Справа №949/2371/25
03 листопада 2025 року м.Дубровиця
Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Оборонова І.В., розглянувши матеріали справи, що надійшли від відділення поліції №1 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця Збройних Сил України, проживаючого по АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 23 січня 2013 року Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу серії ВАД №658406 від 13 жовтня 2025 року, того ж дня, о 12-20 год. за місцем проживання по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство в сім'ї психологічного та фізичного характеру по відношенню до своєї матері ОСОБА_2 , а саме ображав її нецензурними словами, штовхав, що не спричинило тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода її психічному та фізичному здоров'ю.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від дачі пояснень та підпису у протоколі відмовився.
У матеріалах справ наявна заява, у якій ОСОБА_1 просить розглянути справу без його участі, свою вину визнає.
Крім того, після надходження до суду вказаного адміністративного матеріалу, ОСОБА_1 викликався до суду, зокрема: через додаток «Viber» (а.с. 14).
Згідно ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з'ясувавши повно, всебічно, об'єктивно усі обставини справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч.2 ст.7, ст. 245, ст. 280 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган чи посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами' № 3733-IX від 22 травня 2024 року, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
За такого, зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (в редакції Закону України № 3733-IX від 22.05.2024) слідує, що адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства на даний час настає виключно у випадку, якщо в результаті вчинення такого діяння, була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суд наголошує, що з 19 грудня 2024 року обов'язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП є наслідки правопорушення у вигляді заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства настає виключно у випадку, якщо внаслідок умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, обов'язково настали наслідки у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Так, п. 14 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, психологічне насильство, як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Проте, у даній справі протокол про адміністративне правопорушення, як обов'язковий документ де викладені обставини правопорушення (обвинувачення), не містить указівки на настання наслідків передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП, а отже не містить об'єктивної сторони.
Відсутність в протоколі посилання на вказану обов'язкову ознаку об'єктивної сторони вчинення домашнього насильства не дає права суду це питання з'ясовувати, адже в такому випадку суд перебиратиме на себе функції службової особи покликаної збирати такі докази, а отже порушуватиме вимогу щодо неупередженості суду.
Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення, не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у ньому.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП та ч. 2 ст. 251 КУпАП покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Отже, суд позбавлений можливостей самостійно вносити зміни до протоколу та інших додатків до протоколу адміністративного правопорушення, і які мають значення для розгляду справи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Разом з тим, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, "Берктай проти Туреччини" від 08 лютого 2001 року, "Леванте проти Латвії" від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Суд наголошує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" у цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи неповноту даних та неправильність оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, суд вважає. що в матеріалах справи відсутні достатні і беззаперечні докази, які б свідчили про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
При цьому, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі кримінального обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа "Маттоціа проти Італії" від 25.07.2000).
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, у зв'язку із не доведенням наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (у редакції Закону України №3733-IX від 22.05.2024, набрання чинності - 19.12.2024), приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, провадження в справі про адміністративне правопорушення, слід закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 284, 287, 294 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Оборонова І.В.