Справа № 702/223/25
Провадження № 2/702/231/25
заочне
27 жовтня 2025 року м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області у складі
головуючого судді Нейло І.М.,
за участю
секретаря судового засідання Прилуцької О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Монастирище, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільної сумісної власності подружжя,
У березні 2025 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з 17.12.2014 по 02.07.2024 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . В період шлюбу сторони придбали житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу між сторонами виникли неприязні взаємовідносини у зв'язку з чим відповідач перешкоджає користуванню спільним майном. В добровільному порядку вирішити спір немає можливості, тому в порядку поділу спільного майна змушена звернутись до суду.
14.04.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 02.07.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
У судове засідання сторони не прибули. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином.
У заяві від 21.05.2025 позивач просила розгляд справи провести у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, враховуючи заяву позивача, представник якого не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, на підставі наявних у справі доказів ухваливши заочне рішення.
Перевіривши викладені у заяві по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб та рішення Монастирищенського районного суду про розірвання шлюбу, сторони з 17.12.2014 по 02.08.2024 перебували у шлюбі (а.с. 9-10).
Згідно копії нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.12.2021 відповідач є власником житлового будинку з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 .
Також у п. 10 договору купівлі-продажу зазначено, що придбання житлового будинку вчиняється за письмовою згодою дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом 13.12.2021.
При вирішенні справи по суті суд керується наступними нормами права.
Ст. 60 Сімейного кодексу України визначає, що майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).
Також відповідно до положень ст.ст. 61, 63 Сімейного кодексу України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя закріплено у ст. 69 Сімейного кодексу України.
У разі поділу майна, відповідно до положень ст. 70 Сімейного кодексу України, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Аналогічні положення закріплені в частині другій статті 372 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами першою та другою статті 71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Конструкція статті 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналізуючи фактичні обставини справи суд приходить до переконання, що житловий будинок розташований на земельній ділянці з цільовим призначенням для обслуговування будинку, є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, оскільки будинок придбаний відповідачем у період шлюбу, за письмовою згодою позивача, в інтересах сім'ї - для забезпечення проживання позивача та відповідача.
Стосовно поділу вказаного спільного сумісного майна, то суд застосовує положення ст. 70 Сімейного кодексу України та визначає розмір часток майна чоловіка та дружини рівними та вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання за нею право власності на частку житлового будинку та земельної ділянки без реального їх поділу.
Аналізуючи зазначені норми права та встановивши фактичні обставини по справі, суд вважає, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу, виходячи з принципу рівності часток за кожним з колишнього подружжя.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 25 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення законодавства щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі, коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального розподілу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
З урахуванням того, що спірне майно є неподільними речами, приймаючи до уваги, що позивачем заявлені вимоги про поділ майна шляхом визначення ідеальних часток, суд приходить до висновку, що частки сторін в цьому майні слід визнати рівними і кожному з них належить по 1/2 частці майна, набутого в шлюбі. А тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ спільної сумісної власності подружжя ,задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку А, з надвірними побудовами: веранда - а; ганок - І; сарай - Б; літня кухня - В; прибудова - в; погріб - Ж; жомова яма - Д; убиральня - Г; ворота з хвірткою № 1; огорожа - 2; колодязь К, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через Монастирищенський районний суд Черкаської області.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя І.М. Нейло