНП "Путильський районний центр первиної медико - санітарної допомоги", що унеможливлювало участь позивача у судових засіданнях та повідомлення про поважні обставини, зокрема виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №891 від 14.03.2025 року та довідка №98 від 19.03.2025 року.
З огляду на викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням до суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень скасувати.
Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.