Справа № 120/14560/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
05 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення №19 від 24.09.2024 р. в частині, що стосується відмови у наданні відстрочки ОСОБА_1 ;
- зобов'язати прийняти рішення, надати відстрочку від мобілізації на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.09.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки є педагогічним працівником закладу професійно-технічної освіти, який має за основним місцем роботи не менше 0,75 ставки педагогічного навантаження.
До даної заяви додав копії наступних документів:
- паспорт громадянина України та РНОКПП ОСОБА_1 ;
- витяг з резерву;
- військовий квиток;
- трудову книжку.;
- довідку ДП “Бершадська автошкола» ТОВ “Вінницький обласний автоучбовий комбінат» про місце роботи та навантаження;
- наказ про призначення майстром виробничого навчання.
Рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №19 від 24.09.2024 відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Підстави відмови: дані про ДП “Бершадська автошкола» ТОВ “Вінницький обласний автоучбовий комбінат» відсутні в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням позивач звернувся із цим позовом до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено підстави та осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до пункту 57 Порядку №560, для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Абзацом першим пункту 58 Порядку №560 передбачено, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Додатком 5 до Порядку №560 встановлено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до п. 2 ч. 2 додатку 5 документами, що підтверджують право на відстрочку, згідно п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ є довідка закладу освіти або наукової установи (організації) про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці, диплом про науковий ступінь.
Постановою КМУ №963 від 14.06.2000 затверджено перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, серед яких визначено таку посаду «майстер виробничого навчання закладу освіти».
Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, військовозобов'язаний має не лише займати посаду педагогічного працівника, як й працювати в закладі освіти.
Статтею 10 Закону України “Про освіту» встановлено, що невід'ємними складниками системи освіти є, зокрема, професійна (професійно-технічна) освіта.
Заклади освіти можуть бути як державної так і приватної власності, за наявності відповідної ліцензії на здійснення освітньої діяльності.
За приписами частини першої статті 22 Закону України “Про вищу освіту» юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність.
Згідно положень статті 74 Закону України "Про освіту" у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти.
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 2 Розділу ІІ Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затверджене Наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року № 620, визначено Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - ЄДЕБО) функціонує з метою забезпечення:
- електронного ліцензування освітньої діяльності (оформлення, подання документів до органу ліцензування та отримання відповідного рішення у електронному вигляді), органом ліцензування яких є розпорядник ЄДЕБО, відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності, затверджених у встановленому законодавством порядку;
- акредитації освітніх програм, спеціальностей, напрямів підготовки у встановленому законодавством порядку;
Згідно виписки з ЄДРПОУ основним видом діяльності юридичної особи Дочірнього підприємства "Бершадська автошкола" Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький обласний автоучбовий комбінат" є професійно-технічна освіта (КВЕД 85.32).
Водночас, суд вірно зауважив, що хоч ДП “»Бершадська автошкола» ТОВ “Вінницький обласний автоучбовий комбінат» і зареєстроване, як юридична особа, однак не внесене до електронного ліцензування освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності, затверджених у встановленому законодавством порядку та не має електронного ліцензування освітньої діяльності.
В ЄДЕБО наявна інформація в Реєстрі суб'єктів освітньої діяльності ТОВ “Вінницький обласний автоучбовий комбінат», а не ДП “»Бершадська автошкола».
Щодо аргументів представника позивача, що ТОВ “Вінницький обласний автоучбовий комбінат» зареєстрований в Єдиній державній електронній базі як заклад освіти, а отже і ДП “»Бершадська автошкола» ТОВ “Вінницький обласний автоучбовий комбінат» є закладом освіти та має відповідну ліцензію, варто зазначити, що згідно зі ст. 80 Цивільного кодексу України юридична особа - організація, створена шляхом об'єднання осіб та/або майна, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести цивільні обов'язки, бути позивачем та відповідачем у суді.
Відповідно до ст. 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Частиною восьмою статті 63 Господарського кодексу України визначено, що у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.
Дочірнє підприємство - це підприємство, яке повністю або частково належить іншому суб'єктові господарювання, відомому як материнська компанія. Дочірня компанія функціонує самостійно, але в той же час вона підпорядкована материнській компанії. Шляхом створення дочірніх компаній материнська компанія може розширити свою діяльність на нові галузі або сегменти ринку, що дозволяє зменшити ризики, пов'язані з концентрацією у одній сфері. Також дочірнє підприємство може виконувати специфічні завдання або функції, які не є основним напрямком діяльності материнської компанії.
Разом з тим, залежно від виду діяльності дочірнього підприємства, є необхідність отримання дозволів, ліцензій або інших регулятивних документів від відповідних державних органів. А отже дочірнє підприємство є самостійною юридичною особою та має всі права та обов'язки передбачені Цивільним та Господарським кодексами України та іншими нормативно-правовими актами, а наявність ліцензії на здійснення освітньої діяльності у ТОВ “Вінницький обласний автоучбовий комбінат» не свідчить про автоматичну наявність такої ліцензії, відповідно, і права на здійснення освітньої діяльності у ДП “Бершадська автошкола» ТОВ “Вінницький обласний автоучбовий комбінат».
Пунктами 3, 6, 7, 8, 10 Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1187 , визначено, що ліцензуванню підлягають такі види освітньої діяльності на рівні вищої освіти - за певним рівнем вищої освіти (початковий (короткий цикл), перший (бакалаврський), другий (магістерський), третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий), за освітніми програмами, що передбачають присвоєння професійної кваліфікації з професій, для яких запроваджено додаткове регулювання на певному рівні вищої освіти.
Ліцензування діяльності закладів вищої освіти (за винятком наукових установ), що провадиться з метою забезпечення здобуття вищої освіти за третім (освітньо-науковим/освітньо-творчим) рівнем, здійснюється за умови наявності у закладу освіти ліцензії на провадження освітньої діяльності за другим (магістерським) рівнем вищої освіти;
у сфері післядипломної освіти - підвищення кваліфікації або підготовка в інтернатурі за відповідною спеціальністю.
Ліцензуванню підлягає освітня діяльність з підвищення кваліфікації працівників, обов'язковість якої передбачена законом, з підготовки в інтернатурі;
на рівні фахової передвищої освіти - за відповідною спеціальністю, з підготовки іноземців та осіб без громадянства за акредитованими спеціальностями;
на рівні професійної (професійно-технічної) освіти - за професіями або класом класифікаційного угруповання Національного класифікатора професій ДК 003:2010 (у разі ліцензування освітньої діяльності, що провадиться на виробництві) з первинної професійної підготовки, професійно-технічного навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації на першому (початковому), другому (базовому), третьому (вищому) рівні професійної (професійно-технічної) освіти;
на рівні повної загальної середньої освіти - за певним рівнем повної загальної середньої освіти (початкова освіта, базова середня освіта, профільна середня освіта);
на рівні дошкільної освіти - за рівнем дошкільної освіти;
у сфері позашкільної освіти. Ліцензування провадження освітньої діяльності у сфері позашкільної освіти може здійснюватися за рішенням засновника (засновників) закладу позашкільної освіти, засновника (засновників) іншої юридичної особи, що забезпечує (забезпечуватиме) здобуття позашкільної освіти, фізичної особи - підприємця, яка забезпечує (забезпечуватиме) здобуття позашкільної освіти.
Під час ліцензування встановлюється спроможність здобувача ліцензії (ліцензіата) провадити освітню діяльність відповідно до встановлених цими Ліцензійними умовами вимог.
Вимоги цих Ліцензійних умов стосуються кожного місця провадження освітньої діяльності, у тому числі місць провадження освітньої діяльності філій, структурних підрозділів та територіально відокремлених структурних підрозділів закладів освіти.
Розширення провадження освітньої діяльності на рівнях вищої, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), повної загальної середньої, дошкільної освіти та у сферах післядипломної і позашкільної освіти підлягає ліцензуванню в установленому порядку. Підстави для розширення провадження освітньої діяльності визначаються спеціальними законами у сфері освіти, Законом України “Про ліцензування видів господарської діяльності».
У разі припинення провадження частини освітньої діяльності на рівнях вищої, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), повної загальної середньої, дошкільної освіти та у сферах післядипломної і позашкільної освіти у певному місці провадження освітньої діяльності ліцензіат подає заяву про звуження провадження освітньої діяльності у певному місці провадження освітньої діяльності за формою згідно з додатком 3.
Таким чином, ліцензуванню підлягає освітня діяльність філій, структурних підрозділів та територіально відокремлених структурних підрозділів закладів освіти.
Згідно інформації сайту ЄДЕБО https://registry.edbo.gov.ua/university/2611/professions/ ТОВ “Вінницький обласний автоучбовий комбінат» включено до ліцензії лише Оратівську філію. Однак інформація стосовно ДП “Бершадська автошкола» ТОВ “Вінницький обласний автоучбовий комбінат» в ЄДЕБО відсутня.
Відтак, зважаючи, що ДП “Бершадська автошкола» ТОВ “Вінницький обласний автоучбовий комбінат», в якому займає посаду майстра виробничого навчання позивач не є закладом освіти, адже його не ліцензовано, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не є педагогічним працівником закладу освіти, відповідно, не має право на відстрочку на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п. 2 ч.5 ст. 328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.