Справа № 570/4247/25
номер провадження 1-в/570/309/2025
іменем України
04 листопада 2025 року м.Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника установи
виконання покарань ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку,
Засуджений звернувся до суду із вказаним клопотанням в порядку виконання вироку.
Своє клопотання мотивував наступними арґументами. Зазначив, що вирок відносно нього постановлений 29 жовтня 2003 року, набрав законної сили 06 квітня 2004 року. Засуджений вказав, що відбуває покарання по вказаному вироку в ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)", тобто вирок виконується. Зазначив у клопотанні, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 80 КК України,- особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки:
- п'ятнадцять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
А отже, на думку засудженого, з часу набрання вироком законної сили 06 квітня 2004 року почав відраховуватися термін на його виконання. Тому на даний час минув п'ятнадцятирічний термін передбачений законом на виконання вироку щодо нього, однак вирок апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2003 року в зазначений термін з часу набрання чинності, - повністю виконано не було.
Засуджений вважає, що імперативні строки встановлені законом на виконання обвинувального вироку передбачені недаремно. Засуджена особа не може постійно перебувати в потенційному очікуванні на виконання обвинувального вироку, тому законодавець передбачив термін щодо його виконання з часу набрання чинності. В його випадку це 15 років - термін на виконання обвинувального вироку відносно нього.
Зважаючи на вищенаведені обставини, засуджений просить звільнити його від подальшого відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до положень ст.80 КК України.
06 лютого 2025 року ухвалою Черкаського апеляційного суду відмовлено засудженому в задоволенні аналогічного клопотання, поданого ним з аналогічних мотивів.
Засуджений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання і просив його задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Вивчивши доводи клопотання, заслухавши позицію учасників судового провадження та вивчивши наявні матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2003 року до довічного позбавлення волі.
Ухвалою Верховного Суду України від 06 квітня 2004 року вищевказаний вирок апеляційного суду Черкаської області було залишено без змін.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року в порядку ст.82 КК України було змінено призначене вироком апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2003 року покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання 15 років позбавлення волі.
На даний час ОСОБА_6 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі визначено Державну установу «Городищенська виправна колонія (№96)».
Відповідно до ст. 152 КВК України, підставою звільнення від відбування покарання є відбуття строку покарання, призначеного вироком суду.
01 вересня 2001 року набув чинності діючий Кримінальний кодекс України, статтею 64 якого встановлено відповідальність за вчинення особливо тяжких злочинів. Також даною нормою визначено, що довічне позбавлення волі застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом.
З вироку Апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2003 року вбачається, що злочин, за який ОСОБА_5 було засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, кваліфікований за п.п. 1, 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України, та він вчинений в період дії КК України 2001 року. Санкцією ч. 2 ст.115 ККУкраїни передбачено застосування покарання у виді довічного позбавлення волі.
При ухваленні вироку щодо ОСОБА_5 судом було призначено покарання у відповідності до положень Конституції України та чинного Кримінального кодексу України. На даний час караність діянь, вчинених ОСОБА_5 - не усунута.
Згідно ст.152 КВК України - підставою звільнення від відбування покарання є відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вироку суду і закриття кримінального провадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.
Відповідно доположень статті 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у такі строки: 1) два роки-у разі засудження допокарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки-у разізасудження допокарання у виді обмеження волі; 3)п'ять років - у разі засудження допокарання увиді позбавленняволі занетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавленняволі настрок небільше п'ятироків затяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5)п'ятнадцятьроків -у разізасудження допокарання увиді позбавленняволі настрок більшедесяти роківза особливотяжкий злочин. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину. Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.
Проте, у даному випадку зміст клопотання та досліджені судом докази не свідчать про те, що закінчився строк давності виконання вироку суду, яким ОСОБА_5 засуджено до довічного позбавлення волі, оскільки встановлено що такий вирок суду виконується, а на його виконання ОСОБА_5 відбуває покарання.
У зв'язку із тим, що стаття 80 ККУкраїни застосовується у випадку, якщо обвинувальний вирок не виконується, а судом з'ясовано, що вирок Апеляційного суду Черкаської області від 29 жовтня 2003 року відносно ОСОБА_5 набув законної сили та почав виконуватись з моменту набрання ним чинності, суд приходить до висновку, що строк давності застосуванню не підлягає, а доводи засудженого щодо обов'язковості застосування такого строку ґрунтуються виключно на довільному тлумаченні останнім норми кримінального закону.
Згідно ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Призначене вироком апеляційного суду Черкаської області обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі відповідає вимогам КК України, які діяли на момент вчинення ним злочинів. На даний час караність діянь, вчинених ОСОБА_5 законом не скасована.
Ухвалами Рівненського райсуду Рівненської обл. від 18.03.2019 р. та від 28.05.2019 р. на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України № 838-VІІІ) зараховано засудженому ОСОБА_5 строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Станом на лютий 2024 року засуджений ОСОБА_5 фактично відбув більше 22 років позбавлення волі та у квітні 2024 р. адміністрація ДУ «Городищенська ВК (№ 96)» направила подання про заміну засудженому ОСОБА_5 покарання з довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від 15 до 20 років до місцевого суду, який відмовив у задоволенні цього подання.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 3.09.2024 р. задоволено подання начальника ДУ «Городищенська ВК (№ 96)», замінено засудженому ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком 15 (п'ятнадцять) років, апеляційні скарги засудженого та прокурора - задоволені.
Своє рішення суд мотивував тим, що, згідно ч. 1 ст. 82 КК України, невідбута частина покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінена судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким за наявності переконання, що засуджений став на шлях виправлення.
Зі змісту ч. 1 ст. 82 КК України вбачається, що кримінальним законом чітко і однозначно визначено, що в разі заміни судом невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням, строк такого покарання обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Таким чином, ухвалою апеляційного суду засудженому фактично призначено більш м'який вид покарання - позбавлення волі на певний строк, а саме 15 років, який обчислюється з дати ухвалення цього рішення - з 3.09.2024 р. та який засуджена особа повинна відбувати. Підстав для обчислення строку відбування більш м'якого покарання з дня ухвалення вироку апеляційним судом Черкаської області чинний КК України не містить, не наведені такі підстави і в клопотання засудженого, а тому підстави для його задоволення відсутні.
Натомість засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з вільним, на свій розсуд, трактуванням Закону України про кримінальну відповідальність, що суперечить його точному змісту, ставить під сумнів судові рішення, які набрали законної сили та які апеляційний суд переглядати не вправі, а саме вироку апеляційного суду Черкаської області від 29.10.2003 р., який набрав законної сили та приведений до виконання, після його залишення без змін ухвалою Верховного Суду України від 6.04.2004 р.
Доводи засудженого ОСОБА_5 про те, що він до теперішнього часу чекає на виконання вироку також є суб'єктивною та хибною думкою засудженого, оскільки початок строку відбування покарання відраховано з 12.01.2002 р., вирок суду набрав чинності 6.04.2004 р. і з того та до теперішнього часу засуджений відбуває покарання в ДУ «Городищенська ВК (№ 96)».
Іншим судовим рішенням, а саме ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03.09.2024 йому, на підставі ст. 82 КК України, замінено призначене покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, строк відбування цього покарання обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, тобто з 3.09.2024 р. І після заміни призначеного вироком апеляційного суду покарання на більш м'яке, засуджений буде продовжувати відбувати покарання у виді 15 років позбавлення волі саме за вироком апеляційного суду від 29.10.2003 р., який було звернутий до виконання у передбачений процесуальним законом спосіб та строк.
Тому, підстав для застосування інституту давності виконання обвинувального вироку, визначеного ст. 80 КК України та на який посилається засуджений, взагалі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 52, 54, 78, 376, 537, 539 КПК України, ст. ст. 80, 82 КК України, суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від подальшого відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання вироку апеляційного суду Черкаської області від 29.10.2003 ( з врахуванням ухвали Рівненського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року) - відмовити.
На ухвалу суду протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області. Оскарження ухвали суду прокурором зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1