Справа № 672/732/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Пономаренко Л.Е.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
04 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
в липні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Городоцького районного суду Хмельницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №7499/1 від 04.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Також, позивач просив провадження у справі закрити з підстав відсутності події адміністративного правопорушення.
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 08.10.2025 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без задоволення.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони в судове засідання не з'явились, повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
При цьому, 31.10.2025 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, згідно витягу з реєстру Городоцької територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Із змісту електронної повістки №1173719 встановлено, що ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) належить з'явитися за адресою: АДРЕСА_2 , 26.11.2024 о 09:00 год. для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата накладання кваліфікованого електронного підпису ОСОБА_2 13.11.2024.
Відповідно до опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610206891230 АТ «УКРПОШТА» вбачається, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , 13.11.2024 ОСОБА_2 направлена повістка №1173719 від 13.11.2024.
Відповідно до копії конверту та довідки про причини повернення/досилання Ф.20 на адресу АДРЕСА_1 повернувся лист з відміткою «Повістка ТЦК», який направлявся ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з рекомендованим повідомленням, з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
В подальшому, відповідачем щодо позивача складено протокол №287 від 22.05.2025 про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП. Позивачем надано пояснення, які зазначені в протоколі.
В подальшому 04.06.2025 відповідачем прийнято постанову №7499/1 від 04.06.2025 у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
З наведеного вбачається дотримання порядку вручення повістки направленої поштовим відправлення, а саме дотримано процедури інформування одержувача про надходження рекомендованого листа та вичікування трьох робочих днів після такого інформування.
Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Наявні в справі докази, свідчать про те, що ОСОБА_1 за адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , відповідачем у передбачений законом спосіб рекомендованим листом з повідомленням було направлено повістку №1173719 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Городок), сформовану за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. При вручені такої повістки працівниками АТ «Укрпошта» дотримано Правил надання послуг поштового зв'язку, зокрема щодо вручення рекомендованого відправлення «Повістка ТЦК», після того, як адресат ОСОБА_1 не з'явився за повісткою, поштове відправлення було повернуте відправнику до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Городок) з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Городок) за адресою зареєстрованого місця проживання, відомою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, а саме: АДРЕСА_3 . Ця ж адреса проживання вказана ним в позовній заяві при звернення в суд. А те, що він не був ознайомлений зі змістом повістки, пов'язане лише з його бездіяльністю та небажанням отримати таку.
При таких обставин, виходячи з вищезазначених положень законодавства, ОСОБА_1 був зобов'язаний прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) 26.11.2024 о 09:00 год, проте, у визначений час він не з'явився.
Будь-які інші дані чи докази, які б свідчили про неможливість прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Городок) з поважних причин матеріали справи не містять і доказів позивачем цьому не надано. Тому доводи позивача про те, що йому не було відомо про повістку ТЦК необґрунтовані, оскільки вона повернулась до центру комплектування з відміткою "адресат відсутній за зазначеною адресою".
Окрім цього, відповідно до абз. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Тобто строки притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 не порушено.
З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 при притягненні ОСОБА_1 04.06.2025 до адміністративної відповідальності діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та правомірність дій відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності. У зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як передбачено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Приписами статті 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з ч.3 ст.210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як передбачено абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Згідно з ч.9 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема:
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з абз.1,3 ч.1 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до ч.3 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи позивачем не вказано жодних поважних причин неприбуття (в розумінні закону).
Також, згідно з п.27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;
Відповідно до п.28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної; підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1)
Згідно з ч.2 ст.26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
В свою чергу, доводами апелянта є належне оповіщення позивача про наявність повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення облікових даних.
Згідно з п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року, листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Відповідно до положень вищевказаного Порядку № 560 на ім'я ОСОБА_1 13 листопада 2024 року було сформовано повістку № 1173719 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за №0610206891230 з описом вкладення на адресу місця проживання позивача.
Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення №0610206891230 повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме ОСОБА_1 . На довідці про причини повернення/досилання наявний відбиток Укрпошти із зазначенням дати 05.02.2025.
Із доказів скерування повістки № 1173719, що долучені відповідачем до матеріалів справи встановлено, що поштове відправлення: прийнято у поштове відділення проте було повернуто відправнику через відсутність адресата за вказаною адресою 05.02.2025.
З наданої відповідачем копії поштового повідомлення встановлено, що надіслана засобами поштового зв'язку повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, відповідно до зазначених Правил надання послуг поштового зв'язку, поверненню повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» передує інформування працівником об'єкта поштового зв'язку одержувача про надходження листів з позначкою «Повістка ТЦК».
Враховуючи, що позивач під час уточнення облікових даних через програму РЕЗЕРВ+ вказав адресу місця проживання, яка зазначена вище, обов'язок перевірки поштової абонентської скриньки на предмет наявності повідомлення про надходження рекомендованого листа покладено на нього.
День проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання є належним підтвердженням оповіщення резервіста/військовозобов'язаного/громадянина про виклик до ТЦК та СП.
Поштове повідомлення, направлене на адресу місця проживання позивача, повернуте з проставленою 05 лютого 2025 року відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, що є належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Доказів, що в період доставки поштового відправлення позивач був відсутній за місцем проживання з поважної причини, матеріали справи не містять.
Крім цього, чинне законодавство України не покладає на відповідачів обов'язків щодо перевірки належного інформування працівниками об'єкта поштового зв'язку одержувача, у даному випадку позивача, про наявність на його ім'я та адресу листів з позначкою «Повістка ТЦК».
Що стосується дотримання відповідачем вимоги процесуального законодавства під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Як передбачено ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
На підставі наведеного, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо доводів апелянта в частині строків притягнення до відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що днем виявлення в даному випадку слід вважати день складення протоколу, оскільки згідно з вимогами ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до абз.2 ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Як передбачено Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення затвердженої Наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року №3, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тобто, в даному випадку можна дійти висновку, що без особи уповноважена особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки, скласти протокол не має можливості.
В свою чергу, обрахунок строку в три місяці з моменту вчинення правопорушення (неявки по повістці) фактично нівелюватиме можливість притягнення особи до відповідальності в межах ст.210, 210-1 КУпАП, з урахуванням надання можливості особі надати докази та пояснення поважності неявки за повісткою.
Отже, з урахуванням вказаного вище, колегія суддів дійшла висновку, що в межах даних правовідносин, слід рахувати строк притягнення до відповідальності, з урахуванням ч.9 ст.38 КУпАП, саме три місяці з моменту виявлення особи (в даному випадку складання протоколу), але не більше року з дня вчинення правопорушення.
Тобто, відповідачем не порушено вимоги п.7 ч.1 ст.247 КУпАП в межах даних правовідносин.
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо залишення без задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст. 2 КАС України та ч. 4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 08 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.