Справа № 712/8709/25
05 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Беспалова О.О., Мельничука В.П.,
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2025 року, суддя Марцішевська О.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову № 880/М/2025 від 28.02.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, 2) змінити захід стягнення за постановою від 28.02.2025 року за № 881//2025 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, встановивши штраф в розмірі 17850,00грн. для надання позивачу можливості його сплатити на протязі 15 днів без подвоєння суми штрафу.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2025 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування клопотання зазначав, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду щодо оскарження постанов Відповідача від 28 лютого 2025 року, оскільки довідався про їх винесення тільки після відкриття виконавчих проваджень, інформацію про які отримав 19 червня 2025 року. Відповідно вказаний строк був пропущений з поважних причин, тому він підлягає поновленню судом, випадків неможливості його поновлення законом не встановлено. Позивач зазначає, що йому не було відомо про винесення вищезазначених постанов, вони не були належним чином доведені до відома Позивача (відсутні підтвердження про отримання позивачем копії постанов, і на сьогодні відсутня інформація в цифровий застосунок «Дія» та в електронному кабінеті військовозобов'язаного реалізованому у форматі застосунку Резерв+, розширені дані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від 13.06.2025р. надаються) і він довідався про їх існування тільки після відкриття виконавчих проваджень. Це позбавило його права на захист свої прав та своєчасне виконання накладеного стягнення і сплати його в первинному розмірі без подвоєння суми штрафу.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 червня 2025 року відкрито провадження по справі та розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.08.2025 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позовну заяву залишено без руху та наданий строк для для усунення її недоліків шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду вказавши інші підстави для поновлення строку
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку, суд першої інстанції виходив з того, що воно є обґрунтованим, а доводи, викладені у ньому такими, що не вказують на наявність конкретних обставин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали оскаржити постанови від 28.02.2025 року за № 880/М/2025 та від 28.02.2025 року за № 881/М/2025, враховуючи обізнаність позивача про час та місце розгляд розгляду справи 28 лютого 2025 року та відповідно можливість до червня 2025 року поцікавитись результатом розгляду справи.
13 серпня 2025 року адвокат Шевченко К.В. в інтересах позивача скерував до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування клопотання вказував, що копії оскаржуваних постанов від 28.02.2025 року за № 880/М/2025 та від 28.02.2025 року за № 881/М/2025 не були ні вручені, ні надіслані поштою позивачу, що є прямим порушенням законодавства. Доведення постанов до відома позивача є прямим обов'язком органу, який притягнув до відповідальності. Навпроти, у відповідача відсутнє зобов'язання цікавитись щодо розгляду справи, враховуючи, що йому не було відомо про розгляд відбувся, а зазначені на сайті телефони відповідача не відповідали. Також позивач з 17.03.2025р. по 15.06.2025р. перебував у відрядженні в м.Києві.
Вищезазначене та невиконання державним органом своїх обов'язків позбавило позивача на захист своїх законних прав та нелаженого і своєчасного виконання законних вимог відповідного органу, що є поважною причиною, що унемовливлювало вчинення процесуальних дій.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України, оскільки викладені у клопотанні про поновлення процесуального строку доводи не обґрунтовують наявність конкретних обставин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які до червня 2025 року перешкоджали оскаржити постанови від 28.02.2025 року за № 880/М/2025 та від 28.02.2025 року за № 881/М/2025, враховуючи обізнаність позивача про час та місце розгляд розгляду справи 28 лютого 2025 року та відповідно можливість до червня 2025 року поцікавитись результатом розгляду справи.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 КАС України, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з статтею 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод і практика Європейського Суду з прав людини» є джерелом права.
Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично й не має абсолютного характеру.
На підставі ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ по справі Мушта проти України зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби
У рішенні ЄСПЛ у справі Плахтєєв та Плахтєєва Проти України зазначено, що пункт 1 статті 6 Ковенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено право на суд, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року).
Як убачається із матеріалів справи, 13 серпня 2025 року адвокат Шевченко К.В. в інтересах позивача скерував до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
В обґрунтування клопотання вказував, що копії оскаржуваних постанов від 28.02.2025 № 880/М/2025 та № 881/М/2025 не були ні вручені, ні надіслані позивачу поштою.
Вказана обставина не спростована відповідачем та не надано доказів направлення оскаржуваних постанов позивачу.
При цьому, п. 14 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом від 01.01.2024 № 3 Міністерства оборони України, передбачено,що копія постанови по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено.
Доказів направлення чи вручення осскаржуваних постанов матеріали справи не містять та відповідачем до суду не надано.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що про оскарженні постанови від 28.02.2025 № 880/М/2025 та №881/М/2025 позивач дізнався тільки після відкриття виконавчих проваджень, інформацію про які отримав 19 червня 2025 року.
Щодо тієї обставини, що протоколи про адміністративні правопорушення № 879/М/2025, № 880/М/2025, № 881//2025 складені посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 22.02.2025 у присутності позивача та позивач, був обізнаний про дату, час та місце розгляду справ про адміністративне правопорушення 28.02.2025, а також те, що відносно нього були винесені постанови про накладення адміністративного стягнення та була надана можливість їх отримати, колегія суддів зазначає наступне.
Так, для повноцінного здійснення захисту свого порушеного права, позивач повинен не тільки бути обізнаним про сам факт порушення, але й знати чітко визначені підстави та мотиви допущення останнього.
Враховуючи правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 року у справі Беллет проти Франції, в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).
Отже, виходячи з норм міжнародного права, колегія суддів дійшла висновку, що залишення позовної заяви без розгляду унеможливить доступ позивачки до правосуддя шляхом судового розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2025 року про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України є протиправною та прийнята судом з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Оскільки судом першої інстанції прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначену ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2025 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до Соснівського районного суду м. Черкаси для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Беспалов О.О.
Мельничук В.П.
Повний текст виготовлено: 05 листопада 2025 року.