Справа № 557/1713/25
Провадження № 2/557/686/2025
про передачу справи за підсудністю
05 листопада 2025 року селище Гоща
Суддя Гощанського районного суду Рівненської області Тишкун П.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Гощанського районного суду Рівненської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльності, та стягнення моральної шкоди в розмірі 200 000 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви в первісній та уточненій редакціях, письмові докази, суд дійшов висновку, що вона не підсудна Гощанському районному суду Рівненської області, у зв'язку з чим підлягає передачі для розгляду за підсудністю до належного суду, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ЦПК України визначено загальну (ст.27 ЦПК України) та альтернативну (ст.28 ЦПК України) підсудність.
Так, в силу вимог ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно ч.5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
У позовній заяві та заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначає, що спір виник з порушення відповідачем його права, як споживача банківських послуг, тому на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» він звільнений від сплати судового збору, а справа на підстав ст. 28 ЦПК Украни підлягає до розгляду в суді за місцем його проживання.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175, 177 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» та додавши відповідні документи, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Разом з тим, позивачем до позовної заяви не додано жодних договорів, інших документів на підтвердження існування між ним та відповідачем договірних правовідносин, врегульованих законодавством про захист прав споживачів.
Відповідно до визначеного ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст.6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.
Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (ст.ст.26-30 ЦПК України). Розгляд справи неповноважним складом суду, порушення правил юрисдикції є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Як визначено у п.п.37, 46 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо на позов, пред'явлений за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача, поширюється альтернативна підсудність, то визначення підсудності за місцем знаходження / проживання відповідача усупереч волевиявленню позивача не застосовується.
Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (ст.27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст.30 цього Кодексу (ч.16 ст.28 ЦПК України). Верховний Суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом у постанові від 17.11.2021 у справі №755/5684/18-ц.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправними дій та бездіяльності АТ ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», пов'язаних з блокуванням його банківського рахунку шляхом накладення арешту та незняттям арешту, при цьому, зміст позовних вимог зводиться до відшкодування моральної шкоди, визнання дій банку протиправними та такими, що суперечать законам України. Доказів існування договірних правовідносин, захищених Законом України «Про захист прав споживачів» ні первісна, ні уточнена редакція позовів не містить. Таким чином, при визначенні підсудності позову застосуванню підлягають приписи ч.1 ст.27 ЦПК України - за місцезнаходженням юридичної особи.
Відповідно до позову та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 00032129, знаходиться за адресою: 01001, Україна, місто Київ, Печерський район, вулиця Госпітальна, будинок, 12Г, що визначає підсудність пред'явленого ОСОБА_1 позову саме Печерському районному суду м. Києва
Відповідно до ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
З огляду на викладене, предмет спору та характер правовідносин, суд приходить до переконання, що позовна заява ОСОБА_1 про визнання дій та бехдійяльності протиправними, відшкодування моральної шкоди, підсудна саме Печерськом районному суду м. Києва - за правилами територіальної підсудності.
Суд зауважує, що дотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) розгляду справи є однією зі складових законності судового рішення. Розгляд справ з порушенням правил підсудності є грубим порушенням процесуального закону і підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України). Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Згідно зі ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 27, 30, 31, 187, 354 ЦПК України, суд
Направити матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про відшкодування моральної шкоди за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва (адреса: 01601, м.Київ, вулиця Володимирська, буд. 15).
Передача справи на розгляд до іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
С у д д я П.В.Тишкун