Справа № 240/13823/24
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
05 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не збільшення показника середньої зарплати, який застосовано для обчислення пенсії на коефіцієнти збільшення 1,197 з 01.03.2023 року та 1,0796 з 01.03.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії шляхом збільшення показника середньої зарплати, який враховується при обчисленні її пенсії (за 2019-2021 роки) на коефіцієнти збільшення 1,197 з 01.03.2023 року та 1,0796 з 01.03.2024 року.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 03.02.2025 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не збільшення показника середньої зарплати, який застосовано для обчислення пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнти збільшення 1,197 з 01.03.2024 року та 1,0796 з 01.03.2024 року
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити:
- з 23.01.2024 року індексацію пенсії Позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 23.01.2024 року;
- з 01.03.2024 року індексацію пенсії Позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2024 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Не погоджуючись із судовим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, позивач подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 у відповідній частині та задовольнити позов в повному обсязі.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначені апеляційні скарги розглядаються в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а скаргу позивача необхідно задовольнити з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 21.01.2022 року отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону №1058-IV, перебуває на обліку у відповідача.
Не погоджуючись із не проведенням індексації її пенсії у 2023 та 2024 роках, позивач звернулася до відповідача із запитом.
Відповідач, за результатами розгляду поданого звернення, листом від 05.06.2024 повідомив Позивача, що її звернення було розглянуто у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" з наданням відповідних роз'яснень.
Як зазначено в даному листі відповідача та відповідно до доводів, наведених у відзиві на позов, при призначенні пенсії Позивачу та визначення її розміру було враховано показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені внески, за 2019-2021 роки, що виключає проведення перерахунку (індексації) такої пенсії з 01.03.2023 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 та з 01.03.2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Вказані спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо особливостей підстав, порядку та розмірів індексації пенсійних виплат регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення спору.
Так, суть спірних відносин між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав для застосування пріоритетності правових норм Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (надалі - Порядок №124), над правовими нормами Порядку №168 та Порядку №185.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Алгоритм проведення індексації пенсій в 2023 році врегульовано правовими нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (надалі - Порядок №168), а в 2024 році - Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (надалі - Порядок №185).
Зокрема, приписами пункту 1 Порядку №168 передбачено здійснити з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Приписами пункту 1 Порядку №185 передбачено здійснити з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Так, приписи статті 42 Закону №1058-IV передбачають, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Таке співставлення правових норм Порядку №124 та правових норм Закону №1058-IV засвідчує певну розбіжність між ними оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
Законодавче визначення умов і порядку загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, в тому числі правові норми статті 42 Закону №1058-IV, забезпечують передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Отже, правові норми (абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5) Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.01.2025 року у справі № 160/28752/23 (провадження № К/990/23359/24), яка в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом при вирішенні даного спору.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 цього ж Закону. Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України, в тому числі правові норми Порядку №168 та Порядку №185.
Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З врахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції робить обґрунтований висновок, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-IV, встановивши їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн у 2023 році та 100,00 грн у 2024 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,197 та 1,0796, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії gозивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.
При цьому, суд першої інстанції передчасно вважав, що звернувшись до суду з цим позовом 23.07.2024 року позивач заявила вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок (індексацію) пенсії з 01.03.2023 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 та з 01.03.2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796. Звернувшись до суду з позовом 23.07.2023 року, позивач заявила позовні вимоги з 01.03.2023 року, у зв'язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 23.01.2024 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України.
Водночас, суд першої інстанції не врахував, що 21.01.2022 року ОСОБА_1 звернулась за призначенням їй пенсії, проте, у призначенні пенсії їй було відмовлено. І лише рішенням від 04 березня 2024 року у справі № 240/12514/22 Житомирський окружний адміністративний суд вирішив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 21.01.2022.
Листом від 12.04.2024 №2800-030201-8/22562 відповідачем повідомлено, що рішення суду від 04 березня 2024 року виконано, а пенсія з 21.01.2022 позивачу призначена.
Тобто, у період з 21.01.2022 пенсія позивачу призначена не була аж до виконання рішення суду у справі № 240/12514/22 у квітні 2024 року коли позивачу з 21.01.2022 призначено пенсію.
Відтак, у період з 21.01.2022 по квітень 2024 року позивач взагалі не отримувала пенсію через протиправне рішення відповідача про відмову у її призначенні, скасоване рішенням суду від 04.03.2024, набуло законної сили 04.04.2024.
З цих же підстав право позивача на індексацію пенсії не було і не могло бути порушене через відсутність її призначення і виплати, а тому і підстави для звернення до суду були відсутні щодо індексації пенсії, яка ще не була призначена.
Водночас, у квітні 2024, коли рішення суду було виконане позивачу з 21.01.2022 все ж була призначена і тоді ж у квітні 2024 року при призначенні пенсії з 21.01.2022 допущено та виявлено порушення права позивача, яке полягає у не проведенні індексації її пенсії з 01.03.2023 та з 01.03.2024.
Тобто, призначаючи у квітні 2024 року пенсію позивачу з 21.01.2022 відповідач мав її також проіндексувати з 01.03.2023 та з 01.03.2024.
Відтак, висновки суду про необхідність залишення без розгляду позовних вимог з 01.03.2023 через пропуск строку звернення до суду помилкові, оскільки:
1) позивач звернулась вперше за призначенням пенсії 21.01.2022, проте тоді не була призначена через винесене протиправне рішення про відмову у її призначенні;
2) пенсія позивачу з 21.01.2022 призначена на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 240/12514/22, після набрання ним законної сили, тобто в квітні 2024 року.
3) пенсія позивачу у часовий проміжок з 21.01.2022 по квітень 2024 року не виплачувалась, а початок її виплати пов'язаний з виконанням рішення від 04 березня 2024 року у справі № 240/12514/22. У квітні 2024 року розпочалась виплата пенсії позивачу з 21.01.2022.
Вищевказані обставини встановлені рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі № 240/12514/22, а факт призначення пенсії позивачу з 21.01.2022 лише в квітні 2024 підтверджений листом відповідача від 12.04.2024 №2800-030201-8/22562.
Водночас вищевказані обставини суд першої інстанції залишив поза увагою і дійшов помилкових висновків про наявність підстав для залишення без розгляду частини позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, про задоволення позову.
Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим в оскаржуваній частині, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти в нове рішення про задоволення адміністративного позову.
При цьому, згідно з ч.6ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання адміністративного позову та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Таким чином, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області підлягає судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не збільшення показника середньої зарплати, який застосовано для обчислення пенсії ОСОБА_1 на коефіцієнти збільшення 1,197 з 01.03.2023 та 1,0796 з 01.03.2024.
Зобов'язати провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати по Україні, який враховується при обчисленні її пенсії (за 2019-2021 роки) на коефіцієнти збільшення 1,197 з 01.03.2023 та 1,0796 з 01.03.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2422 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.