Справа № 569/23465/25
1-кс/569/8303/25
03 листопада 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в закритому судовому засіданні клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Дарівка, Ковельського району, Волинської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації, який на момент вчинення злочину перебував на посаді курсанту навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчий третього слідчого відділу (з дислокацією в м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 за погодженням із прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
В обґрунтування клопотання вказав, що третім слідчим відділом (із дислокацією у м. Рівне) Територіального управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому за процесуального керівництва Рівненської спеціалізованої прокуратури сфері оборони розслідується кримінальне провадження № 62025240030002416 від 26.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Із матеріалів клопотання убачається, що 08.09.2024 відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами та доповненнями) ОСОБА_5 призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу по мобілізації в період дії воєнного стану та направлено до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній залежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 2 статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який в передбаченому законом порядку неодноразово продовжено та який діяв на час вчинення злочину.
Рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною радою України приймає Президент України. Відповідних рішень Президентом України не приймалось, таким чином, станом 01 жовтня 2024 року в Україні діяв правовий режим воєнного стану.
Відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян прийнятих на військову службу за мобілізацією вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.09.2024 №260 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_5 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення, після чого останній приступив до виконання службових обов'язків.
Відтак, ОСОБА_5 з вказаних вище підстав набув статусу військовослужбовця.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Разом з тим, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Згідно ст. 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України розподіл часу здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни й виховання військовослужбовців, підвищення їх культурного рівня, всебічного побутового обслуговування, відпочинку й харчування.
Відповідно до вимог ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.
Проте, ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Разом з тим, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем за призовом по мобілізації, на особливий період Збройних Сил України, проходячи службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із метою тимчасового ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, 25 вересня 2024 року (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час під час шикування особового складу виявлено його відсутність на військовій службі) не з'явився вчасно з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував по теперішній час.
30.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ч. 5 ст. 407 КК України.
30.10.2025 ОСОБА_5 оголошено у державний розшук.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів санкцією якого передбачено карання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріли, що підтверджують ці обставини:
Підозра ОСОБА_5 обґрунтовується поясненнями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 про вчинення кримінального правопорушення, висновком службового розслідування за вказаним вище фактом та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 КПК України:
Солдат ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та/або суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, відповідно до матеріалів, доданих до клопотання, наявні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , на зміну останніми показів у судовому засіданні.
За таких обставин, сторона обвинувачення вважає, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, під загрозою тяжкості покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе вільно спілкуватись з такими особами та координувати їхні спільні дії щодо приховування слідів вчиненого ним кримінального правопорушення.
Так, існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 на даний час вживає заходів щодо ухилення ним до органу досудового розслідування, військову службу не проходить, що свідчить про те, що ОСОБА_5 схильний продовжити кримінальне правопорушення, в якому останній обґрунтовано підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, що вказує на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Виклад обставин, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини:
Показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про вчинення кримінального правопорушення, висновком службового розслідування за вказаним вище фактом та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності. Вжитими розшуковими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_5 не вдалося, останній на виклики органу досудового розслідування не з'являється.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів:
Підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та прокуратури, про своє місце перебування командирів (начальників), правоохоронні органи, інші державні органи та органи місцевого самоврядування не повідомив. ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має стійких соціальних зв'язків, а тому інший більш м'який запобіжний захід, не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану» внесено зміни до ст. 177 КПК України, яким під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї ст. 176 КПК України, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ст. 183 КПК України вбачається, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задоволити.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення із наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.189 КПК України слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Відповідно до ч.4 ст.189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що:
1) підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду;
2) одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.
Враховуючи те, що прокурором доведено, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного та те, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя прийшов до висновку, що слід надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.189, 190 КПК України, слідчий суддя -
Надати дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Дарівка, Ковельського району, Волинської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації, який на момент вчинення злочину перебував на посаді курсанту навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвала про дозвіл на затримання втрачає законну силу з моменту приводу підозрюваного ОСОБА_5 до суду або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали.
Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_11