(заочне)
Справа №568/1404/25
Провадження №2/568/514/25
30 жовтня 2025 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді Троцюк В.О.
секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальність «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник ТзОВ «Бізнес позика» звернувся до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 01 квітня 2021 року між ТзОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №275132-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 01 квітня 2021 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №275132-КС-001 про надання кредиту. 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №275132-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-5940, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 01 квітня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №275132-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит.
Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів. Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, та станом на 08.08.2025 року утворилась заборгованість за Договором №275132-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 24653,20 гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000,00 гривень; заборгованості по процентах в розмірі 13153,20 гривень, заборгованість за комісією в розмірі 1500,00 гривень.
У зв'язку з вказаним позивач просить стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 24653,20 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Ухвалою судді від 04 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд даної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін. Також задоволено клопотання представника позивача щодо витребування доказів, а саме витребувано з АТ «Ощадбанк» інформацію про випуск банківської карти на ім'я ОСОБА_1 та виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти в період з 01.04.2021 року по 22.07.2021 року.
Представник позивача у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст.280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 01 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №275132-КС-001 про надання кредиту. (а.с. 23).
ТОВ «Бізнес Позика» 01 квітня 2021 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №275132-КС-001 про надання кредиту (а.с. 24).
01 квітня 2021 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №275132-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.25).
Разом з тим, окрім договору №275132-КС-001 про надання кредиту в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора G-5940 , що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування, зокрема, щодо строку кредитування, процентної ставки та реальної річної процентної ставки, що в свою чергу свідчить про те, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо розміру і порядку нарахування вказаних відсотків (а.с.22-23).
Таким чином, 01 квітня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №275132-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 Договору про надання кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що строк кредитування становить 16 тижнів, плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,16395000 процентів за кожен день користування Кредитом, комісія за надання кредиту - 1500,00 грн. Сторонами погоджено дату повернення кредиту - 22.07.2021 року. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 21040,00 гривень.
Пунктом 2 Договору про надання кредиту визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Договору про надання кредиту встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.
Згідно зі ст.11 ч.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Крім того, статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Укладення кредитного договору в електронній формі (відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію»), є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 року №127/33824/19 та від 09.09.2020 року №732/670/19.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що договір про відкриття кредитної лінії №442484-КС-001від 01 квітня 2021 року, укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Законів України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», а порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
В анкеті клієнта ТОВ «Бізнес позика» відображена інформація стосовно ідентифікації позичальника ОСОБА_1 , інформація щодо бажаного кредиту, електронна адреса позичальника, номер телефону, номер банківської картки позичальника. (а.с.27)
Факт перерахування грошових коштів в розмірі 10000, 00 гривень на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 (яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). (а.с.28).
Із витребуваної судом інформації з АТ «Ощадбанк» №46/1211/118820/2025/БТ від 15.09.2025 судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) емітовано карту № НОМЕР_5 (а.с.57)
Згідно виписки з карткового рахунку № НОМЕР_5 встановлено, що на вказаний картковий рахунок 01.04.2021 року зараховано переказ в розмірі 10000,00 гривень. (а.с.59)
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором та довідкою про стан заборгованості, відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов'язання з повернення грошових коштів не виконував, обов'язкових платежів не здійснював, в результаті чого станом на 08.08.2025 року виникла заборгованість в загальній сумі 24653,20 гривень, з яких 10000,00 гривень прострочена заборгованість по кредиту, 13153,20 гривень прострочена заборгованість по процентам, заборгованість за комісією 1500,00 гривень (а.с.11-19, 20).
Доказів того, що відповідач своєчасно та в повному обсязі сплачував кошти в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками матеріали справи не містять, відповідач свого розрахунку, який би спростовував наданий позивачем розрахунок не подав..
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, суд вважає, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, пов'язані з використанням відповідачем кредитних коштів зі сплатою процентів за їх використання.
Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач допустив порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору щодо своєчасної сплати сум кредиту та процентів, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість.
З врахуванням вказаних обставин суд вважає позовні вимоги в частині стягнення із відповідача основної суми боргу та відсотків обґрунтованими, у зв'язку із чим в цій частині позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення комісії суд виходить з наступного.
Слід зазначити, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Окрім того, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, у вказаному вище кредитному договорі містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 1500,00 грн.
Проте суд звертає увагу, що в кредитному договорі не містяться зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов'язана з наданням кредиту, позивач не надав доказів наявності, переліку такої послуги і погодження її зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. У зв'язку з наведеним відсутні підстави стягувати нараховану позивачем у даній справі заборгованість по комісії в сумі 1500,00 грн.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжного доручення позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн.,
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 2275,01 грн. (23153,20 х 2422,40/ 24653,20).
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.526, 626, 628, 1054 ЦК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальність «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Бізнес позика» заборгованість за договором №275132-КС-001 про надання кредиту від 01 квітня 2021 року в розмірі 23153 (двадцять три тисячі сто п'ятдесят три) гривні 20 копійок, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками в розмірі 13153 (тринадцять тисяч сто п'ятдесят три) гривні 20 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Бізнес позика» 2275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) гривень 01 копійка судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул-р. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Троцюк