Справа № 572/1279/25
1-кп/572/366/25
05 листопада 2025 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю :
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни кримінальне провадження №572/2510/25 (12025186200000100, 12025181200000104) про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.162, ч.4 ст.185 КК України,-
ОСОБА_4 08 лютого 2025 року у вечірній час (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи на законних підставах в належному ОСОБА_6 будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, з корисливих мотивів, маючи умисел заволодіти чужим майном, в умовах воєнного стану, введеного в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який у подальшому неодноразово продовжено - востаннє Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строком на 90 діб, а також Законом України «Про затвердження Указу Президента України №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 січня 2025 року, переконавшись в тому, що його протиправні дії не будуть помічені власником майна та іншими сторонніми особами, шляхом вільного доступу, таємно з шафи викрав належні останньому грошові кошти в сумі 700 доларів США в еквіваленті 29043 гривні, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Крім цього, ОСОБА_4 23 квітня 2025 року приблизно о 06 год., реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, в порушення вимог ст.30 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на недоторканість житла чи іншого володіння особи, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, якою закріплено права людини на недоторканість житла або іншого володіння особи, умисно, всупереч волі та не маючи дозволу власника ОСОБА_7 на знаходження і пересування по території зазначеного домоволодіння, впевнившись, шляхом візуального огляду, у відсутності володільця домоволодіння та в тому, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, через металеву хвіртку проник до господарства, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на території якого через незамкнені двері проник до приміщення сараю, чим порушив недоторканість іншого володіння ОСОБА_7 .
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованих діянь визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини. Обвинувачений пояснив, що дійсно в час та місці, вказаних в обвинувальному акті, скористався тим, що потерпілий ОСОБА_6 спав, із шафи, яка знаходилась в одній із кімнат будинку потерпілого, до якого обвинувачений був запрошений останнім, виявив грошові кошти, які привласнив. Про те, що у шафі знаходяться грошові кошти обвинуваченому було відомо, оскільки він до цього брав у потерпілого грошову позичку.
ОСОБА_4 пояснив, що частково відшкодував шкоду потерпілому, повернувши йому 100 доларів США.
Крім цього, обвинувачений визнав, що у час та місці, вказаних в обвинувальному акті, він проник до господарства ОСОБА_7 , а саме - до сараю, хоча дозволу власниці на це не отримував.
У вчиненому ОСОБА_4 щиро розкаюється.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судове засідання подали письмові заяві, просили здійснювати розгляд даного провадження у їх відсутності, міру покарання визначити на розсуд суду.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які не оспорюються учасниками судового провадження.
З огляду на позицію сторін кримінального провадження щодо визнання фактичних обставин справи, які ними не оспорюються - суд вважає доведеною винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених діянь, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до кримінальних проступків (ч.1 ст.162 КК України) та тяжкого злочину (ч.4 ст.185 КК України).
По місцю проживання, Степанською селищною радою, обвинувачений характеризується посередньо - як особа, що участі у громадському житті селища не бере, поведінка в громадських місцях і дома задовільна.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України, як в ході досудового, так і в ході судового провадження не встановлено.
За висновком спеціаліста №113 від 27 лютого 2025 року - ОСОБА_4 не відповідає визначенню особи «тяжкий психічний розлад якої являє собою небезпеку для неї або інших осіб, або не дає можливості самостійно задовольняти свіої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність», а тому не потребує примусового лікування; він міг усвідомлювати свої дії під час скоєного ним правопорушення та керувати ними.
В ході судового провадження ОСОБА_4 вказував, що наявний у нього діагноз, вказаний лікарями психіатром та наркологом, не перешкоджають належному сприйнятті ним обставин даного кримінального провадження, через що участі захисника він не потребує.
Згідно із актом амбулаторного судово-наркологічного дослідження №217 від 12 травня 2025 року - ОСОБА_4 страждає активною алкогольною залежністю без психотичних розладів психіки та поведінки на даний час із утриманням від вживання алкоголю на даний час і не потребує примусового лікування з приводу активної алкогольної залежності.
Таким чином, з огляду на тяжкість вчинених діянь, посередню характеристику по місцю проживання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначати ОСОБА_4 покарання, встановлене у санкції частин статей, за якими його притягнуто до відповідальності, визначивши покарання у виді обмеження та позбавлення волі, відповідно, однак, враховуючи дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням думки потерпілих, які не висловились щодо призначення обвинуваченому суворої міри покарання - із звільненням від призначеного покарання з випробуванням, що буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.162 КК України, призначивши покарання :
за ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років;
за ч.1 ст.162 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_8 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначивши остаточну міру покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на один рік та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язків : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речовий доказ : алюмінієвий бідон, об'ємом 40 л., переданий на зберігання до Сарненського РВП ГУ НП в Рівненській області - повернути потерпілій ОСОБА_7 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст.394 КПК України безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя