Справа № 600/1965/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
05 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомбінат-1» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанов,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокомбінат-1» звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанов.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №072896 від 30.04.2024 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомбінат-1» адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 гривень;
Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №072895 від 30.04.2024 року про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомбінат-1» адміністративно-господарського штрафу в сумі 34000,00 гривень.
Стягнуто на користь ТОВ «Автокомбінат-1» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 6056 грн 00 грн та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 5000 грн 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.03.2024 року представниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, направлення на рейдову перевірку від 01.03.2024 року №000128, перевірено транспортний засіб (місце перевірки: м. Дніпро, вул. Курчатова 10) марки «NEOPLAN» реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , згідно тимчасового реєстраційного талону транспортний засіб використовує в своїй діяльності ТОВ «Автокомбінат-1».
За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом № 038723 від 07.03.2024 року.
Згідно вказаного Акту виявлено порушення, передбачене статтею 34 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме відсутній дозвіл іноземної країни, по якій будуть здійснюватися перевезення, чим порушено вимоги статті 53 Закону України Про автомобільний транспорт, за що передбачено відповідальність абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В Акті наявний запис про те, що водій транспортного засобу від ознайомлення з актом відмовився.
08.03.2024 року представниками Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, направлення на рейдову перевірку від 01.03.2024 року №000128, перевірено транспортний засіб (місце перевірки: м. Дніпро, вул. Курчатова 10) марки «SCANIA» реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , згідно тимчасового реєстраційного талону транспортний засіб використовує в своїй діяльності ТОВ «Автокомбінат - 1».За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом № 038676 від 08.03.2024 року.
Згідно вказаного Акту виявлено порушення, передбачене статтею 34 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме відсутній дозвіл іноземної країни, по якій будуть здійснюватися перевезення, чим порушено вимоги статті 53 Закону України Про автомобільний транспорт, за що передбачено відповідальність абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
19.04.2024 року Т.в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті оформлено повідомлення №34139/42/24-24 від 19.04.2024 року та №№34135/42/24-24 від 19.04.2024 року, згідно яких ТОВ «Автокомбінат-1» запрошується на розгляд справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно актів №038723 від 07.03.2024 року та № 038676 від 08.03.2024 року на 30.04.2024 року.
30.04.2024 року В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання ТОВ «Автокомбінат-1», прийнято постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №072895 та №072896, відповідно до яких за порушення вимог статі 53 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, постановлено стягнути з ТОВ «Автокомбінат-1» адміністративно-господарський штраф на суму по 34000,00 грн. згідно кожної постанови.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Згідно пункту 4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: 1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; 2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III та інші нормативно-правові акти в редакції, чинній на час здійснення перевірки транспортного засобу позивача).
Згідно статті 3 Закону №2344-III цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно приписів статті 6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
На виконання зазначеної вище статті Кабінетом Міністрів України 08.11.2006 прийнято постанову №1567 Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), якою затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі Порядок №1567, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 79 від 02.02.2022 та зі змінами згідно Постанови Кабінету Міністрів України №457 від 09.05.2023, чинній на час проведення перевірки транспортного засобу позивача).
Відповідно до пункту 1 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 4 Порядку №1567 визначено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Згідно пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13 Порядку №1567).
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункту 14 Порядку №1567).
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки у разі залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю (пункт 16 Порядку №156).
Пунктом 20 Порядку №1567 встановлено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (пункт 22 Порядку №156).
Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Отже, аналіз наведених пунктів Порядку №1567 дає підстави для висновку, що адміністративний розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу відбувається у відповідному органі державного контролю із обов'язковим належним повідомленням (рекомендованим повідомленням чи під розписку) суб'єкта господарювання.
Крім цього, із зазначених пунктів Порядку №1567 можна дійти висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів виноситься керівником органу державного контролю або його заступником за наявності достатніх підстав, встановлених під час адміністративного розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Статтею 60 Закону №2344-III передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Так, згідно абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-III (який було застосовано відповідачем при прийнятті оскаржуваних постанов) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 60 Закону №2344-III розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно вказаних Актів виявлено порушення, передбачене статтею 34 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме відсутній дозвіл іноземної країни, по якій будуть здійснюватися перевезення, чим порушено вимоги статті 53 Закону України Про автомобільний транспорт, за що передбачено відповідальність абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог статі 53 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, постановлено стягнути з ТОВ «Автокомбінат-1» адміністративно-господарський штраф на суму по 34000,00 грн. згідно кожної постанови, оскаржуваними постановами до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на суму по 34000,00 грн. згідно кожної постанови
Нормами частини 4 статті 53 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2344-ІІІ, дозвіл на здійснення міжнародних перевезень автомобільним транспортом - це документ, що видається уповноваженими органами Договірних Сторін міжнародним автомобільним перевізникам для в'їзду, транзитного проїзду через територію Договірних Сторін, а також здійснення інших видів перевезень, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженого наказом Міністерства транспорту України 20.08.2004 року № 757, перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом територією іноземних держав або транзитом через їхні території здійснюється автомобільними перевізниками згідно з вимогами міжнародних договорів України та на підставі належним чином оформлених відповідних дозволів, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Дозволи для перевезення вантажів оформлюються і видаються водію автомобільного транспортного засобу (автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі) (далі - уповноважена особа) на підставі усного звернення, письмової заяви або замовлення бланку дозволу в електронній формі, в яких зазначаються найменування (прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) автомобільного перевізника та його місцезнаходження (місце проживання), відомості щодо автомобільних транспортних засобів (номерні знаки, вантажопідйомність, повна маса), маршруту руху із зазначенням країн відправлення та призначення, а також країн прямування автомобільного транспортного засобу, вантажу (вага, загальна кількість), видів дозволів, які бажає отримати автомобільний перевізник, та пункт видачі дозволів (пункт 3.2 Порядку № 757).
Автомобільний перевізник забезпечує наявність всіх дозвільних документів, передбачених законами України або міжнародними договорами України з питань міжнародних перевезень, на виконання конкретного перевезення при здійсненні документального контролю за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень (пункт 4.2 Порядку № 757).
При цьому, суд звертає увагу також на те, що основні засади організації міжнародних регулярних, спеціальних регулярних, маятникових, нерегулярних, транзитних перевезень пасажирів визначає Порядок організації регулярних, нерегулярних і маятникових перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, затверджений наказом Міністерства транспорту України 09.02.2004 року № 75.
Пунктом 6.1 Порядку №75 визначено, що нерегулярні та маятникові перевезення, які здійснюються з використанням українськими перевізниками та іноземними перевізниками шляхових листів груп пасажирів (зразок у додатку 9), звільняються від дозволів, якщо інше не передбачене міжнародними угодами.
Відповідно до п. 6.2 Порядку №75 з використанням пасажирськими перевізниками шляхових листів груп пасажирів здійснюються нерегулярні та маятникові перевезення у разі:
1) поїздки "з зачиненими дверима", коли той самий автобус здійснює перевезення тієї ж самої групи пасажирів протягом поїздки та для їх доставки назад на місце відправлення (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу);
2) перевезення, що передбачає пряму поїздку з пасажирами та зворотну поїздку без пасажирів (місце відправлення є на території реєстрації транспортного засобу);
3) перевезення, що передбачає пряму поїздку без пасажирів і посадку всіх пасажирів зворотного рейсу в одному й тому ж місці за наявності однієї з таких умов:
- пасажири складають групу, що була сформована згідно з договором перевезень;
- пасажири попередньо були доставлені тим самим перевізником за умов, визначених у пункті 2) цього Порядку, на територію іноземної держави, де вони знову здійснили посадку і прямують на територію України;
- пасажири були запрошені здійснити поїздку на територію іншої держави, і вартість транспортування сплачується особами, що зробили запрошення (такі пасажири повинні складати групу, яка не була сформована виключно з метою здійснення саме цієї поїздки і яку буде доставлено на територію України);
4) поїздки автобусів без пасажирів, що використовуються виключно для повернення пошкодженого автобуса, що здійснював міжнародні нерегулярні чи маятникові перевезення або групи пасажирів, яка перевозилась цим автобусом.
Судом встановлено, що транспортні засоби ТОВ «Автокомбінат-1» здійснювали пасажирські перевезення за маршрутом Харків (Україна) - Утена (Литва).
Відповідно до статті 40 Закону № 2344-ІІІ, водій автобуса зобов'язаний: виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса; мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса.
Згідно статті 3 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про міжнародні автомобільні перевезення (ратифікованої 21.09.2000 року), перевізники однієї з Договірних Сторін можуть здійснювати регулярні перевезення пасажирів автобусами між територіями обох сторін, а також транзитом через їх території, попередньо отримавши дозволи. Термін «регулярні перевезення пасажирів» означає перевезення пасажирів за визначеними маршрутами, згідно з розкладом руху, на підставі узгоджених тарифів і пунктів зупинок. Кожна з Договірних Сторін видає дозволи на ту частину перевезень, яка здійснюється по її території. Відповідно до ст. 12 вказаної Угоди, дозволи та інші документи, які необхідні відповідно до положень цієї Угоди, а також внутрішнього законодавства, повинні знаходитися в транспортних засобах і пред'являтися на кожну вимогу контролюючих органів.
За частиною 3 статті 2 Угоди між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (ратифікованої 07.07.1993 року) для здійснення регулярного перевезення пасажирів між Договірними Сторонами або транзитом по їх територіях необхідні дозволи, які видаються компетентними органами Договірних Сторін. Частиною 1 статті 10 вказаної Угоди зазначено, що перевізникам однієї Договірної Сторони не дозволяється здійснювати перевезення пасажирів і вантажів між двома пунктами, розташованими на території іншої Договірної Сторони, якщо на це не буде дано дозволу компетентного органу цієї Договірної Сторони.
Судом встановлено, що 30.04.2024 року керівник ТОВ «Автокомбінат-1» надав письмові пояснення (зареєстровані в органі Укртрансбезпеки за №16817/0/22-24) по суті виявлених під час перевірок порушень, згідно яких зазначив, що під час складання актів, на підставі яких прийняті оскаржувані постанови, «не було прийнято до уваги іноземні дозволи Польщі та Литви, які під час перевірки знаходились в наданій папці із документацією, ксерокопії даних дозволів додаю до пояснення». До пояснення директор ТОВ «Автокомбінат- 1» додав дозволи на виконання регулярних міжнародних пасажирських перевезень, виданих позивачу державною установою Республіки Польщі та Республіки Литва.
В матеріалах справи наявні два дозволи на виконання регулярних міжнародних пасажирських перевезень, виданих позивачу державною установою Республіки Польщі №0009 від 23.06.2023 року з терміном дії до 25.12.2025 року та №0011 від 31.08.2023 року з терміном дії 25.12.2025 року. Також, наявні два дозволи на виконання регулярних міжнародних пасажирських перевезень, виданих позивачу державною установою Республіки Литва №004352 від 30.08.2023 року з терміном дії до 25.12.2025 року та №004353 від 30.08.2023 року з терміном дії до 25.12.2025 року.
Водночас, доводи представника відповідача у цій справі полягають у тому, що дозвіл іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення повинен бути у водія безпосередньо під час самого перевезення і відповідно під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі), чого під час проведення перевірок дотримано не було. Разом з тим, доводи сторін є абсолютно протилежними в частині того, чи були наявні дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення, під час здійснення перевірок транспортних засобів позивача.
У даному контексті суд першої інстанції вірно вказав, що специфіка накладення адміністративно-господарської санкції передбачає певну процедуру, яка передбачає, серед іншого, призначення розгляду, справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з'ясувати всі обставини допущеного порушення. Натомість, під час такого розгляду перевізник може надати свої пояснення та відповідні докази, що і було зроблено позивачем у спірних правовідносинах. Не врахування пояснень та доказів позивача нівелює положення законодавства, якими таке право гарантовано.
Положенням Закону України Про адміністративну процедуру від 17.02.2022 року, №2073-ІХ, визначено, що адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (частина 2 статті 10) та сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності (частина 2 статті 15).
При цьому, у разі невизначеності в процесі правозастосування, автомобільний перевізник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків з боку контролюючого органу, в у тому числі у вигляді прийняття не сприятливого для нього рішення.
У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови не врахував обставини того, що у позивача наявні дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення, що свідчить про необґрунтованість вказаних постанов.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваної позивачем постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області Державної служби з безпеки на транспорті від 05.03.2024 року №072410.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.