Справа №949/857/25
Провадження №1-кп/949/262/25
05 листопада 2025 року
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
представника потерпілої юридичної особи: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025181110000071 від 25 лютого 2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, громадянин України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 Кримінального Кодексу України,
ОСОБА_4 не забезпечив дотримання вимог законодавства, що регулює порядок охорони земель та поводження з відходами, зокрема Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про управління відходами».
Статтею 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» регулюється те, що здійснення операцій з оброблення відходів дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, на визначених місцевими радами територіях з додержанням санітарних та екологічних норм.
Статтею 46 Закону України «Про охорону земель» визначено, що громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи».
Статтями 15, 17 Закону України «Про управління відходами», передбачено, що громадяни України зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері управління відходами, запобігати забрудненню відходами навколишнього природного середовища, а у разі порушення встановлених правил управління відходами, відповідно до закону, відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому середовищу.
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність і суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, в порушення статті 15 Закону України «Про управління відходами» та статті 46 Закону України «Про охорону земель», 25 лютого 2025 року, використовуючи транспортний засіб марки «ГАЗ 3307» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , переобладнаного у цистерну асенізаційну, вивіз та злив увесь вищезазначений вміст відходів (стічних вод, нечистот) на територію земельної ділянки, з кадастровим номером 5621887300:03:012:0087 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (01.03), що розташована в місті Дубровиця Сарненського району Рівненської області, власником якої є ОСОБА_7 , тим самим спричинив забруднення ґрунтів даної земельної ділянки відходами, шкідливими для життя, здоров'я людей та довкілля, які містяться у злитих на ґрунт відходах.
Зокрема, відповідно інженерно-екологічної експертизи Державної екологічної інспекції Поліського округу, безпосередньо на місці видимого забруднення обсяг виявленої шкідливої речовини у вигляді амонію сягає 108,6 мг/кг, що в 3,7 рази перевищує вміст зазначеної речовини у фонових пробах ґрунту (29,2 мг/кг). Також, обсяг вмісту фосфору сягає 906,7 мг/кг, що в 1,6 рази перевищує вміст зазначеної речовини у фонових пробах ґрунту (573,8 мг/кг), сульфатів 671,8 мг/кг, при визначеній гранично допустимій концентрації в 160 мг/кг, а обсяг нітратів 511,5, при визначеній гранично допустимій концентрації в 130 мг/кг.
Зазначені умисні дії ОСОБА_4 призвели до забруднення не передбачених для використання у вказаній діяльності земель шкідливими для довкілля речовинами, відходами та іншими матеріалами, а саме: фосфором, амонієм, нітратами та сульфатами, що з огляду на обсяг перевищення нормативів речовин, створило небезпеку для довкілля, а розмір шкоди від забруднення земельної ділянки завданий Державній екологічній інспекції Поліського округу склав 299,26 грн.
Будучи допитаним в ході судового розгляду, в якості обвинуваченого, ОСОБА_4 свою вину у скоєному вищевказаному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.239 КК України визнав повністю та підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. При обранні міри покарання погодився з думкою прокурора.
Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив призначити обвинуваченому мінімальне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 239 КК України у виді штрафу.
В судовому засіданні представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_6 , при обранні міри покарання, покладається на розсуд суду.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, тому, за згодою сторін, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інші докази, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, представника потерпілої юридичної особи, а також дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 .
Судом зроблений висновок про те, що вину обвинуваченого ОСОБА_4 доведено повністю, а тому суд кваліфікує його дії: за ч.1 ст.239 КК України, як забруднення земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило, небезпеку для довкілля.
Відповідно до ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.239 КК України, згідно ст.12 КК України класифікується, як нетяжкий злочин.
Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує те, що він раніше не судимий (а.п.64), на "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває (а.п.62), за місцем проживання характеризується позитивно (а.п.60).
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , що передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття та добровільне відшкодування завданої майнової шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України щодо обвинуваченого, не встановлено.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Тому визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність пом'якшуючих покарання обставин. Суд приймає до уваги також те, що обвинувачений, визнавши свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, надав показання в судовому засіданні щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є непрацючим, раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно та вважає необхідним й достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, наближеному до мінімальної межі, в межах санкції, передбаченої ч.1 ст.239 КК України, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі ОСОБА_4 .
Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.
Майнова шкода відшкодована.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.239 Кримінального Кодексу України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) грн.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: автомобіль марки «ГАЗ» моделі «3307» із реєстраційним номером НОМЕР_1 , який знаходиться у власника - повернути власнику ОСОБА_4 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області про накладення арешту на майно від 27 лютого 2025 року по справі №949/523/25.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області ОСОБА_1